Популярність на сльозах: як особистий біль перетворюється на мистецтво

Історія стара як світ: ні з того, ні з сього, без попереджень відбувається жахливий розрив стосунків. Руйнується самооцінка і, можливо, наші життєві підвалини, дружні стосунки, сім'я.

Щодо нещодавнього винаходу соцмереж — чесна розповідь про болюче розставання, коли постраждала сторона виливає душу перед своєю аудиторією. Саме так сталося, коли 29-річна виконавиця Джилліан Лавін, яка виступає під сценічним псевдонімом Спрайтлі, виклала відео про розрив стосунків у вигляді пісні.

Відеоряд, де дівчина плаче, супроводжується піснею в стилі поп-панк із такими словами: «Уявіть, ви живете у Лос-Анджелесі зі своїм хлопцем, і все йде чудово».

@spritelynotthesoda Anyway how have you been?? #breakup #heartbroken #storytime #healing ♬ original sound - spritely

Дія розвивається драматично. Спрайтлі співає, як її бойфренд, з яким вона зустрічалася три з половиною роки, сказав, що хоче переїхати до Техасу, щоб бути ближчим до сім'ї. Після того, як вона пішла у відпустку на місяці, покинула свою групу і витратила всі заощадження, щоб переїхати з ним, він передав їй записку, в якій йшлося, що вони несумісні. Незважаючи на сумний кінець, відео не позбавлене іронії. «Як я не помітила? Вау, який сюрприз! Дякую, ти сказав мені, що весь цей час у нас не було нічого спільного! — співає вона. І нарешті, наприкінці пісні стає зрозумілим, що тепер вона живе у Флориді з мамою.

За кілька днів відео потрапило на першу сторінку Reddit та набрало мільйони переглядів у всіх можливих соціальних мережах. Ця жахлива подія забезпечила їй таку популярність, за яку багато артистів готові на все.

Для Спрайтлі це була популярність, якої вона прагнула довгі роки як професійна артистка. Вона вже встигла обзавестися значною кількістю підписників у TikTok та Instagram і ставала відомою, в основному завдяки переспівкам відомих пісень у стилі інших виконавців (що, якби пісня Ванесси Карлтон "A Thousand Miles" була в стилі гіпер-поп, або що, якби Лана Дель Рей заспівала як Nickelback?). "За останній рік я витратила, напевно, більше половини свого часу на створення контенту, а останній тиждень перевершив усі очікування", - каже вона. Відколи вона виклала відео 14 жовтня, кількість її підписників у Instagram подвоїлася і досягла 88 000.

Успіх прийшов після того, як альбом, над яким вона багато працювала, за іронією долі, про «казкову» історію кохання з колишнім хлопцем, був випущений у січні 2023 року і залишився поза увагою. «Це сувора індустрія, в основному, у мене нічого не виходило, — каже вона. — Тепер, коли ці стосунки скінчилися, люди раптом помітили мій альбом».

"Жартівлива пісня", як вона її називає, була написана приблизно за півгодини, і вона не збиралася публікувати її відразу ж. Сама виконавиця каже: «Якби я знала, як усе обернеться, то я приберегла б її на потім, коли була б до цього готова. Тому що, правду кажучи, я все ще дуже переживаю душевний біль».

Крім тисяч коментарів, які висловлюють співчуття Спрайтлі та розповідають власні жахливі історії стосунків, були й інші, які писали про те, що вона була «співзалежною» і не помітила попередніх тривожних сигналів. Звичайно, це і є ризики популярності: приверніть достатньо уваги, і прийдуть скептики.

Найчастіше критикують саме рішення виконавиці опублікувати пісню. «Є речі дурні та несправедливі, про які вам зовсім не варто писати», — каже подкастер Лів Агар. "Я просто не довіряю людям, які викладають в інтернет слізні відео", - додає автор Болу Бабалола.

