Юдіна Марія. Вчитель, який змінив моє життя
Макгафін життя
Сидячи в своїй кімнаті пізно ввечері, записуючи різні думки у свій щоденник, я написала таку фразу: “Я дивлюся фільми, щоб знайти відповідь.”
Поки що я досі намагаюся зрозуміти в пошуках якої відповіді я дивлюся кінематографічні творіння різних людей, один за одним, кожен день.
На початку, я вважала проведення часу перед екраном непродуктивним заняттям, надавала перевагу книгам. Життя поступово змінювалося і до мене прийшло розуміння того, наскільки фільми та серіали є справжнім унікальним мистецтвом для всіх людей - повноцінна робота для одних, повноцінне гобі для інших.
Напевно, саме тому, я сподіваюся навчитися чомусь від усіх кінорядів, акторів та режисерів, саме тому, я досі не знаю загадкової відповіді на всі мої питання і, саме тому, я не можу вибрати тільки один фільм чи серіал на роль мого “вчителя”.
Сама ідея кінематографа, причина чому ми можемо навчитися чогось при перегляді кіно, це те, що завдяки цьому виду мистецтва ми бачимо світ довкола нас чужими очима. На годину чи три ми дивимося на все під геть новим, ще незнайомим нам, кутом.
Це правда, що іноді фільми створені тільки для гарного проведення часу та сміху. Це їх краса. При перегляді кіно наш світогляд може залишитися таким, яким він був із самого початку, він може змінитися кардинально, або зовсім трохи. Для мене це відчувається, як хвилі в морі: ти лежиш на поверхні води, і тут одна з хвиль товкає тебе в сторону, а потім ще одна і ще… Врешті-решт, у тебе немає чіткого місця призначення, твій напрям постійно змінюється: повертається назад, проривається вперед, або тримає тебе на одному місці.
Я можу пригадати та відзначити декілька фільмів та серіалів, які були такими “хвилями” в моєму житті - моїми вчителями, більше наставниками.
Серіал під назвою “Атланта” від Дональда Гловера, навчив мене тому, що іноді в житті є нормальним - спіткнутися, щось провалити. Один з персонажів каже: “Я просто думаю, що нам, як людям, потрібен шанс зазнати невдачі, щоб потім дізнатися які з наших задумів можуть дійсно спрацювати, розумієш? Ніхто не думає, що щастя може бути процесом.”
Мій улюблений анімаційний фільм “Незрівнянний містер Фокс” показує нам, що відрізнятися від усіх довкола - це нормально, навіть якщо ці “особливості” не позитивні, а просто… людські. Головна фраза цього фільму, яка фігурує в ньому не один раз: “Я не такий, як всі.”
Якісь історії пояснили мені дещо й про саму себе. Наприклад, фільм “Астероїд-сіті” Веса Андерсона розповідає про журбу та скорботу за вже померлою людиною, про те, яке величезне пусте місце ця людина може залишити за собою. Для мене відкрилося більш зрозуміле й просте пояснення моїх почуттів. Я виявила, що я відчуваю пекучу скорботу, просто в моєму випадку, я сумувала не за людиною.
Такі відкриття можуть змінити ваше життя в несподівано великих масштабах, коли якісь думки, що кружляють у вашій голові, нарешті мають ім’я.
Деякі фільми навчають нас бути просто добрими один до одного. “Короткий термін 12” прекрасно зображує наскільки ми можемо помилятися у ситуаціях та людях. Єдине, що ми завжди можемо робити - це залишатися розуміючими та ніжними. Цей світ складний та жахливий, тож чому б нам не бути поряд з кимось, кому це дійсно потрібно?
Кожен фільм, кожний персонаж, кожен режисер, сценарист та актор - це історія, яка спроможна змінити курс чийогось життя - і я це перевірила на собі.
Коли щось стається, у мене в голові, найімовірніше, знайдеться цитата, що допоможе мені стримати гнів чи впоратися зі складнощами, або гарно описати те, що я відчуваю. Буря емоцій може вміститися в одну цитату. Чи це не магія?
Я ніколи не очікувала, що кінематограф буде такою великою частиною мого життя, але це сталося. Кожен фільм і серіал, що я подивилася, залишив часточку себе в мені. Всі ці маленькі частинки пазлу збираються в цілу картинку - і я бачу себе.
Стільки історій, і всі вони можуть жити в одній людині.
Умови участі у конкурсі коротких оповідань «Вчитель, який змінив моє життя»
