9 сентября 2017 в 15:40 Литература 202

Істина у вині: «П’янь» Чарлза Буковськи та Міккі Рурка

Істина у вині: «П’янь» Чарлза Буковськи та Міккі Рурка

- Чому ви не кинете пити? Будь-яка людина може бути п'яницею.

- Будь-яка людина може бути не-п'яницею. Бути п'яницею - особливий талант. Це вимагає завзятості. Завзятість важливіша за правду.

«П’янь» (1987)

Чарлз Буковскі відомий українським читачам романом «Поштамп» (1971). Це автобіографічний роман, головним героєм якого є алкоголік Генрі Чинаскі. В цьому творі він працює та відпочиває після роботи за допомогою алкоголю, сексу з красивими жінками та азартних ігор. На перший погляд може здатися, що ця література не є висока, бо Буковскі створив образ письменника-алкоголіка. Він втілив цей образ на всі 100 %.

Дещо іншим є фільм, написаний за сценарієм Буковскі «П’янь» (1987). Він також автобіографічний, але на відміну від «Поштампу» є жорстким. Головний герой - той самий Генрі Чинаскі, альтер-его автора. Зіграв Чинаскі/Буковскі Мікі Рурк, відомий завдяки еротичній мелодрамі «9 1/2 тижнів» (1986) та драмі «Реслер» (2008). Автор ідеї Буковскі вважає, що Мікі переграв роль і багато в чому відійшов від його реального его. Попри це секс-символ 80-х років XX століття все-таки непогано з роллю справився, бо застосував систему Станіславського і ужився в роль, аж до повного перевтілення. Роль коханки Чинаскі Ванди зіграла Фен Данавей, яку знаємо з «Бонні і Клайд» (1967). Режисером став Барберт Шредер, а серед продюсерів кінострічки сам Френсіс Форд Коппола.

На думку Буковскі, життя без прикрас, яким воно є, ми можемо побачити у простому кабаку, де дають випити алкоголю серед п’яничок, проституток та інших маргіналів. Таким є життя Генрі Чинаскі, який є маргіналом та водночас талановитим письменником. Він заробляє на алкоголь та їжу за допомогою кулаків та бере участь у вуличних бійках. Там на нього роблять ставки. Живе він як Буковскі волоцюгою. Одного разу його життя змінюється, бо він зустрічає в барі красуню Ванду. Вона не проститутка, але джерелом доходу в неї є чоловіки, які дають гроші на життя та бухло. Та між ними це не можна назвати любов’ю, бо як сказав головний герой:

Я не хочу закохуватися. Я не хочу пройти через це знову.

Не турбуйся. Ніхто ще не зміг мене полюбити.

Ця цитата звучить парадоксально для людей, які вірять в любов. Але Буковскі вважає, що її немає, а є в першу чергу – успіх. Він також може бути любов’ю, але не інакше.

Нормальним людям, не алкоголікам, може здатися, що головні герої фільму психи. І їх треба силою відправляти лікуватися від алкоголізму. Навіть якщо Буковскі пише про алкоголіків, то він пише не тільки про це. Бо сказав головний герой «Деякі люди ніколи не сходять з розуму. Яке ж жахливе у них життя». Ідея хороша, але бажано не повторяти все шаленство, яке показане в цій стрічці.

Видавець Буковскі Джон Мартін за 30 років спільної праці говорить, що жодного разу не бачив письменника п’яним. Він вважає, що той пив не часто, але багато. Може бути, що Д. Мартін помиляється, бо Буковскі пив навіть у прямому ефірі. До фільму він написав окремо роман «Голівуд» (1989). У ньому написав, що:

Я ніколи не вважав письменство працею. Скільки пам'ятаю, цей процес завжди протікав гладко: налаштуй приймач на передачу класичної музики, запали сигарету, відкрий пляшку. Далі в справу вступає машинка. Я при цьому лише присутній. Участь в цій справі допомагала мені тягнути лямку життя, коли сама вона могла запропонувати занадто мало або починала походити на фільм жахів. Машинка мене виручала, вона говорила зі мною, розважала, рятувала мою шкуру. Втім, потім я і писав - щоб врятуватися від дурдому, не висовуватися на вулицю, втекти від себе.

Є ще одна екранізація Буковскі – фільм «Фактотум» (2005), а тому сподіваюся, що екранізація п’яних творів продовжиться. Вони цього варті.

І з Буковскі важко не погодитися щодо плюсів споживання алкоголю, про які він пише. При читанні його творів можна прийти до висновку, що алкоголь – це символ свободи. Так і є. Він розковує людину. Але слід пам’ятати, що надмірне споживання алкоголю може зашкодити вашому здоров’ю. Проте міра пиття та взагалі споживання цих напоїв – це вже кожного особиста справа.

Дмитро Тирусь

md-eksperiment.org



Ключевые слова: In vino veritas, П’янь, Бухло, Борис Превір, твори Чарлза Буковськи