26-10-2021 Мистецтво 1330

Що послухати. Норвезький джаз

Кращий норвезький джаз

Норвезький джаз як оригінальне явище виник у 50-60-х роках двадцятого століття. Саме в цей час серед людей, що були захоплені експериментальною музикою, неймовірною популярністю став користуватися саксофоніст Ян Ґарбарек — у той час адепт фрі-джазових ідей Джона Колтрейна та Альберта Айлера. А з ним й інші тонкі виконавці його покоління, народженого у воєнні та післявоєнні роки: брутальний любитель року та крупних форм гітарист Тер’є Ріпдал, романтичний контрабасист Аріль Андерсен, ударник - майстер на всі руки й стилі - Йон Крістенсен, співачка Карін Крог, що виконувала твори сучасників у традиціях великих джазових дів.

Цих музикантів цікавили нові форми, злиття джазу й академічної музики, джазу та фольклору. Покоління Ґарбарека й створило середовище, завдяки якому в Норвегії зараз живе та працює чимало талановитих музикантів, що (пере)винаходять джаз, і просунутих настільки вперед, що норвезький паспорт музиканта вже певною мірою гарантує високу якість його музики і свободу творчої думки. Окрім того, Крог та Ґарбарек швидко здобули успіх на міжнародному рівні, у результаті чого норвезьким джазменам стало простіше привертати до себе увагу відомих американських та європейських колег.

Причини розвитку джазу в Норвегії:

  • створення національної федерації джазових клубів;
  • масове відкриття джазових клубів (багато з них ставали культовими місцями для молоді) у всіх містах і проведення концертів;
  • гастролі американських джазменів, які неабияк вплинули на молодих музикантів (особливо концерти Колтрейна та Мінґуса на початку 60-х);
  • початок проведення джазових конкурсів для любителів;
  • початок висвітлення подій в області джазової музики в ЗМІ та на радіо, звіти про концерти, статті та огляди, поява професійних оглядачів;
  • початок проведення джазових фестивалів, поява централізуючої організації — Норвезького джазового форуму;
  • вибуховий ріст чисельності випускників середніх шкіл і студентів вишів внаслідок бебі-буму — нове покоління вибрало своєю музикою саме джаз. Поява студентських джазових кіл;
  • поява великої кількості ентузіастів — з їхнього середовища вийшли блискавичні музиканти Карин Кроґ, Ґарбарек, Рипдал та багато інших;
  • викладацька діяльність джазових теоретиків та їхній вплив на самосвідомість нових молодих музикантів.

Ось список найцікавіших норвезьких джазових виконавців (на думку редакторів порталу Експеримент):

Ян Ґарбарек

Великий музикант та композитор як і раніше залишається одним із найбільш впливових постатей у норвезькому джазі. Звуки його саксофона досі не втратили своєї магії, а техніка продовжує бути унікальною. Тонкий, ледь тремтливий, льодяний звук саксофона є візитівкою ECM. Упродовж кількох останніх десятиліть Ґарбарек активно звертається до фольклорного матеріалу, до того ж не лише норвезького, сильно змістившись від джазу до нью-ейджу та етніки. Проте слід враховувати, що весь норвезький джаз тією чи іншою мірою просувається вперед у руслі парадигми Ґарбарека, що побудована на злитті ідей фрі-джазу, академічної музики та народних норвезьких, а, як наслідок, ще й світових мелодій.

Нільс Петтер Мольвер

Уродженець маленького острова Сула переїхав на початку 1980-х до норвезького міста Тронхейма, аби вчитися в Консерваторії — на той час там якраз було запущено курс з джазу, і Мольвер став одним з перших студентів, які його прослухали. Трубач прийшов до електронної музики, відштовхуючись від “звуку ЕСМ”. До кінця 1980-х він працював у ф’южн-гурті Masqualero контрабасиста Аріля Андерсена; у п’єсах гурта були помітні елементи фанку. Одначе в той же час сам Мольвер був захоплений ембієнтом Браяна Іно, дабом Білла Ласвела та етнічною музикою Середнього Сходу.

Ейвінд Орсет

Гітарист Ейвінд Орсет є одним з найбільш вражаючих, оригінальних та самобутніх голосів андерґраунду норвезького джазу. Його музика — це актуальне відображення останніх, найбільш захоплюючих звуків, які можна знайти в джазі, суміш імпровізації з ритмами європейської клубної культури, в ній досліджується потенціал музики настільки нової, що для неї ще не встановили жодних рамок або правил, єдиними кордонами якої залишаються кордони уяви.

Пол Нільсен-Лав

Норвезький барабанщик Пол Нільсен-Лав знаходиться в постійному русі та невпинному пошуку самовираження — у цьому полягає його свідомий метод роботи. Він не бере участі в жодному проєкті від початку до його повноцінного завершення, а бере участь лише в деяких проєктах одночасно, цілком концентруючись і вільно мислячи в конкретному з багатьох.

Аріль Андерсен

Контрабасист і композитор — всесвітньо відомий музикант, один з тих, завдяки кому норвезький джаз викликає інтерес і повагу в усьому світі. У 1975 році журнал “Джазфорум” вперше визнав його найкращим контрабасистом Європи.

