Україна в малюнках Йогана Мюнца: портрети епохи й архітектурна спадщина
Йоган Генріх Мюнц – ім’я, яке залишається маловідомим широкій аудиторії, але його внесок у культурну спадщину України важко переоцінити. У XVIII столітті він відвідав українські землі, створивши унікальні замальовки з повсякденного життя людей, пейзажі й архітектуру. Художник не лише увіковічив для нас зображення України того часу, але й активно долучився до її архітектурного розвитку, збудувавши перший неоготичний палац на теренах України, у Корсуні. Його мистецька спадщина є надзвичайно цінним джерелом для дослідження історії та культури.
Йоган Генріх Мюнц: мандрівник, архітектор та художник
Йоган Генріх Мюнц (Johann Heinrich Müntz) – це унікальна особистість XVIII століття, чия багатогранна діяльність поєднувала мистецтво, архітектуру, науку та географію. Народився 28 вересня 1727 року в місті Мюльхаузен, що на той час входило до Швейцарської конфедерації (сьогодні це французьке місто Мюлуз на кордоні з Німеччиною та Швейцарією).
Мюнц з раннього віку демонстрував вражаючі здібності в різних галузях. Він отримав освіту військового інженера у Франції, проте його зацікавлення не обмежувалися лише технічними науками. Йоган вивчав ботаніку, геологію, топографію, картографію і, звісно, мистецтво. Він володів чотирма мовами – французькою, німецькою, англійською та нідерландською, що сприяло його подорожам та роботі в різних країнах Європи.
У віці 22 років Мюнц залишив рідний Мюльхаузен, почавши подорожі, які тривали понад пів століття. Першою значною зупинкою стала Іспанія у 1748 році, а згодом – Італія, де він прожив декілька років (1749–1753). Саме тут Мюнц захопився архітектурою, переймаючи традиції Ренесансу та бароко, але згодом виокремив для себе готику, яка залишалася його улюбленим стилем упродовж життя.
У 1753 році він вирушив до Англії, де його архітектурні та художні таланти оцінив письменник і меценат Горацій Волпол. Під його патронатом Мюнц працював над проєктами в готичному стилі, зокрема створив проєкт катедри в К’ю, готичного дому для Річарда Бейтмана в Old Windsor (Беркшир) та готичного апартаменту «Єгипетська кімната» у Маріно (Дублін). Окрім архітектурної діяльності, Йоган виставляв свої картини в Лондоні у 1762 та 1763 роках, здобуваючи популярність як художник-портретист.
З різних причин кар’єра Мюнца в Англії не склалася, і він знову вирушив у подорож. У 1762 році він відвідав Єрусалим, а в 1763–1764 роках – Грецію, де захоплювався античною архітектурою. З кінця 1760-х років Мюнц оселився в Голландії, де зосередився на інженерних та наукових аспектах. Його зацікавили технології виплавки срібла й міді. У Голландії він працював на монетному дворі під Амстердамом, поєднуючи свою інженерну освіту з практикою.
Українські подорожі Йогана Генріха Мюнца: збереження історії через мистецтво
У 1779 році Йоган Генріх Мюнц вирушив до Варшави, де продав декілька своїх картин королю Станіславу Августу. На виручені кошти він продовжив свій шлях до Гродно (нині Білорусь), де вступив до війська князя Станіслава Понятовського, племінника короля.
У цей період Мюнц не лише служив, а й викладав у гродненському військовому коледжі, долучився до місцевої масонської ложі та супроводжував князя в його численних поїздках.
Протягом літніх сезонів 1779—1783 років Мюнц супроводжував Станіслава Понятовського в подорожах сучасними територіями Польщі, України, Молдови та Білорусі. У цих мандрах він поєднував мистецтво з дослідницькою роботою, створюючи малюнки, які відображали не лише величні фортеці та розкішні палаци, а й прості, але мальовничі краєвиди природи й сільських поселень. Його роботи зберегли атмосферу того часу, передаючи як архітектурну унікальність, так і неповторну красу ландшафтів, які він бачив на своєму шляху.
Подорожуючи Україною, Йоган Мюнц захоплювався її природною красою, багатством ландшафтів і побутом місцевих жителів. У своїх щоденниках він називав край благословенним і детально описував різноманіття клімату та природи: "Край і клімат благословенні, поверхня місцевості надзвичайно різноманітна, як на вершині, так і в низині … долини багаті на джерела й струмки".
Маршрути Мюнца пролягали через нинішні Черкащину, Київщину, Поділля та Волинь. Він залишив графічні замальовки українських міст, сіл, палаців, фортець, а також портрети селян. Особливу увагу привертають його замальовки національних костюмів, які дають унікальне зображення народного одягу XVIII століття. Ці роботи є цінним джерелом для істориків, етнографів і мистецтвознавців.
Йоган Генріх був не лише художником, а й своєрідним "репортером" свого часу. У своїх нотатках він зосереджувався не лише на художньому зображенні, а й на господарських, геологічних, архітектурних та соціальних аспектах українських теренів. Описуючи українських селян, він зазначав: "Мешканців цих повітів є чисті і охайні, чистий і охайний є їхній одяг і білизна – і так на цілій Україні".
Малюнки Мюнца, збережені у відділі малюнків бібліотеки Варшавського університету, є цінним історичним джерелом. Вони часто є першими графічними зображеннями архітектурних пам’яток України. Кожен малюнок супроводжується докладними коментарями, які додають цінності цим роботам.
Архітектурна спадщина Мюнца в Україні
Вражений багатогранністю таланту Мюнца, князь доручив йому створити проєкт нового палацу для своїх українських володінь. Для будівництва обрали мальовниче містечко Корсунь із гранітним острівцем на річці Рось, яке мало стати центром князівської резиденції.
У 1783 році Мюнц завершує будівництво невеликого дерев’яного палацу в Корсуні (сучасний Корсунь-Шевченківський, Черкаська область). Споруда, оточена мініатюрним парком, стала унікальним зразком синтезу архітектурних стилів. У ній поєднано мавританські елементи, з якими архітектор ознайомився в Іспанії, та риси неоготики, що були притаманні його роботам в Англії.
Здоров’я Мюнца погіршилося, тому завершенням проєкту зайнявся польський архітектор англійського походження Джон Ліндсей. Попри це палац у Корсуні став першим неоготичним об’єктом на території Речі Посполитої та сучасної України.
Йоган Мюнц також спроєктував парк навколо палацу, який став гармонійним продовженням архітектурної композиції. Його робота відображала ідеї європейського класицизму, адаптовані до українського контексту. На сьогодні палац, відомий як Садиба Лопухіних, є унікальною пам’яткою, що зберегла дух новаторських ідей архітектора і нагадує про його внесок у культурну спадщину України.
Спадщина Мюнца: уроки минулого для майбутнього
Йоган Генріх Мюнц помер у 1798 році в німецькому Касселі, залишивши по собі багату спадщину в мистецтві, архітектурі та географії. Його життя – це приклад нескінченного прагнення до знань, мистецької досконалості та подорожей.
Подорожі Мюнца Україною залишили глибокий слід у його творчості, а також дали можливість зафіксувати унікальні моменти з життя краю, який надихав митця своєю красою та багатством культури. Його роботи стали невичерпним джерелом для вивчення історії та культури України XVIII століття.
Роботи Йогана Мюнца – це місток між Європою та Україною, що нагадує про культурний обмін і взаємозбагачення, яке триває і сьогодні.
