Ранні оповідання Жана Рішара Блока у російських перекладах

М. Д. Яцюк

Творча спадщина видатного французького письменника, побратима Р. Роллана та P. M. дю Гара — Ж. Р. Блока, дедалі частіше привертає увагу науковців і видавців. У наші дні творчість письменника досліджують Л. А. Левбарг, Ф. С. Наркір’єр, І. А. Нігметзянова, Г. В. Філатова, Г. Г. Цвенгрош, відомий французький вчений Ж. Альбертіні, угорські дослідники Т. Горіловіч та Ф. Скутта.

Процес перевидання окремих творів Ж. Р. Блока, який розпочався у 80-ті pp., свідчить про незгасаючнй інтерес до літературного доробку письменника, ставить нові вимоги до якості перекладів 20-30-х pp., зокрема збірки оповідань «Lévy». Для перекладачів цього періоду було характерне намагання перекладачів відтворити всі елементи тексту мови-джерела (МД), не враховуючи їхнього стилістичного значення, що досить часто призводило до дослівного перекладу та академічного формалізму. Однією з головних причин неадекватного відтворення МД було те, що сама теорія перекладу «не становила чогось єдиного ні за методом, ні за якістю». Усі ці тенденції позначились і на перекладах ранніх оповідань Ж. Р. Блока.

Російські переклади малої прози Ж. Р. Блока ще не стали об’єктом окремого дослідження. Пропонований аналіз покликаний показати, як відтворені у російських перекладах стилетворчі мовні домінанти ранніх оповідань Ж. Р. Блока, зокрема вагомі художні деталі, наповнені «людським зарядом», котрим письменник, наслідуючи Л. М. Толстого, надавав першочергового значення.

Уперше ранні оповідання збірки «Levy» були перекладені російською мовою Л. С. Савельєвим (далі — Л.С.) у 1927 р. У 1935 р. виходить у «Літературній газеті» зі скороченнями комічна новела «Вторжение новых богов» у перекладі Е. Ф. Брук (E.Б.). У тому ж році вийшли у журналі «Знамя» психологічна новела «Как делается пехотный взвод» (переклад Л. Е. Коган. — Л.К.), а також збірка новел «Охота Рено», до якої увійшли деякі ранні твори зі збірки «Levy», перекладені Н. Ю. Алексеєнко (H.A.), Е. Ф. Брук (Е.Б.), І. Е. Грушецького (І.Г.) та Л. Е. Коган (Л.К.).

У 1987 р. вийшов збірник вибраних творів Ж. Р. Блока, до якого ввійшли, зокрема, перекладена раніше психологічна новела «Как делается пехотный взвод» (Л.К.) та новий переклад комічної новели «Вторжение новых богов» (І.Г.).

Таким чином, одні й ті самі новели письменника були перекладені у різний час по два — три рази, інші ж взагалі залишилися без уваги. З восьми сповідань Ж. Р. Блока не були перекладені дві філософсько-фантастичні новели «Le vieux des routes» і «La mort d’OEdipe».

Беручи за основу запропоновану А. В. Федоровим класифікацію основних випадків співвідношення між своєрідністю оригіналу і формою його передачі, зупинимося на найтиповіших недоліках перекладів ранніх оповідань Ж. Р. Блока.

І. Нівелювання, знеособлювання оригіналу.

Як відомо, національні можливості кожної мови по-своєму перерозподіляють факти наднаціональної дійсності, яка включає в себе емоційно-кваліфікативну діяльність людини, тобто один з аспектів коннотативного рівня змісту комунікації.

Вивчення праць відомих перекладознавців Л. С. Бархударова, В. Н. Комісарова, Я. І. Рецкера, А. В. Федорова вказує на те, що ця сфера комунікативної діяльності ще недостатньо описана і вивчена, хоча коннотативний аспект змісту тексту може іноді нести інформацію комунікативно більш вагому, ніж його денотативний аспект.

Засоби виразу одних і тих самих емоцій у французькій і російській мовах можуть суттєво відрізнятися, тому перекладач фокусує свою увагу не на їх збереженні, а на комунікативній настанові: спрямованості, типі, інтенсивності емотивного аспекту змісту оригіналу. Як неодноразово зазначалося у перекладацькій літературі, тексти мови-джерела (МД) і мови-реципієнта (МР) будуть динамічно еквівалентними, якщо будуть адекватними не тільки інтелектуальні, а й емоційні реакції реципієнтів текстів. У силу того, що поетичне поле у французьких слів відносно ширше, ніж у російських, завдання перекладача набагато ускладнюється:

1 ) «Il ne vit qu’une barbe noire et deux yeux bruns pleins de douceur et de tristesse qui le regardaient».
«Он увидел только черную бороду и устремленные на него мягкие и грустные глаза». (H.A.)
«Он увидел только черную бороду и темные, мягкие и печальные глаза, смотрящие на него». (Л.С.)

При перекладі інформації, що несе французька фраза, російською мовою експресема образності (bruns — карие) не передана взагалі, а апресема позитивної оцінки (pleins de douceur — добрые, нежные) передана з меншим ступенем інтенсивності, що викликає нетотожні емоційні реакції реципієнтів МД і МР.

