Катерина Пилипчук. Вчитель, який змінив моє життя
Експеримент
Пауза затягнулася. Уже декілька хвилин всі сиділи і дивились один на одного. Хтось розглядав взуття, хтось потупив очі у підлогу, хтось, кому пощастило, дивився у вікно, що було якраз навпроти його стільця. А у Ніночки в голові була лише одна думка. Що вона тут робить? Для чого вона тут? Хто її тягнув за язик, коли на перерві вчителька зайшла до класу і запитала: «а хто тут у класі найактивніший?» Звичайно, Ніночка, з по-піонерськи піднятою рукою вгору, першою вистрибнула з-за парти із криком «Я!».
Тепер вона сиділа у цьому тихому спортзалі, де були розставлені 11 стільців по колу, і на кожному сидів «найактивніший» представник класу. Від першого до десятого. І всі мовчали. Де ж поділась ця хвалена активність? Чому всі мовчать? Де вчителька, яка завела її сюди і сказала зачекати. Мабуть, то учительський стілець стояв порожнім там, де був розкреслений центр поля для гри у баскетбол.
В якийсь момент Ніночка звернула увагу, що коло неї сидів хлопець із десятого класу, у якого вона була закохана. Красунчик, улюбленець усієї школи. Він мляво стискав свій рюкзак, але відчувалось, що його терпіння було на межі. Його щелепи були сильно стиснені, а очі уже, мабуть, наскрізь спопелили двері у спортзал, через які мала би зайти вчителька.
Він зробив рух вперед аби встати… В цей момент Ніночка зібралася із усіма своїми силами, схопила його за шкільний піджак і порушила цю німоту своїм вигуком: «Зачекай, ще ж нічого не почалось!»… Її голос пролунав на весь спортивний зал так голосно, що одразу 9 пар очей, які до цього блукали по залу, подивились на неї. Хлопець повернув голову і поглянув на Ніночку з ненавистю… Вона й досі пам’ятає цей погляд. У цю мить зайшла вчителька і оголосила, що вони всі можуть бути вільні. Експеримент завершено. І тільки Ніночці потрібно залишитися.
Вона уже точно не пригадує, що було після того. Здається, вчителька щось говорила про те, що скоро можуть приїхати журналісти і брати інтерв’ю, що треба буде обов’язково завчити напам’ять відповіді на питання та ні в якому разі не відхилятися від них, жодних імпровізацій… проте у Ніночки перед очима був лише погляд красеня з десятого класу, сповнений люті та ненависті до неї. З того дня їй більше ніколи не хотілось бути активною….
Пізніше, коли уже у Ніночки народились діти, вона дізналась, що у радянських школах ставились психологічні експерименти, які знімали для іноземних телеканалів. На них - піонерів - дивились як на експонати.
Штучний світ, у якому вони намагались жити по-справжньому.
Умови участі у конкурсі коротких оповідань «Вчитель, який змінив моє життя»
