Войціх Анастасія. Вчитель, який змінив моє життя

Привіт! Я Настя. Нещодавно мені виповнилось 12 років. Та частенько згадую, як в дитинстві, ще коли не була школяркою, їздила в гості до своєї бабусі Марії в село. Особливо влітку! Не те, щоб мені там було цікаво, оскільки з друзів була тільки одна дівчинка Надійка, але бабуся з дідусем щиро раділи, що до них приїжджала їхня онучка, яку вони з нетерпінням чекали.

Та в село приїжджала не тільки я, а ще й інколи мій двоюрідний братик Андрійко. Ми з ним грались мало, бо він не говорив та ще й більше полюбляв проводити час на самоті. Його цікавили зовсім інші ігри. Коли була маленькою, постійно спостерігала, як Андрій грався з вішаком для одягу. Також йому подобалося розглядати газети, дивитись відео на YouTube. Але відео зовсім не такі, якими цікавляться наші однолітки. Він переглядав ролики наукового спрямування та політичного характеру. Коли він роздивлявся сторінки газет чи журналів ( до речі, бабусині журнали з рецептами були йому не до вподоби ), я ніколи не могла зрозуміти, чи він справді читає? Чи щось розуміє? Та пам’ятаю, як я з мамою, готуючись до першого класу, вчила букви і ніяк не могла запам’ятати декілька з них. Андрій почав нервуватись, злитись, а потім підійшов до мене і легенько вдарив по голові, мовляв: «Та коли ж ти уже запам’ятаєш? Це ж так просто!». Отоді то я зрозуміла, що він не просто розглядає газети, а читає їх і черпає з них важливу для себе інформацію.

Інколи я з батьками бували в гостях у Андрійка. Поспостерігавши за ним вдома, я помітила, що у нього є наочне зображення режиму дня. І він дійсно його дотримується! Навіть похід в басейн біля дому в нього відбувався точно за розкладом. Мій братик любить, щоб усе було на своїх місцях і чемно дотримується правил.

Мене хвилювало питання, чому Андрійко поводиться якось дивно і незвично для мене. Та мама мені пояснила, що він дитина особлива, зі своїм своєрідним світоглядом, незвичним відношенням до оточуючого середовища, зі своїм особливим внутрішнім «Я». Тоді я вперше почула якийсь незрозумілий для мене термін АУТИЗМ. Вже пізніше я зрозуміла, що воно означає… В народі просто можуть сказати, що така дитина «хвора», «з вадами розвитку». Хтось може й глузувати, чи ще гірше боятись, ніби такі діти «заразні».

А для мене Андрійко став тим ВЧИТЕЛЕМ, який допоміг зрозуміти, що серед нас є люди, які відрізняються. Та це не заважає їм бути унікальними, вчитись як всі інші та розвиватись. Мій двоюрідний братик – це приклад, який навчив мене бачити в людині спочатку особистість, а вже потім якісь особливі відмінності. І ще раз наголошу, що він - ВЧИТЕЛЬ, який дав мені зрозуміти, що люди з особливими потребами є частинкою нашого суспільства. Їм потрібно допомагати, але не жаліти. Їх слід поважати і ні в якому разі не принижувати. А найголовніше, щоб вони досягли успіхів, треба не змінювати їх, а навпаки – дати простір чи створити умови для розвитку і самореалізації.

Умови участі у конкурсі коротких оповідань «Вчитель, який змінив моє життя»