2) «Les vociféra Dons se levèrent en rafale».
«Снова поднялись неистовые крики». (Л.С.)

Контрастивний аналіз інформації, яка передана французьким і російським варіантами, показує, що денотативна інформація порівнюваних фрагментів текстів МД і МР еквівалентна. При перекладі коннотативної інформації динамічну еквівалентність оригіналу і перекладу порушено. Французький варіант експресивніший, ніж російський: метафора, актуалізована субстантивною конструкцією rafale (f) de vociférations — шквал гневных воплей, не еквівалентна російській епітетичній конструкції неистовые крики. Транспозиція іменника у прикметник з меншим ступенем інтенсивності значно послаблює поле напруги, сконцентроване навколо пуанти оповідання. Крім того, французький іменник rafale (f) може вживатися як військовий термін — очередь; шквал беглого огня; серия выстрелов, що не може не вплинути на перцептивну сугестивність асоціативного поля, яке виникає при сприйманні ВТ. На жаль, дана стилістична домінанта новели у ПТ не передана.

3) «Ce grand désosse'avait le malheur de prendre son ministère au sérieux».
«Этот высокий, худой человек имел несчастье принимать всерьез свои обязанности». (Л.С.)
«Патар — этот длинный скелет — имел несчастье принять свои обязанности всерьез». (Е.Б.)

У наведеному прикладі іменник le désossé, який є стилістичною домінантою портрета абата Патара, у російському варіанті перекладу не відтворений. Враховуючи те, що натуралістичні перебільшення та їх реприза в даному контексті несуть подвійне коннотативне навантаження — створюють іронічний ефект, адекватне відтворення даної стилістичної домінанти набуває першочергового значення. Тому мало б бути: «Этот высокий, бескостный человек имел несчастие принять всерьез свои обязанности».

Важливим колоритотвірним стилістичним засобом є вживання Ж. Р. Блоком іноземних вкраплень, виділених курсивом («schnorer taleth»). У російських варіантах перекладів (Л.C., Е.В., І.Г.) іноземні вкраплення не тільки не виділені курсивом, але й чомусь подаються кирилицею.

Видатний французький вчений-перекладознавець Жорж Мунен наголошував, що переклад містить не тільки мовні аспекти, але й позамовні, які тісно взаємодіють з текстом, можуть нести імпліцитно виражені коннотації. До таких позамовних аспектів стилю Ж. Р. Блока крім різного роду курсивів відносяться, зокрема, авторські ілюстрації. Так, у комічній новелі «Une irruption de nouveaux Dieux» («Вторжение новых богов») пародією на Біблію є імітація обкладинки збірника «Нових молитов», на якій зображено мідний кран в ореолі сяйва. В даному випадку він замінює атрибут поклоніння. На жаль, у російських варіантах новели зображення не відтворені. Зображення малюнку в оповіданні — не витвір художника-ілюстратора. Це рука Ж. Р. Блока. Тому добре було б показати, як автор користується образотворчими засобами для розкриття ідеї твору.

Таким чином, різниця в обсязі і якості коннотативної інформації текстів МД і МР у наведених прикладах створює стилістично-експресивну неадекватність. Тому в даному випадку мова може йти лише про певну смислову відповідність фрагментів текстів МД і МР, але ніяк не про їх динамічну еквівалентність, оскільки емоційна реакція адресатів буде дещо різнитися.

II. Намагання формалістично точного відтворення окремих елементів оригіналу всупереч нормам МР.

1. Кальки з французької мови.

«Toutefois derrière la chambres, il y avait la cantine, derrière les drades, il y avait lea bonne histoires et l’internationale».
«Ho все-таки, кроме казарменных комнат, существовала кантина, кроме начальства, были забавные рассказы и Интернационал» (Л.С.)

Мало б бути:
«Однако, помимо казарм, была и столовая, а за спинами у начальства были забавные истории и Интернационал».

2. Дослівний переклад.

1) «A vrai dire H commença à le comprendre de chaque côté de la colonne vertébrale où un froid lu) courut».
«По правде сказать, это понимание сидело у него по обе стороны позвоночника, по которому пробежал холодок». (H.A.)

На нашу думку, в російській розмовній мові є безпосередній відповідник даному фразеологічному звороту:
«По правде говоря, он почувствовал это своим спинным мозгом, по которому пробежала холодная дрожь».

2) «Le sentiment d’une écrasante supe'riorite' engendre la bonhomie».
«Чувство давящего превосходства порождает добродушие». (H.A.)

Безумовно краще було б:
«Чувство подавляющего превосходства порождает добродушие». (Л.С.)

Як слушно зазначає А. В. Федоров, «спроби формалістично точного відтворення окремих елементів оригіналу всупереч вимогам МР — явище, яке призводить до насильства над мовою, мовно-стилістичної неповноцінності».

III. Спотворення індивідуальної своєрідності оригіналу в результаті довільного тлумачення або необгрунтованих замін одних особливостей МД іншими.

