8 фільмів, про які краще нічого не знати перед переглядом

Від кровожерної хорор-мелодрами до дивної комедії Спайка Джонса: розповідаємо про вісім картин, чий сюжет і навіть жанр краще не знати до перегляду. Тим, хто не дивився фільми, вистачить назв – далі можете не читати. А для найцікавіших пояснюємо суть фільмів зі спойлерами.

Кінопроба (1999) / Ôdishon

Хорор Такасі Мііке починається цілком невинно. Головний герой — кінорежисер, який не може влаштувати особисте життя. Приятель пропонує рішення: запросити дівчат на вигадані "проби" і так знайти супутницю життя. Підходяща пара незабаром і справді з'являється. Ось тільки дівчина виявиться зовсім не простою і, м'яко кажучи, зі своїми скелетами у шафі. «Кінопроба» дивує не так самим сюжетним поворотом, як інтенсивністю і божевіллям кошмарних сцен. Мііке загалом любить епатувати, але у цій картині режисер нікуди не поспішає. Такасі повільно занурює глядача в особисте пекло головного героя та послідовно вкидає на екран один жахливий образ за іншим. Чим менше ви знаєте, що на вас чекає, тим більший ефект фільм зробить у результаті.

Свіжатинка (2022) / Fresh

У випадку «Свіжатинки» цікавий не сюжетний поворот сам по собі, а несподіваний жанровий зсув картини. Стрічка починається як справжня зумерська мелодрама: героїня Ноа (Дейзі Едгар-Джонс) ніяк не може знайти хлопця, дейтинг-програми не допомагають, на колег тошно дивитися. Настрій змінює випадкова зустріч у продуктовому — чарівний Стів (Себастіан Стен) одразу зачаровує дівчину, невдовзі кличе на побачення, а потім і до свого заміського будинку. Там і станеться різкий віраж: романтика обернеться жахом, мелодрама перетвориться на кривавий слешер про культуру споживання. Втім, навіть із знанням твісту фільм Мімі Кейв здатний здивувати тим, наскільки далеко заходить.

Все завжди і водночас (2022) / Everything Everywhere All at Once

Про один із головних фільмів 2022 року складно зовсім нічого не знати. Тим більше й розповісти про стрічку непросто: у «Все завжди і водночас» відбувається так багато всього і з такою неймовірною щільністю, що спойлером зіпсувати перегляд у принципі неможливо. І все ж таки картина Деніела Швайнерта і Дена Квана повністю розквітає в глядацькому незнанні. Якщо не знати наперед сюжет, «Все завжди і водночас» спочатку виглядає як побутова сімейна драма про власників малого бізнесу, які ніяк не можуть залагодити негаразди між собою та податковою. І раптом — фантастичний сюжет про мультивсесвіт, кунг-фу, пародія на «Рататуй», камені, що говорять, і ще цілий каскад квітчастих дивацтв. Тільки підійшовши до фільму максимально необізнаним, можна повністю відчути драму головної героїні — простої людини, яку вирвали із сірого побуту і змусили переживати все скрізь і одразу.

Станція "Фрутвейл" (2013) / Fruitvale Station

Біографічна драма Райана Куглера ґрунтується на реальних подіях. Фільм показує один день із життя простого 22-річного парубка: Оскар Грант повертає колишню роботу, конфліктує з дівчиною та спілкується з друзями. Такий собі вкрадливий, детальний портрет маленької людини у великому місті. Принаймні так здається, якщо заздалегідь не знати історію Гранта. Фільм майже не дає жодних натяків на розв'язку і радий тримати глядача в невіданні до останнього моменту — щоб потім приголомшити спустошуючим фіналом. Проте «Станція ''Фрутвейл''» добре виглядає і з знанням контексту подій, але без нього кінцівка сприймається ще болючіше.

Зомбі одним планом! (2017) / One Cut of the Dead

У випадку японської комедії «Зомбі одним планом», як і її французького (хорошого) ремейку «Остаточний монтаж», шоковий ефект досягається незвичайною структурою фільму. Справа в тому, що перші півгодини глядача змушують дивитися убогий хорор: дешевий, повільний, з сценами, що відверто провисають. Навіщо це все було потрібно, пояснює наступна година. Він сміливо закольцовує дію і дає новий контекст першій третині. Нічого не знаючи про «Зомбі одним планом», глядач, звичайно, ризикує просто не добратися до гарної частини та вимкнути фільм на першій половині. Натомість ті, хто дотерпить, отримають одну з найкреативніших комедій останніх років та приголомшливе висловлювання про силу творчості.

Зависнути у Палм-Спрінгз (2020) / Palm Springs

Нероба Найлз (Енді Семберг) розважається на весіллі малознайомої пари. Він явно не ставиться до свята серйозно, підозріло багато про все знає, а ближче до кінця дня успішно спокушає Сару (Крістін Міліоті) сестру нареченої. Незабаром розкриється секрет дивної поведінки молодої людини: Найлз потрапив у петлю і щодня проживає романтичне весілля. У цю ж петлю потрапляє й Сара — і ось гості урочистості вже разом мають вигадати, як із цим жити. Концепт «Дня бабака» у разі «Зависнути у Палм-спрінгз» не стає центром інтриги: глядач дізнається про фантастичне становище героїв ще у першій третині картини. Сюрпризи тут у тому, як саме вони вирішують вчинити з прокляттям і як загалом функціонує світ картини. Автори «Палм-спрінгз» примудрилися винайти вже знайому всім ідею. Яку саме краще заздалегідь не знати.

Ведмедик Бріґсбі (2017) / Brigsby Bear

Незграбний хлопець Джеймс (Кайл Муні) живе зі своїми батьками Тедом (Марк Гемілл) та Ейпріл (Джейн Адамс) у підземному бункері, звідки заборонено виходити — адже зовні дуже небезпечно. Щодня він дивиться улюблене телешоу про ведмика Бріґсбі і загалом на життя не скаржиться. Одного разу цікавість бере гору: Джеймс вибирається назовні і дізнається, що все життя було обманом. Батьки несправжні, зовні зовсім не небезпечно, і навіть улюблене телешоу було вигадане особисто для нього. Сюжетний поворот у «Ведмедик Бріґсбі» відбувається майже на самому початку фільму — ніякого дикого твісту, як в умовному «Таємничому лісі» Шьямалана, тут немає. Набагато цікавіше, як саме Джеймс вирішує впоратися із травмою. Замість трилера про викрадення — ніжна драмеді, як вигадані світи формують особисту реальність кожної людини.

Бути Джоном Малковичем (1999) / Being John Malkovich

Крейг Шварц (Джон Кьюсак) — актор-ляльковод, чиє хобі навряд чи дозволяє заробити на нормальне життя. Він завжди лається з дружиною, а по буднях ходить у дуже дивний офіс: той знаходиться на сьомому з половиною поверсі бізнес-центру, і там навіть не можна повністю випростатися. Якось Крейг знаходить у будівлі дивні двері. Зайшовши до них, людина на якийсь час виявляється всередині свідомості актора Джона Малковича.

Фантасмагоричний концепт фільму в інших руках міг би стати фундаментом для абсурдної комедії. І хоча гумору у фільмі Спайка Джонса та сценариста Чарлі Кауфмана справді вистачає, однозначно смішною їхню роботу не назвеш. Ідея про переміщення в тіло актора — лише початок заплутаної та доволі сумної історії про нескінченні перевтілення та пошуки себе у світі, де кожен просто хотів би на секунду побути Джоном Малковичем. Включно із самим Джоном Малковичем.