Війна, кохання, перемога. Монастирська Анна

   Навздогін

Переосмислення сліпих. Бо ми сліпі були, хоч зрячі.

(І тут легенько тебе цьомкне вітер в щоку) 

Н-н-но-о-о.

Переосмислення німих, 

Бо ми вустами промовляли 

А звуками гніздився мряч. 

І вирок власний 

Вибраної мови.

(Я бачу гул, і чую копіт, - хтось несеться?) 

Біле полотно.

Глухе переживання болю, Моїй касеті віднедавна 25, 

І вона досі йде щоранку на зарядку, потім в школу

Ви ж знаєте, на автоматі, бува, йдеш? 

Чи може знаєте, як з автоматом?

Від глухоти і німоти конають стіни.

У кімнаті темно. Сиро. Холодно. Пекуче.

І знову кляте біле полотно. 

Долає кожну втрату навідсіч

Фундаментально

Це Святий Кобзар.

Стирчить із тої тумби, де Святим було ще рік назад Письмо.

Ховала його під книжками мати.   

Я бачу твої руки, ледь збліднілі від зими. Вчорашній острів став Сьогодняшнім зі вчора. 

Я бачу твої очі, у них плавно заростає сад. 

З ним заростаєм ми.

Дарма, що вчора сад стояв спустошеним і босим.