Піратська Бухта. Конкурс одноактних п'єс
КОНЬЯК** (дві зірочки)
П’єса.
Дійові особи.
ПЕРШИЙ – 59
ДРУГИЙ - 29
СЦЕНА 1
Ніч. Потяг. ДРУГИЙ (29, вдягнений у худі з принтом пса Патрона, на поясі тактична бананка) входить до купе першим. ПЕРШИЙ (59, вдягнений у вицвілий спортивний костюм кольору хакі, на ногах берци) входить другим. ДРУГИЙ кладе туристичний наплічник під нижню полицю, збирається на неї сісти але не встигає. ПЕРШИЙ сідає на полицю першим та відкриває півторашку пива. ДРУГИЙ сідає на протилежне місце й намагається не дивитися на ПЕРШОГО, втім час від часу кидає на нього косі погляди. Потяг рушає.
ДУМКИ ДРУГОГО: Вояка мабуть раз по мілітарі. А може й ні. Зараз хто тільки по мілітарі не ходить... Хоча... Очі пусті. Аби не хворий тільки. Головне в очі йому не дивись, бо заговорить... Хоча... Поки пиво п'є - не заговорить. Знав би - теж би пива взяв. Гребінку будемо проїжджати - візьму. Головне до комендантської встигнути... Погугли, коли там Гребінка?
ДРУГИЙ дивиться в екран телефону.
ДУМКИ ДРУГОГО: Єшка довбана. Хоча раз інет зник значить і Гребінка скоро. Може і встигну до комендантської? Раніше п'ятнадцять хвилин там стояли, а зараз.... може бабусі пиво носять зараз? А може і ну його... Сяду пити - заговорить. Водичку пий краще.
ДРУГИЙ дістає з бананки пляшку водички. Переконавшись, що в ній пусто ДРУГИЙ повертає її на місце.
ДУМКИ ДРУГОГО: Обійдемось… Водичка то таке... Головне в очі йому не дивись… Шо ж в нього очі пусті такі?
ДРУГИЙ дивиться на ПЕРШОГО. ПЕРШИЙ дивиться крізь ДРУГОГО. ПЕРШИЙ відводить очі, роблячи вигляд що дивиться в екран телефону.
ДУМКИ ДРУГОГО: Ну все - шляпа. Зоровий контакт встановлено. Хоч би підсів хтось. А якщо такий самий сяде? Треба було в жіноче купе брати. Хоча як в нього візьмеш якщо воно жіноче? Непогано було б якби хтось, щось типу залізничного тиндеру замутив. А шо? Чим не стартап? Обираєш собі попутників. Свайп туди, свайп сюди - зійшлись подорожні серця... А тут... Хоча може ще й обійдеться?
ДРУГИЙ дивиться на ПЕРШОГО знов.
ДУМКИ ДРУГОГО: Пізно. Тепер лише на мене і дивиться. По очам видно - побалакати хоче. Де там навушники? Якщо шо - я не чую.
ДРУГИЙ шукає по кишеням навушники.
ДУМКИ ДРУГОГО: Аби тільки не в рюкзаці навушники. Тут нема... тут теж... Нашо я під ту полицю рюкзак поклав? Треба буде тепер його просити, щоб встав… А ні, слава тобі - тут. Аби тільки заряджені були. Начебто заряджені.
ДРУГИЙ вдягає навушники, робить вигляд, що в навушниках щось грає.
ДУМКИ ДРУГОГО: Музичка б тепер ще не завадила.... П'ять джі, чотири джі, а по факту єшка довбана. Може до вікна ближче підсісти? Там зловить? Ага... зловило. Заїбали. Коли вже в потязі вай-фай? Південно-західна залізниця, друга ночі, година рання. Двадцять перший вєк - ага. Сиди тепер.... Може закачене є щось? Слава тобі - щось є. Що в нас сьогодні на щось?
ДРУГИЙ скролить стрічку завантажень.
ДУМКИ ДРУГОГО: Стефанія, Буде тобі враже, Південно-західна залізниця, Жадан, Байрактар дабстеп ремікс. Він бля звідки? Пиздець... Як воно само собою загрузилось? … Меч Арея, Тереза Марія... Короче - слухане-переслухане.
ДРУГИЙ відкладає телефон, робить вигляд що дивиться у вікно, втім за мить знов береться за телефон.
