Надія Полянська розповідає про створення цифрового архіву Львівського музею історії релігії
Не так давно Львівський музей історії релігії виграв грант від Українського культурного фонду на реалізацію масштабного проєкту під назвою “Створення та популяризація цифрового архіву фондових колекцій Львівського музею історії релігії”.
Сьогодні ми маємо можливість зазирнути за лаштунки цього захопливого проєкту, який перетворює музейну скарбницю Львова на доступний для всіх цифровий простір, і поспілкуватися з його координаторкою – Надією Полянською.
Надіє, ваша ініціатива є направду унікальною, адже вона не тільки збереже для нащадків багату релігійну спадщину України, але й відкриє нові горизонти для дослідників та просто зацікавлених людей з усього світу. Розкажіть, будь ласка, детальніше про ідею створення цифрового архіву. Що спонукало музей до такого масштабного проєкту?
Наш музей, як і всі українські музеї, вже давно працюють над оцифруванням своїх фондових колекцій, а з початку повномасштабного вторгнення ця робота ще більше активізувалася. Думаю, читачі, котрі слідкують за музейництвом, знають, що за останні роки багато музеїв вже оприлюднили частини своїх колекцій онлайн. У багатьох випадках (як і в нашому) це відбулося за фінансового сприяння Українського культурного фонду. Адже оцифрування та оприлюднення музейних пам’яток – процес дуже складний і коштовний, який музеї самостійно собі дозволити не можуть, особливо зараз. Потрібна і дорога фототехніка, адже важливо задокументувати предмет максимально деталізовано, і доступ до хмари, де ці фото зберігатимуться, і створення спеціалізованої бази даних, яка відповідає сучасним вимогам, і сайту, де ця база даних буде представлена для огляду всіх бажаючих. Зараз такий проєкт дуже важливий. Після 24 лютого 2022 року наші відвідувачі вже не мають доступу до наших колекцій, не можуть їх оглянути, адже всі наші постійно діючі експозиції було демонтовано, а пам’ятки надійно сховано. А зацікавленість нашою українською спадщиною значно зросла і не тільки всередині України, але й по всьому світі. Тому й важливо надати доступ - нехай і віртуальний - до музейної колекції як частини нашої культурної спадщини.
Розкажіть про команду, що опікується цим проєктом.
У нашій команді дуже кваліфіковані музейні працівники (науковці та фотографи), але ми залучили до оцифрування і вебагенцію siteGist, яка займається цифровою гуманітаристикою (її співробітники створюватимуть для нас цифровий архів), а також працівників Skeiron, які здійснюють лазерне сканування і створюють 3D-моделі. Вони працюють над 3D-моделями наших найцікавіших археологічних пам’яток. Надзвичайно важливо, що нам допомагають впроваджувати інноваційні продукти професіонали. Ми тішимося, що навколо музейництва і пам’яткоохоронної справи вже є коло приватних ініціатив, які допомагають нам.
Наскільки складно було підготувати сам проєкт для УКФ? Чи подавали ви раніше проєкти на гранти Українського культурного фонду?
Якщо Ви про написання самого гранту, то так, звичайно. Але, оскільки структура заявки досить складна, а відбір – суворий, думаю, фінансування отримують тільки 10-20% заявників, то на момент початку проєкту ми вже досконало знаємо, що робитимемо під час реалізації проєкту до найменших деталей (бо і часу обмаль) саме завдяки тому, що перед тим добре пропрацювали текст самої заявки. Львівський музей історії релігії подавав заявки до фонду з початку його роботи, але вдалося пройти конкурс вперше тільки минулого року. Ми успішно реалізували проєкт «Музей «Староскварявський іконостас XVI-XVIII ст.»: оцифрування пам’ятки, створення інклюзивної експозиції». Скористаюся можливістю і запрошу при нагоді відвідати нашу філію у с. Стара Скварява, що зараз є частиною Жовківської громади, де зберігається унікальний іконостас в одній з найдавніших дерев’яних церков, а якщо зараз не маєте такої можливості, то можете оглянути їхні 3D-моделі на музейній сторінці в розділі «Проєкти». А цього року вже працюємо над другим проєктом…
Які саме фондові колекції увійдуть до цифрового архіву? Чи є серед них особливо цінні, унікальні експонати?
