Наталія Шевель. Себе не втратити в любові
Історія з життя
На землю опускався сизий вечір. Юля задивилася у вікно. Там вигравала ледь помітна стежка. Замислилася, бо давно зрозуміла, що її життя ходило манівцями. Але так важливо себе не втратити в любові. Спочатку весна кружляла в танці, але, здебільшого, білім, посилаючи красу землі. Кохання наче і було взаємним, але якось не складалося. А хотілося одного - і на все життя. Можливо, дівчина просто не помічала те, потрібне, суджене тільки їй. Оббивали хлопці пороги, але не було її особливої прихильності. Важке світання після одиноких ночей. Дівочі мрії, які так і не збулися. Тож з чекань-сподівань виглядала долю. Ні, не забарилося її звичайне дівування. То один, то інший. Вдивлялася в майбутнє. Розуміла, що не такого щастя бажає. Видно, то не її доля, тому так легко відпустила. Літо хоч і скупало долю в росах - травах, у майбутнє задивлялося благально, але залишило в косах - квіти - сподівання. І тоді не зустріла Юлія долю. Хоча тоді не один намагався достукатися до її серця. А вона все чогось чекала. Здавалося, що спражнє кохання ще попереду. Виглядала, не звертаючи уваги на повсякденність життя. А осінь вже блукала, з дороги збившись спересердя, шукала шлях. Залишилися сумними снами спогади з самісінького серця. Пройшло багато весен і зим. Відходили літо і осінь. Важливо було не втратити себе в любові. А доля ходила манівцями, наче навмисне вибираючи лише незнані дороги. Перехресні, із журби роками, що чекань лишились без зізнання. Тепер то дороги пізнання, на жаль, свого. Роки непомітно йшли за обрій. Тож проживши, зрозуміла, що не всім так є, щоб один - і на все життя. Жорстока реальність: можна й не дочекатися. Бо інколи дороги життя заплутані. Після довгих вагань не знайдеш потрібної. Юлине кохання сходило манівцями, залишивши її сподівання тільки мріями. Так жіночого щастя і не знайшла. Хотілося справжнього, назавжди. Обійшло її стороною. Мабуть, прогавила. Тепер одна у вихорі пройдених доріг. Зірвані пелюстки її долі. Натомість, у її серці живе любов: спокійна і тиха, як погоже літо. Любов до життя, до людей, до всього того прекрасного, що її оточує. Тож важливо себе не втратити в любові.
