Аріна Сазонова. Вчитель, який змінив моє життя
Лист собі у минуле
Привіт, Аріно з минулого. Повернемося в початок сьомого класу, коли рівень твоєї наївності сягав небес. Зазвичай листи пишуть у майбутнє, але я все одно сподіваюся, що воно якось дійде до тебе.
Безумовно переломним моментом в твоєму житті стала війна. Але ще більше тебе вирішив «добити» переїзд у Німеччину.
Ти б ніколи не могла подумати, що будеш жити в іншій країні, за іншими правилами та цінностями суспільства, правда? Ти жила у своєму «маленькому» містечку. Живучи дванадцять років в Києві, ти не знала, як проїхати до Подолу. Твоя прогулянка з подругою закінчувалася там, де вам вже було йти не по дорозі. Тоді ти ще не розуміла, що це «stuck in a rut». Незважаючи на те, що ти бувала в багатьох країнах, це і був весь твій світ. Обмежений, не яскравий. Але ти цього тоді навіть не підозрювала.
Ти переїхала у містечко, що в тридцять разів менше, ніж столиця. Дивлячись на те, що з місць, куди можна було піти, лише кав‘ярня, я б сказала, що твій світогляд набагато збільшився. Ти стала шукати альтернативи, як провести час.
Це місто змінило дівчинку-відмінницю в геть протилежному напрямку. І як на мене, в хорошому. Ти стала цінувати себе, свій час. Найголовнішою твоєю проблемою було слово «ні». Тільки зараз ти навчилася спокійно його казати. Це проявляється навіть в маленьких речах, які ти не маєш бажання робити.
Можливо, ти просто виросла і тебе турбують проблеми, які не пов‘язані більше з оцінками. Чесно, краще були б вже оцінки. А то з цими питаннями про знаходження свого місця, в чому сенс людського життя і хто тобі потрібен поряд, вже зовсім втомлюєшся. Ці питання дуже часто порушуються, коли ти забуваєш надягнути навушники, йдучи до магазину. Але без надмірного розмірковування ми не можемо.
Це місто дійсно показало тобі твоїх людей. При чому вони пару разів змінювалися - залежно від твоєї поваги до себе, нових хобі та перепадів настрою. Але з тими, хто залишився, ти зрозуміла, наскільки сакральне це слово «друг».
Так, ти вчишся лише на своїх помилках. І скільки б тато не казав, що розумні люди вчаться на чужих, життя доводить зворотнє. Може, я просто дурна, таке я теж не заперечую. Але Німеччина дала тобі змогу подивитися на життя зовсім іншими очима. Стати трохи самостійнішою, познайомитися з новими людьми, яких би ти ніколи не зустріла вдома. І найголовніше - це продовжувати шукати себе, що тобі приносить насолоду і натхнення.
Іноді я задумуюся, чи настала б ця стадія, коли б я залишилася в Києві? Чи пізнала б я світ таким, яким я бачу його зараз? Можливо, я так би і залишилася ходити від школи до дому. Я фантазую, що закінчила музичну школу, знайшла новий колектив, продовжила навчання у ліцеї, як і повинно було бути. Але це все без цих людей, що я зустріла? Без роману, який почала писати, надихнувшись аніме? До речі, зараз він є величезною частиною твого життя.
Якщо б мене спитали: «Залишити все, як є, або змінити хід історії так, що все пережите за цей час - забудеться», я б обрала перший варіант, наскільки егоїстично це б не звучало. Я рада, що я пережила і чому навчив мене період життя в Німеччині. І дійсно, все, що нас не вбиває, робить нас сильнішими (якщо воно по черзі тебе не доб‘є).
Умови участі у конкурсі коротких оповідань «Вчитель, який змінив моє життя»