Торд Ґуставсен

Торд Ґуставсен народився 5 жовтня 1970 року в Осло і був старшим з “квінтету” дітей Ґуставсенів. Коли Торду було 3 роки, сім’я поїхала до сільської місцевості, до містечка Хурдал, де благополучно поповнилася рештою маленьких Ґуставсенів. З чотирирічного віку Торд за фортепіано, до того ж і творити, й імпровізувати почав набагато раніше, ніж засвоїв нотну грамоту. Грав у церквах та на різноманітних заходах, грав класику та власні твори, грав госпел і джаз-ф’южн. Під час навчання в школі К’єркекретсен, середній школі Хурдал та вищій школі Йессгайм Ґуставсен акомпонував хорам («Sarepta», Jessheim Ten Sing, «Yessing»), брав участь у фортепіанно-вокальному квінтеті «Ichtys». Наставниками Торда стали Крістін Сандхолт з музичної школи Нанестед і Ханна Марія Вейдал (асистентка професора в Академії музики, Осло).

Окрім всього, Торд ще й доктор музикознавства, захистив дисертацію на тему “Діалектичний еротизм імпровізації”.

Арве Генріксен

Відомий норвезький трубач. Великий прихильник сякухати та дзен-медитацій. Колекціонує японську народну музику — записи інструментів koto, biwa, shakuhachi та багатьох інших — що цілком однозначно позначається на його індивідуальній техніці гри на трубі, для якої найбільш характерні мінімалістичне звучання та медитативність. Дуже вдало експериментує з поєднанням норвезьких та японських народних мелодій.

Трюґве Сейм

Норвезький джазовий саксофоніст та композитор. Він почав грати на саксофоні в 1985 році. Його надихнуло на це прослуховування компакт-диску Яна Ґарберека Eventyr.

Трюґве Сейм поруч із творчістю своїх співвітчизників Ґарбарека та Ріпдала черпає натхнення зі сучасної академічної музики — коріння його музики відчутне в роботах Генріка Горецки та Арво Пярта.

Мая Сольвейг Кельструп Ратк'є

Норвезька вокалістка та композиторка. Ратк’є вивчала композицію в Норвезькій національній академії в Осло під керівництвом Ласса Торенсена, Олава Антона Томмессена та Асбйорна Шаатуна й отримала диплом у 2000 році. Влітку 1999 року Ратк’є вчилася в IRCAM, а також індивідуально з такими композиторами, як Луї Андеріссен, Софія Губайдуліна, Іван Фрунберг та іншими. Її шлях як композиторки простилається від невеличких камерних творів до опери, оркестрових творів, музики для кіно, танців і театру. Ратк’є також була музикальною критикинею норвезької щотижневої газети Morgenbladet та опублікувала в видавництві Aschehoug книгу “Голоси. Експериментальний жіночий гламур” (“Stemmer. Eksperimentell Kvinneglam”).

Тріо Еспена Еріксона

Норвезьке джазове тріо, що сформувалося в 2007 році. До нього входять Еспен Еріксен (фортепіано), Ларс Тормод Йенсет (контрабас) й Андреас Бай (ударні). Виконують неймовірно ліричні інструментальні композиції з елементами скандинавського фолку.

Splashgirl

Splashgirl — троє хороших друзів, троє талановитих молодих норвезьких музикантів: Андреас Стенсланд Льове, Джо Берґер Мюре й Андреас Льонмо Кнудсред, що виконують свою унікальну музику, натхненну найрізноманітнішими музичними жанрами. Їхній джаз поєднує в собі дарк ембієнт, пост-рок, експериментальний та інші жанри.

Солвейґ Слеттахел

Одна з найголовніших норвезьких джазових дів. Співала в групах «The Slettahjell / Hartberg Duo», «Squid», «Kvitretten» и «Slow Motion Quintet». У кожній в своєму стилі: від соулу, ейсід-джазу та фанку до експериментального аванґарду. Викладає в Норвезькій академії музики. Володіє глибоким, чуттєвим і м’яким вокалом, а також прекрасним музичним смаком.

Хайді Скйерве

Скйерве — кваліфікована, досвідчена та різностороння джазова співачка з досвідом вивчення джазу та музикальних технологій в рамках джазової програми в Тронхеймській музичній консерваторії. Очолила власний квартет, у який увійшли К’єтіл Ейде (фортепіано), Оле Мортен Воган (бас), Трулс Рьоннінг (барабани). В останні роки працює на перетині джазу та народної музики.

Кетіль Бьорнстад

Легендарний піаніст і композитор. Випускає як аванґардно-академічні альбоми, так і витончено-елегічні. Отримавши класичну музичну освіту (в Осло, Лондоні та Парижі), Бьорнстад у 1969 році став солістом Філармонічного оркестра Осло. Однак, познайомившись з альбомом Майлса Девіса In A Silent Way, піаніст перенаправив свої музичні прагнення в бік джазу. У 1973 році він уперше зіграв з Йоном Крістенсоном та Арілєм Андерсеном. Гра на фортепіано Бьорнстада (прохолодна та водночас сповнена внутрішнім вогнем) дивовижно природня. Написав 18 книг (включно з 14 романами) в Норвегії.

Буґе Васелтофт

Дженс Крістіан Бадджи Уессельтофт — норвезький джазмен, піаніст, композитор і продюсер, а також має власний лейбл Jazzland Records.

Якщо починав Бадджи з традиційної школи норвезького джазу, багато прикладів якої можна було помітити на лейблі ЕСМ, то до середини 90-х років музикант змістився в своїй творчості ближче до напрямку модерн-джазу та ню-джазу, примішуючи до академічного звучання сучасні електронні елементи на кшталт техно-біта.


Переклала з російської: Пуха Анастасія


Читайте также