03-03-2021 Музыка 612

Презентація монографії Оленки Мацелюх «Орган і сакральна культура Чехії»

Новини культури Презентація монографії Оленки Мацелюх

Від редакції “Collegium musicum”

Монографія Оленки Мацелюх “Орган і сакральна культура Чехії” – це ювілейне видання заснованого у Львові в березні 2001 року Edition “Collegium musicum”. 20 років тому воно розпочало свою видавничо-просвітницьку діяльність випуском книги “Іра Маланюк. Голос серця. Автобіографія співачки”. Її друк здійснив львівський “Атлас”.

Оленку Мацелюх добре знають в Україні й далеко за її межами. Гастролі органістки з успіхом проходять у Європі та США. Її репертуар – це “Музика Франції 19-20 ст.”; “Орган від бароко до сучасності”. У Східній Європі Оленку Мацелюх вважають одним із кращих інтерпретаторів поліфонізму Й.С.Баха. Вона переможець 5-ти Міжнародних конкурсів серед органістів і володар GRAND PRIX “Les Étoiles de Versailles 2020”.

Наукові праці mgr of Art/mgr of Ped. О.В.Мацелюх друкують вісники АН України, Чехії, РФ. Фрагменти її праці з історії Львівської органної школи світ побачив на сторінках найпрестижнішого журналу “Diapason” (Chicago magazine of organists).

Тема “Органи в Чехії” є частиною докторського дослідження О.В.Мацелюх під керівництвом професора Університету Палацького в Оломоуц Петра Плани.

Шеф-редактор і засновник

Edition “Collegium musicum” –

композитор і музиколог Богдан Котюк


Вступне слово професора Петра Плани

Мені приємно написати кілька слів про цю роботу пані Оленки Мацелюх – докторантки кафедри музичної освіти Педагогічного факультету Університету Палацкого в Оломоуц, оскільки я маю честь бути керівником її дисертації.

Оленка Мацелюх є однією з найвидатніших сучасних українських виконавців на органі. Її концерти в Україні, Західній Європі та Америці сприймаються з великим успіхом та визнанням. Гідною подиву водночас є її організаторська та наукова діяльність. Я мав честь брати участь у незвично відвідуваних Органних фестивалях, які пані Оленка так добре провадить у Львові, Чернівцях, Рівному чи Луцьку.

Без перебільшень, але я скрізь там натрапляв на “чеський слід”. Починаючи з чеського архітектора та мецената Йозефа Главка, який звів Вірменський храм у Чернівцях (сьогодні – це Будинок органної та камерної музики Чернівецької філармонії). Мені приємно згадати вперше побачене погруддя Главка в Чернівцях і сповістити українських друзів, що їх чекає такий сам бюст у Плзеньському пабі на вулиці Водічкової в Празі, куди ми зможемо завітати для дегустації плзенського та львівського пива. Як знавець запевняю: вони обидва знамениті. “Чеський слід” звичайно ж крокує разом із органами “Ріґер-Клосс”, фірми яка достойно озвучила так багато українських сакральних та концертних віталень. Тут я завжди є приємно подивований тягою й інтересом публіки до органних композицій чеських авторів.

Щира любов, ентузіазм і професіоналізм, з якими пані Оленка Мацелюх взялася за непросте завдання: познайомити українців і не лише їх із чеською органною літературою від джерел до композицій наших сучасників – наповнює мене радістю та виразами вдячності. Таке ж прагнення наблизити читача до культурного та інтелектуального середовища Чехії має науковець Мацелюх, коли розкриває історичні передумови появи багатої органної літератури та виконавської майстерності.

Окремі розділи дають більш глибоке розуміння питань органної культури в Чехії, що тісно пов’язана не лише з конструкцією органа, але й із надзвичайною красою сакральних будівель, що є типовим для Центральної Європи. Розуміння літургійного й духовного значення сакральної музики має служити духовним виміром людського існування.

