13 августа 2017 в 13:16 Ірина Жиленко 21

​Старіть — як зіходить в дитинство...

Ірина Жиленко. ​Старіть — як зіходить в дитинство...

Старіть — як зіходить в дитинство.
Сирітське. Без жодних надій.
Які там казки і гостинці?
Зарадити б хоч лободі.

Важка уже сапка долоні.
Важкий уже сапці — бур’ян.
Береза застигла в поклоні,
а звестись не може, як я.

Дай руку, березо, дай руку.
Нікого. Ніде. Тільки ти.
А треба ж цю вічну розлуку
усю, до кінця, перейти.

Мій Боже, коли твоя ласка,
дай раду зболілим серцям.
І дай нам повірити в казку
хоча би за крок до кінця.



Ключевые слова: Ірина Жиленко, Старіть як зіходить в дитинство, читати оналйн вірші, ірина жиленко твори, читати поезію жиленко онлайн, українські вірші