ДУМКИ ДРУГОГО: Кіна може якогось? Хоча теж дивлене-передивлене. Крім Кополи. Апокаліпсис сьогодні... Ад, В’єтнам і петеересники... От нашо я про В’єтнам скачав? І так цього добра в житті… Ще й режисерська версія... Зате чотири години. Туди сюди і час пройшов. Чорт з ним. Апокаліпсис так апокаліпсис - поїхали...
ДРУГИЙ деякий час робить вигляд що дивиться кіно в телефоні.
ДУМКИ ДРУГОГО: Ну ти й баран! Навіщо мовою оригіналу скачав? Хоч би субтитри які... І так не ясно ні фіга. Вже як на апокаліпсис дивитись то хоча б з субтитрами. У вікно тепер дивись раз такий умний....
ДРУГИЙ дивиться у вікно. За вікном сіріє ніч.
ДУМКИ ДРУГОГО: Рельси-рельси, шпали-шпали... Хоч би помили вікно... Рельси-рельси, шпали-шпали... Це в будинок був приліт чи воно завжди таке було? ... Рельси-рельси, шпали-шпали... Бабуся посеред поля на велосипеді їде... Куди, ти їдеш бабусю серед ночі, навіщо? І як тут без бухла? Коли вже та Гребінка?
ПЕРШИЙ: Грибінка скоро, не знаєш?
ДРУГИЙ: Не знаю.
Сказавши попередню репліку, ДРУГИЙ робить вигляд що він попередню репліку не казав й нервуючі бере до рук пакет з постільною білизною.
ДУМКИ ДРУГОГО: Ось якого ти йому зараз відповів?! Ти ж в навушниках. Баран! Який же, сука, ти баран! Це я зараз хоч не вголос сказав що ти баран? Бо якщо я йому вголос це сказав...
ДРУГИЙ дивиться на ПЕРШОГО. ПЕРШИЙ п'є пиво й дивиться у вікно за яким сіріє ніч.
ДУМКИ ДРУГОГО: Начебто ні - не в голос. Ну все - раз ти такий баран, тепер тільки спать.
ДРУГИЙ надриває пакет, дістає з нього постільну білизну та вафельний рушничок. ПЕРШИЙ знімає берци.
ДУМКИ ДРУГОГО: Куди б тепер тільки спать? Ногами туди чи сюди? Знать би куди він ногами ляже? До вікна тоді лягу... Хай дує... Південно-західна залізниця, друга ночі година рання... от же ж причепився Жадан.
ДРУГИЙ незграбно намагається натягти наволочку на подушку.
ПЕРШИЙ: Одразу видно, не служив. Там би навчили стелитись.
ДРУГИЙ робить вигляд що не почув репліку ПЕРШОГО.
ДУМКИ ДРУГОГО: А нашо зараз я промовчав? Щось треба було б тепер і відповісти. Він же вже знає що ти чуєш. Скажи йому щось, неодназначне, щоб з контексту не було ясно, служив чи ні? Хоча може я йому тоді відповів, бо в мене тоді музичка в навушниках не грала? Треба щоб грала музичка. Де там та музичка коли так потрібна?
ДРУГИЙ вмикає на телефоні музичку (в навушниках щось грає, що саме не чутно)
ДУМКИ ДРУГОГО: Все, можно тепер на нього забити. Хай дивиться.
Якшо шо я музичику слухаю, тому і не чую. Хоча... Треба, мабуть, щоб і він почув що я його не чую...
ДРУГИЙ знімає навушник, робить вигляд що чухає вухо.
МУЗИЧКА З НАВУШНИКА: БАЙРАКТАР!
Почухавши вухо, ДРУГИЙ вставляє навушник у вухо знов.
ДУМКИ ДРУГОГО: Здається почув, що я його не чую. Ну все. Байрактар можна виключить. Спи давай... Спи...
ДРУГИЙ загортається в колючу ковдру, відвертається до стіни й робить вигляд, що йому цікаво дивитись в стіну.
ДУМКИ ДРУГОГО: Хоча поспиш тут - ага… Вафлі артек... Полотенця вафельні... Може він вже заснув? Ану глянь, спить чи не спить?
ДРУГИЙ робить вигляд що йому потрібно подивитись в сторону ПЕРШОГО. ПЕРШИЙ не спить. ДРУГИЙ знов відвертається до стіни.