Я вірю, що творчість Оленки Мацелюх приверне увагу не лише любителів органної музики, а й усіх, хто піклується про “єдність у множинності – unitas multiplex”. Адже цей Європейський контекст чудово виявляється і в чеській, і в українській музичній культурі. В Оломоуці, дня 9 січня 2021 року Петр Плани.


Час збирати каміння

У Танаху (Вітхому Завіті) в Третій Екклезіастовій (проповідницькій) Книзі Царя Соломона є таке світоглядне судження: «час розкидати каміння, і час збирати каміння».

«Розкидання каміння» – це своєрідне дійство в житті Людини, яке дуже часто має під собою не до кінця усвідомлену самим «розкидачем» сутність. Можна було б вже вкотре написати своє чергове Curriculum Vitae. Скільки їх за життя мною вже написалося – не перелічити. Але цього разу навіть для самої себе хочу усвідомити, що значить для мене час «розкидання каміння»?

Це були роки пошуків життєвого шляху, професії; пошуки улюбленої справи, якою б ніщо і ніколи не завадило мені займатися. Першим кроком стало фортепіано і разом з ним по 5-7 годин я проводила перші 30 років свого життя.

«Розкидання каміння» відбувалося в різних напрямках: сольні концерти і робота з вокалістами, ансамблеве музикування і партії в оркестрі. В певний момент я зрозуміла, що цих «піаністичних каменів» мені замало і я зайнялася ще одним інструментом – чембало. Фортепіано і чембало – це дві різні будівлі, каміння для їх будівництва знаходимо в різних епохах. Звичайно, і сама методика оволодіння – це окреме «креслення». Щоб осягнути стилістичну відмінність та пізнати глибини виразових можливостей я присвятила 3 роки студій в магістратурі Університету ім..Грінченка у Києві.

Але руїни львівських органів посткомуністичної епохи своїм стогоном і плачем щораз більше взивали мою душу до себе. Свою мрію «воскресити» це «розкидане» каміння я почала 15 років тому. А 5 років тому для мене набула дієвої чинності Друга фраза Екклезіастового світоглядного судження. Я зрозуміла – це «каміння» треба збирати. Допомога, як недивно, прийшла неочікувано з Чеського консуляту. Так я розпочала роботу над своєю докторською дисертацією в одному з найстаріших університетів Європи в місті Оломоуц (Чехія) під керівництвом професора Петра Плани.

Докторська дисертація готова до захисту. Але за межами цієї досить значної за розмірами (на 340 сторінок) англійською мовою дослідницької праці у сфері сакрального в органному мистецтві залишилися просто феєричні особисті враження від фактично майже невідомої українським музикантам-професіоналам матеріальної і духовної культури чехів.

Історичні події еволюції християнської релігії в Чеських землях, втілення сакрально-високих помислів і духовного багатства чеського народу в пам’ятках архітектури органобудівництва і духовній музиці для органа поруч зі знайомством з видатними особистостями і творцями музики лягли в основу цілком непередбачуваної монографії «Орган і сакральна культура Чехії».

Абстракт

Німецький філософ, батько феноменології Едмунд Гуссерль вважав, що інтенція або інтенціональність – це не лише переживання наділене змістом або направлене на сприйняття чогось, але й ідентифікація та аналогія свідомості з тим, на що направлена увага в даний момент. Під таким кутом зору автор монографії підійшла до еволюційного процесу становлення і розвитку органного мистецтва в Чехії. Інтенціональність науковця в даному випадку була спрямована на розкриття категорії сакрального, що є рушійною силою в усьому культурному і просвітницькому процесі в рамках європейської християнської цивілізації.

Вже сама назва монографії розкриває двоякість, що лежить в основі проведеного дослідження. З одного боку – це орган, як найбільш досконалий музичний інструмент, що має незрівнянно вищі художні можливості в порівнянні з іншими музичними інструментами, а з другого боку – це культура що вибудувана на високих моральних, етичних та естетичних ідеалах, культура чеського народу – хоч і не чисельного, але яскравого представника європейської цивілізації.