Зараз ми плануємо опублікувати перші тисячу двісті експонатів, і - хоча для мене вони всі цінні й унікальні - впевнена, кожен знайде щось цікаве для себе. Нашій найдавнішій пам’ятці мільйон років, як розумієте, нам є чим похвалитися. У нас надзвичайно цікава археологічна колекція – тут пам’ятки зі Стародавнього Єгипту, античних Греції і Риму, з території України. Наша найдавніша ікона датується XV століттям. Маємо сакральні твори генія бароко Симона Чеховича, «Біблію» Івана Федорова, корани та мусульманські богословські тексти, колекцію ритуального юдейського срібла і буддійський живопис. Перераховувати можна дуже довго. А ще (що також важливо) маємо колекцію антирелігійних плакатів та інших матеріалів, що є свідченнями руйнування комуністичною владою церковних організацій і тотального контролю над усім культурним життям того часу.
Як ви бачите взаємодію цифрового архіву з фізичним музеєм?
Хочеться думати про майбутнє, коли ми зможемо відкрити повноцінну експозицію і цифровий архів стане доповненням для наших виставок. Тоді, розкриваючи тему, ми зможемо доповнювати експоновані пам’ятки віртуальними. Та й самі фото пам’яток, які будуть в архіві, дадуть можливість розглянути їх детальніше, ніж у фізичній вітрині.
Львівський музей історії релігії – єдиний такого профілю в Україні та один із небагатьох у світі. Тут зберігаються унікальні пам’ятки, що допомагають висвітлити світоглядні основи світових релігій, історію та діяльність церковних організацій. Чи планується співпраця з освітніми закладами для використання вашого унікального архіву в навчальному процесі? Можливо, тепер це буде більш реалістично, вважаючи на можливий онлайн-формат.
Ми постійно співпрацюємо з університетами і школами, але цифровий архів стане надзвичайно зручним інструментом для освітнього процесу, особливо на уроках історії. Зараз багато говорять про об’єднання історії України і всесвітньої історії. Сакральні пам’ятки могли б стати дуже потрібним інструментом для проведення паралелей, наприклад, для пояснення зв’язку між матеріальною і духовною культурою; паралелей між язичницькими дохристиянськими віруваннями в усій Ойкумені, включно з українськими землями; змін, що принесли реформаційні рухи в ранньомодерну добу; церковні місії і колонізація; вплив на формування модерних націй церков; оприявлення жахіття тоталітарних режимів. Насправді на прикладі наших пам’яток можна було б проілюструвати принаймні половину уроків шкільного курсу. Але тут хочу підкреслити, що всі українські музеї мають цікавезні колекції, тому рекомендую активно цікавитися їхніми колекціями едукаторам, особливо тими, що вже доступні онлайн.
Які виклики ви бачите перед собою для популяризації релігійної спадщини в сучасному суспільстві?
Зараз для нас природнім є поділ між державою і церквою. І це прекрасно. Проте, існує стереотип, що опіка над нашою культурною спадщиною - то тільки державна справа. А оскільки церква з державою розділені, то на релігійній спадщині у нас утворюється така трохи «сліпа пляма», і це вже неправильно. А ще самообмеження, що віруючі певної релігії чи конфесії мають цікавитися тільки своїм, а невіруючі – лише світською частиною культури. Тому викликом є якраз зацікавити, але не за рахунок надмірної екзотичності «чуже» для одних аудиторій і показати раніше невідоме «своє» для інших. Це складно, і ми тільки починаємо цей шлях.
Які нові можливості відкриваються для музеїв у цифрову епоху?
Тут я продовжу відповідь на Ваше попереднє питання, але з такого більш консервативного погляду. Цифрові інструменти, як-от онлайн-колекції, 3D-моделі, віртуальні виставки і безліч всього, покликані популяризувати, але ніколи не замінять самих музейних пам’яток. Адже вони покликані підготувати наших відвідувачів до реального візиту до музею, бо - я й по собі суджу - якщо не мати ширшої попередньої інформації про музейну колекцію, його відвідування може розчарувати, пам’ятки злитися між собою, а безліч фактажу лише ще більше заплутати. Тому такі проєкти корисні, адже дають можливість класифікувати, укласти в чітку структуру музейну колекцію - і це одна «сторона медалі». А з іншого боку, ті ж самі 3D-моделі «урухомлюють» статичні музейні предмети, роблять їх ближчими, «виймають» їх з вітрин, які закривали їх до того від відвідувачів.
І на завершення. Коли саме буде презентовано ваш проєкт на широкий загал?
Презентація відбудеться у другій половині жовтня. День ще уточнюємо, але обов’язково повідомимо про це, в тому числі на нашій фб-сторінці. Запрошуємо підписатися на наші сторінки в соціальних мережах. Ми там постійно публікуємо інформацію про наші колекції, а також про цікаві події: виставки, концерти, лекції та екскурсії. Приєднуйтеся!
Дякую за розмову.
Інтерв’ю брав Герман Гошкадор
