Архітектурна легенда Львова: історія Чорної кам'яниці

Прогулюючись львівською площею Ринок, неможливо не помітити величну Чорну кам'яницю - унікальну архітектурну пам'ятку XVI-XVII століть, що не має аналогів не лише в Україні, а й у всій Європі. Ця будівля, що знаходиться на східній стороні площі під номером 4, є одним з найкращих зразків житлової архітектури пізнього ренесансу.

Луція Харевич, авторка книги "Чорна кам’яниця і її мешканці", що вийшла у 1935 році польською мовою, називає її перлиною ренесансу і порівнює з відомими і прекрасними архітектурними творіннями – італійськими палацами.

Історія загадкової будівлі

Чорна кам'яниця, оповита легендами та таємницями, протягом століть була свідком бурхливих історичних подій та має неабияке значення для української історії. Її першим власником був Андрій з Києва, тому спочатку її називали Київською.

Згодом, у 1588 році, кам'яниця перейшла у власність італійця Томмацо ді Альберті, митника руських земель. Саме з цього періоду розпочинається будівництво Чорної кам'яниці, яка зводилась на фундаментах та підвалах попередньої споруди, знищеної пожежею.

Львівські дослідники висунули припущення, що кам'яницю будували відомі італійські архітектори Петро Барбон, виходець з місцевості Барбон у Італії та Павло Римлянин.

Кам'яниця була зведена двоповерховою. З 1596 року будівля стала власністю Яна Лоренцовича, представника львівського патриціанського роду, який відкрив тут аптеку. Його внучка Регіна вийшла заміж за лікаря та бургомістра Мартина Никанора Анчевського і від 1645 року будинок став його власністю. Тоді ж, за проектом архітектора Петра Красовського, був добудований третій поверх.

У 1675–1677 роках проводилася реконструкція кам'яниці. Зокрема, у 1677 році фасад був прикрашений скульптурою та аттиком (стінка, що міститься над карнизом і завершує споруду), оновлені білокам'яні портали першого поверху. Ця дата поміщена на зворотній стороні аттика, там же написано "зробив Градовський", тобто відомий львівський майстер Мартин Градовський. Саме цей майстер поставив також свій підпис на цеховому свідоцтві, яке свідчило про закінчення будівельних робіт.

У 1883 році був складений план капітальної реставрації будинку. Він був підписаний інженером Міхалом Фехтером, однак у значній мірі виконаний завдяки відомому львівському архітектору та реставратору Олександру Піотровському. Реставрація почалася у 1884 році на кошти Каєтана Нікоровича. Тоді будинок змінив свій зовнішній вигляд. Між третім поверхом і старим аттиком був добудований четвертий поверх.

У 1890-х роках власницею будинку була Пауліна Олексінська. Наступна реставрація відбулася у 1911 році на кошти останнього власника, адвоката Еміля Роїнського під керівництвом архітектора Едмунда Жиховича. Метою цієї реставрації було повернути пам'ятці первозданний вигляд. Тоді фасади почистили від нашарувань гіпсу і тиньку, відкрили їх скульптурний декор.

У 1926 році "Чорна кам'яниця" як особливо цінна історична та художня пам'ятка перейшла у власність міста. Було прийнято рішення влаштувати тут історичний музей. У 1929 році під керівництвом архітектора Вавжинця Дайчака приміщення будинку були реставровані та пристосовані для зберігання музейної колекції.

22 вересня 1929 року у кам'яниці відбулося урочисте відкриття Історичного музею міста Львова. 

Чому кам’яницю назвали "чорною"

Існує чимало легенд та припущень, чому будинок на площі Ринок, 4 став чорного кольору. Саме у ХІХ столітті будівля отримала готичну назву – "Чорна кам’яниця". Проте відомо, що будинок не завжди мав таке темне забарвлення. Більшість науковців вважають, що протягом століть свинцеві білила, які наносилися як грунт для багатоколірності, під впливом світла і повітря окислювалися, тож з роками будівля стала чорною. Однак львів'яни найбільше прихильні до легенди, що темний колір вдалося досягти завдяки зеленим шкіркам молодих горіхів, які втирали у фасад будинку. Такий метод використовували у будівництві здавна.