ДУМКИ ДРУГОГО: Сказати йому може що я доначу? Хоча як це буде? Типу - мовчав, мовчав, а тепер здрастє я донатер. Спи краще. Воткни в стіну і спи. Спи. Як там на ретриті вчили? ... Вдох-видих-вдох-видих... Уяви що ти на океані... Вдох-видих... Океан... Колюча ковдра, краще під простинку...
ДРУГИЙ скидає ковдру, загортається в простинку.
ДУМКИ ДРУГОГО: Океан... видох-вдох-вдох-видох... Океан... Може чайку перед сном випити? А ні - потім ссяти серед ночі припре... видох-вдох-видох-видох... Все одно ж встану серед ночі... Уяви, що не встанеш... вдох-вдох... Може в мене з простатою щось? ... видох-видох... Ти на океані... Океан... видох.. простата... Океан... просто... вдох... Океан...
ДРУГИЙ засинає. ПЕРШИЙ його розштовхує.
ПЕРШИЙ: Грибінка.
ДРУГИЙ: Шо?
ПЕРШИЙ: Грибінка. П'ятнадцять хвилин стоїмо. Ти коньяк якщо шо будеш?
ДРУГИЙ: Я доначу.
ПЕРШИЙ: Шо?
ДРУГИЙ: Нічого, а шо?
ПЕРШИЙ: Якщо будеш - за стакани з провідницею договорись.
СЦЕНА 2.
ПЕРШИЙ п'є пиво (в півторашці лишилось на один-два ковтки). На столі нерозпечатана пляшка коньяку та закуска – сирна косичка. ДРУГИЙ робить вигляд, що йому цікаво слухати ПЕРШОГО.
ПЕРШИЙ: Мені в принципі тепер нічого не смішно. Ну типу в телевізорі шось показують чи анекдот якийсь хтось розкаже - не смішно. Ніхєра не смішно... Ти за стакани провідниці казав?
ДРУГИЙ: Казав.
ПЕРШИЙ: Раз казав - значить принесе. В худшем случає нєт... Так шо там ти, кажеш, анекдоти пишеш? Розкажи смішне шось.
ДРУГИЙ: Ну, я не зовсім анекдоти пишу. Точніше зовсім не анекдоти. Контент для ютубу, скетчі, рілси та інше таке...
ПЕРШИЙ: Смішне?
ДРУГИЙ: Здається смішне.
ПЕРШИЙ: Розкажи тоді шось смішне.
ДРУГИЙ: Це ж для ютубу контент. Відео. Його показувати треба.
ПЕРШИЙ: Тоді покажи.
ДРУГИЙ: Єшка довбана. Південно-західна залізниця, друга ночі, година рання...
ПЕРШИЙ: Шо?
ДРУГИЙ (голосніше): Південно-західна залізниця, друга ночі, година рання!
ПЕРШИЙ: Ще й дванадцятої нема.
ДРУГИЙ: Це я Жадана цитую.
ПЕРШИЙ: Кого?
ДРУГИЙ: Не ловить інтернет - кажу.
ПЕРШИЙ: До вікна підсядь.
ДРУГИЙ: Там теж не ловить.
ПЕРШИЙ: Тоді розказуй так. Без інтернету. Але щоб смішне тільки.
ДРУГИЙ: Та воно мабуть в пересказі не дуже буде...
ПЕРШИЙ: Якщо смішне то воно буде і в пересказі смішне...
ДРУГИЙ: В пересказі не вийде. Це уявляти треба.
ПЕРШИЙ: Я уявлю якщо шо...
ДРУГИЙ: Точно уявите? Це ж відосік. Ютуб.
ПЕРШИЙ: Уявлю-уявлю ютуб. Розказуй відосік.
ДРУГИЙ, обираючи подумки підходящу історію, дістає з бананки пляшку з водичкою – водички в пляшці як і до того немає.
ДРУГИЙ: Короче... Значить, уявіть такий відосік. Жіночка і собака. Жіночка на себе ковдру накидує, а сама непомітно в іншу кімнату тікає. А собака такий бігає в потєряшках, під ковдру заглядає, типу де вона та хазяйка поділась, куди?
ПЕРШИЙ деякий час намагається уявити «відосік».
ПЕРШИЙ: Смішно мабуть собака бігає?
ДРУГИЙ: Смішно.
ПЕРШИЙ: А мені чомусь не смішно.
