Сахно Анастасія. Вчитель, який змінив моє життя
МУДРА ТА БАГАТА ЛІТАМИ
Життя людини – найвища цінність на землі. Людина народжується для того, щоб залишити особливий слід на землі. Заповнюючи своє життя самовідданою працею, присвячуючи його іншим, людина сама значно підвищує цінність власного життя.
У кожного з нас є свій куточок рідного краю, свої незабутні спогади, своє велике багатство. Ми його можемо не помічати, але без нього не можемо жити. Це найдорожчі нам люди, які нас найбільше люблять, турбуються, виховують, дають путівку у життя. Як би важко нам не було, чи сумно, чи хтось скривдить, але прийдеш додому – і відразу стане затишно. Батьки завжди дбають і мріють про щасливу долю своїх дітей. Для мене моя бабуся Галина Миколаївна є взірцем життя та прикладу добра, любові. Це вона уміло і тонко прищеплювала мені любов до книжок, радила, як краще читати і багато розповідає веселих історій зі свого життя. Так цікаво слухати, як вона жила раніше, як розважалася, чим займалася. Ці спогади надовго залишаться в моїй пам’яті.
Мені так хочеться сказати найкращі слова про мою бабусю. Вона сильна і мудра жінка, з великим життєвим досвідом. Бабуся найніжніша і найрідніша моя порадниця. Її ласкаві ніжні руки не знають спочинку, ні вдень, ні вночі. Бабуся повністю віддає мені свою любов і ласку. Своїм теплим словом загоїть усі мої рани, пригорне до себе, поцілує – і так тепло стає на душі. Зі своїми радощами і жалями іду до неї. А як ніжно промовляють до мене бабусині очі: голубі, як весняне небо. Очі її завжди випромінюють спокій і тепло, щедра душа дарує радість і надію сподівань.
Часто на самоті з насолодою я згадую бабусині казки і відчуваю, що стаю духовно багатшою, звільняюся від якогось важкого тягаря, від чогось, що було зайвим у моєму житті. З дитинства мене бабуся вчила говорити завжди правду, ділитися враженнями про побачене або почуте з друзями, рідними.
Найтепліші, незабутні почуття охоплюють мене, коли я беру до рук картини вишиті моєю бабусею. Вони викликають у мене багато думок. У вишиванці кожна гілочка, квіточка, струмочок, як виявляється уміють говорити. На картинах, які вишила моя рідненька бабуся, миготить червона калина з темними листками.
Бабуся своє захоплення передала моїй мамі і мені. І я з насолодою вдихаю п’янкий аромат від цієї краси. Краса робить людей, чистішими, ближчими одне до одного. І це завжди потрібно всім пам’ятати.
Я ніколи не забуду, як вперше одягнула вишиту бабусею сорочку. Я була горда, що я – українка.
А як же гарно співає моя бабуся! Вона любить народні пісні. Цю любов вона передала і мені. Пісня – це ніби цілюще джерело, з якого чим більше п’єш, тим більше пити хочеться, чим більше співаєш, тим більше співати хочеться.
Всі ми виносимо з країни дитинства романтичні спогади. Для мене таким спогадом є святкування чарівного світлого весняного свята Великодня. Це справді Великий день не тільки завдяки церковним відправам, а й завдяки дійствам родинних обрядів. У цей день ми з матусею, бабусею йдемо освячувати головні Великодні символи – паски, писанки та крашанки. У кошик кладемо різноманітні наїдки, які несемо освячувати до церкви. Великдень – найбільш очікуване свято для багатьох християн. У це світле й радісне свято не можна сумувати, сваритися, сперечатися.
Не можливо забути ті подорожі коли ми з бабусею ходили до лісу. Він зустрічав нас пташиним співом, пахощами квітів. Довго ми блукали шукаючи гриби. Це такі приємні спогади, ніколи не забуду цього враження.
Завдяки рідненькій бабусі, я навчилася смажити яйця та картоплю, варити компот, вирощувати квіти та прасувати одяг. Бабуся завжди говорить, що моя допомога для неї неоціненна. Іноді я допомагаю бабусі в освоєнні сучасного телефону, щоб вона завжди була на зв’язку з рідними, друзями.
Для мене бабуся найдорожча у світі. Кожен день я намагаюся прожити своє життя так само красиво і щедро, як вона.У бабусі найчутливіше серце – воно ніколи не буває байдужим.
Я вдячна, що маю можливість провести з нею своє дитинство і що навчилася від неї стільки важливого. І коли мені буває на серці сумно, я звертаюся до своєї бабусі і ніколи не цураюся її порад. Вона зрозуміє, розрадить у важку хвилину, терпеливо мене вислухає. Із нею можна поділитися своїми потаємними думками, адже вона найкращий порадник і друг. Бабуся – берегиня роду, яка захистить від негараздів навколишнього світу.
Моя бабуся – найкрасивіша у світі!
Умови участі у конкурсі коротких оповідань «Вчитель, який змінив моє життя»