Деякі дослідники припускають, що кам’яницю збудували з білого каменю. Але з роками вона потемніла від кіптяви та бруду, адже у будинку були печі для опалення приміщення. 

Але, якими б не були ці припущення, своїм чорним кольором кам’яниця дійсно приваблює.

Особливості архітектури 

Кам'яниця тривіконна, прямокутної конфігурації у плані, видовжена в глибину ділянки, чотириповерхова. Головний фасад асиметричної композиції. Площина фасаду викладена так званим "діамантовим" рустом з вапняку і завершена вгорі різьбленим аттиком, декорованим стовпчиками, обелісками і волютами. Горизонтально площина фасаду поділена карнизами на три яруси. Під карнизом першого поверху проходить декоративний фриз, прикрашений різьбленим ренесансним орнаментом. Широкі пілястри, які фланкують фасадну стіну, також рустовані. Вікна та портал входу прикрашені профільованими різьбленими у камені обрамуваннями з мотивами виноградної лози. Цей мотив був характерним для архітектурного декору Львова ХVІ – ХVІІ ст.

На замковому камені порталу поміщений різьблений геральдичний картуш з левом. Над порталом в ореолі статуя Мадонни з Дитям. Над вікном справа фігура Св. Станіслава Костки (ХVІI ст.), на карнизі, що відділяє перший поверх від другого на пілястрах поміщені постаті: зліва – Св. Яна з Дуклі, справа – патрона лікарів Св. Луки.

Над вікном посередині фасаду постать Св. Мартина на коні, який відрізає жебракові полу свого плаща, патрона лікаря Мартина Никанора Анчевського (ХVІІ ст.), який у такий спосіб увіковічнив своє ім'я.

Над вхідним порталом на замковому камені розміщений геральдичний картуш з родинним міщанським знаком – гмерком: на фортечній стіні лев з піднятим у лапі мечем. Навколо нього вибито латиною початкові літери - М.А.- S.R.- M.D.- CL., які репрезентували усі регалії господаря Чорної кам'яниці: "Мартин Анчевський, секретар короля, доктор медицини, радник львівський".

Біля входу – невеликий кам'яний виступ, лавочка для сторожа. Мармурові міжкімнатні портали першого та другого поверхів пишно декоровані делікатною різьбою. Шедевром скульптурного декору інтер'єру є мармурові різьблені обрамування вікон другого поверху. В приміщеннях збереглися дерев'яні стелі з різьбленими сволоками. 

Сучасне життя кам'яниці

Чорна кам'яниця у наш час є візитівкою міста та справжньою окрасою площі Ринок. Будівлю реконструювали у 2016 - 2019 рокаах, там осипався декор, а скульптури перебували в аварійному стані.

У 2019 році кам'яницю відкрили після трирічної реставрації, у якій впродовж ремонтних робіт виявили колекцію різночасових знахідок пізнього середньовіччя і ранньомодерного часу. Сьогодні у цій видатній пам'ятці епохи Відродження розташовані три експозиції Львівського історичного музею.

Однак, Чорна кам'яниця - це не лише музейний простір, а й осередок культурного життя Львова. Тут проводяться тематичні виставки, лекції, концерти та інші культурні заходи, що робить її популярним місцем серед туристів та місцевих мешканців.

Під час повномасштабної війни, що розпочала рф проти України, фасад кам'яниці захистили спеціальним банером та конструкцією. Цей проєкт реалізовано за підтримки World Monuments Fund та Посольства США в Україні.

Чорна кам'яниця - це символ Львова, втілення історії, мистецтва та культури. Вона є обов'язковим пунктом відвідування для усіх, хто хоче краще пізнати душу цього унікального міста.