Горацій. До Хлої
Чому від мене так ти утікаєш, Хлоє,
Мов сарна молода, що в горах — боязка —
Страшиться вітерця і тиші лісової
І матері шука?
Відновлена весна прогомонить гаями,
Зелена ящірка в кущах зашелестить,-
Вона жахається і дивиться без тями,
І вся вона тремтить.
Таж я не лютий тигр і вийшов не на згубу,
Я не гетульський* лев, щоб сарпи розривать...
Пора вже дівчині, що виросла для шлюбу.
Від нені відставать.
[* У північно-західній частині Лівії (Африка).]
Твори
Критика
- Василь Щурат — перекладач од Горація
- Гораціїв «Пам’ятник» крізь призму одного рядка: Crescam laude recens...
- Горацій в українському перекладі А. Содомори (мовностилістичний аналіз)
- Горацій і епоха Августа
- Переклади з Горація на сторінках перших українських журналів
- Погляди Горація на поетичну майстерність
- Сапфічна строфа в українських перекладах Горацієвих од
- Учення Горація про поетичний твір-поезис-поета в київських поетиках
- Філософія «золотої середини» в житті та творчості Горація