1. Як зазначалося, найбільші труднощі у перекладачів виникають при відтворенні емосем МД. Факторами неадекватної передачі емосем можуть бути: гіперонімічність сем-кваліфікаторів по відношенню до МР, лакуна емосеми відповідного ступеня інтенсивності у МР, недостатнє знання МД, відмінності у сприйманні ступеня інтенсивності сем-кваліфікаторів, пов’язані з психофізичними даними суб’єктів комунікації, прагматичною спрямованістю та обставинами комунікації тощо.

«Vous n’attez pas me féliciter, n’est-ce pas?»
«Не вздумайте поздравлять меня». (H.A.)

(Емосема виражена у формі наказу, незадоволення, зверхнього ставлення.)

Насправді ж з контексту випливає, що у даному випадку емосема виражає прохання, попередження:

«Вы не станете меня поздравлять, не правда ли?» (Л.С.)

Одним з дуже суттєвих недоліків перекладів оповідань Ж. Р. Блока є невідтворення коннотацій на графемно-морфемному рівні. Характерним стилістичним засобом письменника є використання різного роду курсивів, які несуть своє коннотативне навантаження. Наприклад, акцентуація на певному фрагменті тексту, інтонаційне виділення окремих слів і фраз, імпліцитне вираження думок автора тощо. Так, наприклад, в оповіданні «Леві» письменник застосовує курсив для того, щоб підкреслити контраст між шанобливим зверненням до Леві та імпліцитно вираженим зверхнім став­ленням до нього. У звертанні, виділеному Ж. Р. Блоком курсивом, ставиться інтонаційний наголос на слові, яке створює іронічний ефект усього висловлювання:

«Ah! Bonjour, Monsieur Levy!»
«А! Здравствуйте, мосье Леви». (Л.С.)

2. У комічній новелі «Вторгнення нових богів» Ж. Р. Блок розкриває себе як великий сатирик. Центральною темою новели є сміховинне поклоніння людей атрибутам комфорту, зневіра в релігії. Новела проливає світло на ідейно-емоційне ставлення автора до життя, яке проявляється у комізмі людських характерів і стосунків. Провідним стилістичним засобом створення гумористичного ефекту виступає у новелі гіпербола:

«L’gbbe proi .îçait une sorte de harangue, au cours de laquelle il avait montré l'idolâtrie de ces hommes et de ces femmes dressant leurs enfants à suivre les fils électriques apposés contre les murs des appartememts...»

«Аббат произнес страстную речь (Е.Б., І.Г.) (гневную проповедь) (Л.С.), в которой указал на идолопоклонство мужчин и женщин, заставляющих своих детей ходить вдоль шнура электрического провода, проложенного по стенам квартиры...» (Е.Б.; І.Г.)

Невмотивована заміна французького іменника harangue (f) (1) торжественная речь; 2) разг. — скучная, нудная, утомительная речь; длинная проповедь) неадекватною епітетичною конструкцією страстная речь, гневная проповедь змінює прагматичну спрямованість гіперболи, в якій відобразилася світоглядна позиція самого письменника.

3. У фантастичній новелі «Le tacot» знайшло своє відображення захоплення Ж. Р. Блока естетикою техніцизму, що було викликано бурхливим розвитком науки і техніки на початку XX ст. Стилістичною домінантою новели є персоніфікований образ маленького локомотиву місцевого призначення, який Ж. Р. Блок розкриває прийомами психоаналізу. Фантастична новела «Le tacot» була перекладена в різний час як «Локомотив» (Л.С.), «Кукушка» (Л.K.) (tacot (m) — разг. драндулет, колымага).

Важливу колоритотвірну функцію у фантастичній новелі «Le tacot» («Колымага») виконує технічна, зокрема залізнична, термінологія.

Термінологічна лексика ВТ у російських перекладах не передана, що значно зменшує їх естетичну цінність, спотворює персоніфікований образ маленького локомотива, створений Ж. Р. Блоком.

Підсумовуючи аналіз російських перекладів ранніх оповідань Ж. Р. Блока, зауважимо, що переклади 20-30 pp. мали ряд суттєвих недоліків, зумовлених рівнем розвитку тогочасного перекладознавства, і в той же час це були одні з перших перекладів, які познайомили наших читачів з ранніми творами видатного французького письменника. Вони «становили помітний крок вперед стосовно точності передачі смислового наповнення французького тексту». І хоча «якість їх страждала від тенденції до педантичного буквалізму, який був у той час закономірністю», це була «певною мірою навіть благодійна реакція на не охайність дореволюційних перекладачів».

Думку автора відтворити у перекладі порівняно нескладно, але оживе переклад тільки тоді, коли при наступних перевиданнях ранніх оповідань Ж. Р. Блока буде звернено увагу на добір адекватних мовних засобів: динамічно еквівалентних сем-кваліфікаторів, уникнення кальок, дослівних перекладів, відтворення стилістично забарвленої, термінологічної лексики, паралінгвістичних засобів, які використовує автор. Лише за цієї умови переклад зазвучить голосом автора, який почує читач.

Л-ра: Теорія і практика перекладу. – Київ, 1993. – Вип. 19. – С. 91-98.