Війна, кохання, перемога. Шпак Тетяна

Я маю Віру і Надію

Уже більше ніж рік.
На моїй Батьківщині війна.
І стоять її рідні сини,
Яко твердь, як незламна стіна.

Боронять, не шкодуючи сил.
Віддаючи життя кожен день.
Нехай Бог вас усіх збереже.
Ви неначе залізо,кремень.

Ворог сильний і лютий прийшов.
Загарбав наші села,міста.
Він хотів нас скорити усіх,
Але тут він погибель знайшов.

Дуже тяжко стояти в бою.
Бо попереду пекло і смерть.
Та позаду батьки і сім'я.
І летять вороги шкереберть.

Скільки горя приніс ,,русский мир,"
Боже милий врятуй і спаси!!!
Одведи їх подалі від нас
В їхню добру і теплу Сибір.

Хай рубають ліси, а не люд.
Хай остудять вскипілі мізки!
Хай збудують там ,,русский уют,"
Хай забудуть дорогу сюди!

Про братерство і мови нема
З огвалтілою сворою псів.
Не простять вам загарбництво це
Наші люди багато віків!

*

Знову вечір на дворі.
Ми в далекім краї.
А в моїй Україні
Йдуть запеклі бої.

Захищають родини,
Захищають міста
Зовсім юнії хлопці
І мужчини в літах.

Відбивають атаки
Тих, хто з мечем прийшов,
Хто був братом колись бо,
Став тепер ворогом.

Ваші хлопці голодні,
Як щінята малі.
По хатам вони просять
Їсти,пити собі.

А ви там смієтеся,
Що у нас тут біда.
Та біда обернеться,
Як весняна вода.

І заплачуть матусі,
Росіянські батьки,
Коли діти їх прийдуть
У залізній труні.

Заберіть своїх хлопців
Із моєї Землі!!!
Захистіть своїх діток
І моїх збережіть.

Вас за розум віддячить
Цілий світ. Заберіть...
Заберіть своїх хлопців!!!
МИР ЗЕМЛІ ЗБЕРЕЖІТЬ!!!