Назар Нечипельський. Ранок... Привіт... Просинайся...

Ранок... Привіт... Просинайся...
Сонце вітає тебе...
Очі розплющ... Надихайся...
Живий... Важливіше за все...

Добре... Встаєш... Сніданок...
Посмішка... Хоч і "летить"...
Життя дарувало ранок...
Хоч деяким вже не дзвонить...

І знову вперед... День триває...
Батьки... Добре, що ви живі...
"Як друг наш?.." - "Нажаль, спочиває..."
Новини... Жертви нові...

Обід... Він є - і це добре...
"Привіт, задонать "банка" ось..." -
"Так, можу... Як завжди... Як вкотре...
Хоч словом... Хоч справою... Чимось..."

І знову "летить"... "Та щоб ви!..."
Скінчилося... Наче живий...
Десь там... Десь тут... "Ну що ви?" -
"Живі... Віримо в день новий..."

Вечеря... Хоч є... "Донор треба..." -
"Тримайтеся... Поряд... Вже є..." -
"Нажаль... Але більше не треба...
Їх немає... Але ми ще є..."

Ліжко... Сон... А що там на ніч...
Все як завжди... Аби живі...
І не знаєш, казати: "Добраніч."
Чи чекати "приліти" нові...

І ось так кожен день... Живі... Добре...
Знову ранок... Сонце... Привіт...
День настав... Дякуємо вкотре...
Що життя не забрав той "приліт"...

19.04.2025