Війна, кохання, перемога. Олександр Лисак

Упокоряться ночі і втома, і сила,
невіджита образа, невистигла лють.
По позиціях смерть свою косу носила,
засівала залізом ворожим ріллю...

Рятувались будинки - вцілілі й не дуже,
вилітали шибки і скрипіли петлі.
І носив над окопом прострілену душу
переляканий вітер в диму та імлі.

Вибухали прокльони, криваві молитви
у засніженій казці та гасли вогні.
І стокриле "люблю" до останньої битви
зберігало і сил надавало мені...

Засинай, моя пташко. Вже лячно не буде.
Хай тобі буде тепло. Я поруч. Я ось...
Упокориться віхолам спійманий грудень,
за віконцем світати, дивись, почалось...