Війна, кохання, перемога. Шпак Тетяна
Я маю Віру і Надію
Уже більше ніж рік.
На моїй Батьківщині війна.
І стоять її рідні сини,
Яко твердь, як незламна стіна.
Боронять, не шкодуючи сил.
Віддаючи життя кожен день.
Нехай Бог вас усіх збереже.
Ви неначе залізо,кремень.
Ворог сильний і лютий прийшов.
Загарбав наші села,міста.
Він хотів нас скорити усіх,
Але тут він погибель знайшов.
Дуже тяжко стояти в бою.
Бо попереду пекло і смерть.
Та позаду батьки і сім'я.
І летять вороги шкереберть.
Скільки горя приніс ,,русский мир,"
Боже милий врятуй і спаси!!!
Одведи їх подалі від нас
В їхню добру і теплу Сибір.
Хай рубають ліси, а не люд.
Хай остудять вскипілі мізки!
Хай збудують там ,,русский уют,"
Хай забудуть дорогу сюди!
Про братерство і мови нема
З огвалтілою сворою псів.
Не простять вам загарбництво це
Наші люди багато віків!
*
Знову вечір на дворі.
Ми в далекім краї.
А в моїй Україні
Йдуть запеклі бої.
Захищають родини,
Захищають міста
Зовсім юнії хлопці
І мужчини в літах.
Відбивають атаки
Тих, хто з мечем прийшов,
Хто був братом колись бо,
Став тепер ворогом.
Ваші хлопці голодні,
Як щінята малі.
По хатам вони просять
Їсти,пити собі.
А ви там смієтеся,
Що у нас тут біда.
Та біда обернеться,
Як весняна вода.
І заплачуть матусі,
Росіянські батьки,
Коли діти їх прийдуть
У залізній труні.
Заберіть своїх хлопців
Із моєї Землі!!!
Захистіть своїх діток
І моїх збережіть.
Вас за розум віддячить
Цілий світ. Заберіть...
Заберіть своїх хлопців!!!
МИР ЗЕМЛІ ЗБЕРЕЖІТЬ!!!
Читайте також:
Сучасні вірші про війну в Україні
Вірші про Україну, які проймають до сліз