Чотири Розділи монографії дають уяву про зміну соціального та релігійного стану чеської спільноти майже протягом півтора тисячоліття. Окрему увагу в монографії віддано візуально-матеріальним проявам духовності, що збереглися, як фіксовані пам’ятки архітектури і органобудівництва. Вперше в українському музикознавстві в даній монографії представлено широкий спектр діяльності Католицьких релігійних орденів. Досить об’ємиста таблиця сакральних християнських споруд у Чехії, Моравії та Словаччині стала підсумком аналітичного порівняння між історичним, релігійним, архітектурно-мистецьким та органо-будівничими пластами культури Чехії.

Цілий Другий Розділ присвячено теорії та практиці будівництва органів у Чехії, Моравії та Словаччині. Більшість персоналій, що були розглянуті в цьому розділі – це представники автохтонного населення, які через свою релігійну переконаність та мистецьку заангажованість переросли з майстрів-столярів у винахідників-органологів.

Третій Розділ монографії розриває хронологію творчих здобутків чеської органної музики. Умовно тематика впливів на митців культурного середовища торкається найрізноманітніших аспектів релігійного, просвітницького, династійного, естетико-філософського та музикознавчого плану. В цьому розділі розглядається творчість майже півсотні чеських композиторів, що творили музику для органа протягом останніх чотирьох століть. Усіх їх, більш і менш знаних, представників чеської музичної культури єднає між собою релігійність, яка в основному побудована на християнському світобаченні. Тим самим, слово «сакральний» можна дещо помилково порівняти з віруванням в Спасителя та діяльністю Ісуса Христа. Однак, серед чеських композиторів (як це зрештою відбулося з культурою інших народів) існують різні конфесії і історичні етапи розвитку самого християнського віровчення. Ці певні відхилення отримали трактування, як «секуляризм».

Четвертий Розділ монографії повністю присвячений композиторській творчості, педагогічній та виконавській діяльності Петра Ебена. Цей найбільш знаний серед сучасних чеських майстрів з однаковою переконливістю звертався як до тематики Нового, так і Старого Завітів. Юдейське коріння з батьківської сторони в поєднанні з католицьким вихованням матері стало екуменічним символом нерозривної єдності Біблійних постулатів і їх провідної ролі в еволюції органного мистецтва.

Монографія «Орган і сакральна культура Чехії» - це окреме дослідження, ідея створення якого зародилася в автора під час 5-ти річних докторських студій в Університеті Палацького в Моравському Оломоуці. Звичайно ж, тема сакральності, яка лежить в основі написання докторської дисертації знайшла своє розкриття і в даній монографії. Протягом докторантури автор мала змогу досить близько познайомитися з чеською культурою, храмами, органною музикою і неповторними чеськими органами. Увесь процес пізнання цього культурного середовища був керований професором Петром Плани. Наше спілкування з професором стосовно категорії сакральності у музиці далеко не завжди входило в офіційні рамки. Легкий натяк на це, можна відчути навіть в самій інтродукції до монографії, що написав професор. Запрошення на келих пива мало глибокий скритий зміст, бо ми з професором при всій глибині і змістовності тематики, яка розкривається в докторській дисертації дійшли до спільного висновку: «Краще недільним пообіддям вести дискусію про Високий смисл святості в органній музиці та сакральності у творчості композиторів сидячи в улюбленому пабі з кухлем доброго пива, ніж смиренно з напускним благочестям бути присутнім на Богослужінні повсякчас в думках повертаючись до улюбленого паба з мрією про ковток пива».

Олена Мацелюх



Ключевые слова: Орган і сакральна культура Чехії,монографія,Новини культури,музика,новини музики,Богдан Котюк,Олена Мацелюх,Collegium musicum,Органи в Чехії,Петр Плани

Читайте также