Звичайно, завжди було непросто публічно розповісти про щось особисте з яскравими, болючими деталями. Однак ніколи ще не було такого стимулу, щоб розповісти про себе в інтернеті, коли ви найбільш емоційно вразливі. Якщо ви артист, який знає, що один із небагатьох способів побудувати кар'єру без великого бюджету чи підтримки великого лейблу — це зірвати вірусний джекпот, то публікація про особисте життя може коштувати того, що буде далі.

Пікантні історії завжди привертали увагу публіки. Саме тому люди купують таблоїди, стежать за обліковими записами пліткарів, читають нескромні мемуари чи особисті есе. Однак соціальні мережі дозволили людям отримувати прибуток безпосередньо від своїх історій без будь-яких накладних витрат (Спрайтлі, наприклад, заробила кілька сотень доларів на цьому відео).

Вірусний ролик може стати квитком із нудного життя до прибуткової кар'єри інфлюєнсера, який заробляє на угодах з брендами чи донатами від пеідписників. Так сталося з Терезою «Reesa Teesa» Джонсон на початку року, яка набрала 3,5 мільйона фолловерів та отримала телевізійну адаптацію свого 50-серійного восьмигодинного серіалу TikTok про стосунки з патологічним брехуном колишнім чоловіком. Плач на камеру — популярний жанр онлайн-контенту - допомагає продати книгу, знайти роботу чи змусити написати про вас безліч людей, навіть якщо глядачам це може здатися неприємним.

Люди монетизують особисте життя й іншими способами: автори розсилок новин на Substack ставлять обмеження платної підписки на самому початку есе, коли потрібно розповісти якусь особливо особисту історію, наприклад, подробиці про розлучення або народження дитини, так що прочитати її можна тільки на платній основі .

Спрайтлі розуміє це, мабуть, краще за інших: вона знімала відео про те, як важко нескінченно рекламувати себе в умовах найжорсткішої конкуренції економіки уваги. Вона вважає, що така ситуація перетворює окремих артистів на ферми з виробництва контенту, які обслуговують алгоритм. Тепер, коли вона виграла в лотерею соціальних мереж, постає питання: чи зможе вона отримати з цього зиск? Ми живемо у світі, де один гострий жарт може перетворити жінку на одного з найкращих подкастерів країни. Хто скаже, що жартівлива пісня про розлучення не допоможе Спрайтлі стати наступною Тейлор Свіфт?

«Я намагаюся випустити щось, — каже вона. — У перший місяць після розриву я просто кинула всі справи та написала тонну пісень, і я намагаюся випустити їх якнайшвидше. Але здебільшого мораль цієї історії полягає в тому, що я просто не в собі. Я розбита».

Ось у чому суть: якщо ви викладаєте особисту травму в мережу, вам доводиться переживати її знову і знову, поки це робить ваша аудиторія. Можливо, саме тому дуже популярний спосіб обійти підводний камінь – це запозичити чужі драматичні історії та видати їх за свої. В одному з курсів «Як стати вірусним» пропонувалося прочесати форум Reddit у пошуках історій «Я негідник» та розповісти їх від свого обличчя.

Спрайтлі стикалася з цим навіть в особистому колі, в яке входять багато інших артистів і творців відео: «Я бачила, як вони викладали щось на TikTok, що ставало вірусним, і говорила: «Боже мій, це сталося з тобою? Мені так шкода! А вони мені: Ти повірила? Цього насправді не було.

Звичайно, красти чужі історії — найнижча форма сюжетного контенту. Але він все одно користується величезною популярністю, що підвищує ставки та стимулює інших авторів ділитися дедалі більш дикими історіями.

Економічна алхімія, що призвела до буму особистих есеїв, змінилася. Тепер стимули перебувають у соціальних мережах, де не потрібні ні редактори, ні видавничі компанії. Хоча, як і раніше, вони приносять гроші більше платформам, ніж авторам. Варто запитати, чому ми критикуємо тих, хто наживається на особистому контенті, коли вся індустрія розваг побудована на його створенні. Також варто запитати себе, що ми зробили б і чого б не зробили, якби нам дали можливість прославитися. Як каже Спрайтлі: "Цей тиск, що змушує робити контент, дуже часто є моральною дилемою".