ДРУГИЙ: Тут уявити треба як собака бігає.
ПЕРШИЙ: Я уявив. Все одно не смішно.
ДРУГИЙ: Я ж казав в пересказі не дуже - дивитись треба. Це ж для ютубу контент.
ПЕРШИЙ: Розкажи тоді такий контент який щоб і в пересказі без ютубу смішний був.
ДРУГИЙ: Ну... Щоб таке вам тоді без ютубу? ... Короче, на ютубі формат є. Типу сидять два стендапера. І один другому якийсь жарт розповідає. Поки один розказує, інший з повним ротом води сидить. Якщо жарт смішний той, другий сміється і на себе воду виплювує.
ПЕРШИЙ: Чому?
ДРУГИЙ: Бо йому смішно. Розсміявся - водою себе залив. Перший він же репризу йому розказав.
ПЕРШИЙ: Що розказав?
ДРУГИЙ: Ну репризу - типу анекдот.
ПЕРШИЙ: Який саме анекдот?
ДРУГИЙ: Ну, наприклад, чим відрізняється Альона Альона від Тайсона Ф'юрі?
ПЕРШИЙ: Почекай... Зараз перевіримо.
ДРУГИЙ: Що?
ПЕРШИЙ: Анекдот... Вода є?
ДРУГИЙ: Допив.
ПЕРШИЙ: Пиво замість води підійде чи без води не смішно буде?
ДРУГИЙ: З пивом мабуть навіть смішніше.
ПЕРШИЙ набирає повний рот пива, киває ДРУГОМУ, мовляв, давай репризу-анекдот.
ДРУГИЙ: Чим відрізняється Альона Альона від Тайсона Ф'юрі? Альона Альона б Усика відпиздила.
ПЕРШИЙ проковтує пиво.
ПЕРШИЙ: Не думаю... В житті Усик би їм пизди дав. І Альоні, і Альоні.
ДРУГИЙ: Альона Альона це одна людина.
ПЕРШИЙ: Тим більш би наваляв.
ДРУГИЙ: В житті Усик Альоні Альоні може б і наваляв, а в анекдоті ні. Це тому і смішно, тому що навпаки. В анекдоті Альона Альона Усика пиздить. Пєрєвьортиш. Тому і смішно.
ПЕРШИЙ деякий час думає про щось.
ПЕРШИЙ: Я коли в Ташкєнті служив політрук одного узбека пиздив. Це смішно?
ДРУГИЙ: Це не перевьортиш. Смішно було б якби узбек пиздив політрука.
ПЕРШИЙ: Воно потім так і було. Узбек дембєльнувся і політрука відпиздив. Тепер смішно?
ДРУГИЙ: А вам як?
ПЕРШИЙ: А тобі як?
ДРУГИЙ: Ви спочатку скажіть.
ПЕРШИЙ: Не сси - тут ніхто тебе пиздити не буде.
ДРУГИЙ: Мені не дуже смішно.
ПЕРШИЙ: Це тому що в пересказі. В житті смішніше було.
ПЕРШИЙ п’є пиво. ДРУГИЙ сидить мовчки, про щось думаючі.
ДРУГИЙ: А за що політрук того узбека бив?
ПЕРШИЙ: За те що той, не міг скоромовку вивчити "шла саша по шосе и сосала сушку". Узбек скільки не їбався постійно "шіля сіша пі шасі" виходило.
ДРУГИЙ «хмикає».
ПЕРШИЙ: Це не смішно.
ДРУГИЙ (дуже серйозно): Розумію.
ПЕРШИЙ: Що саме розумієш?
ДРУГИЙ: Зараз про узбеків не можна шутіть?
ПЕРШИЙ: І зараз і ніколи. Бо життя воно таке. Коли узбек політрука того після дємбєля піймав, той теж його скоромовку вивчити не зміг. Хоча там і вчити нема було чого. Сатыбалдымен сатушыга барып, сатып алгын сандыкты сатушыга кайтадан сата алмай, ишине садака Сатыбалдыны салып кайтардым…
ДРУГИЙ на цей раз вирішує промовчати.
ПЕРШИЙ: А це як раз смішно.
ДРУГИЙ (ще більш серйозно): Розумію.
ПЕРШИЙ: Що саме розумієш?
ДРУГИЙ: Не знаю…
ПЕРШИЙ: Я цю скоромовку спеціально вивчив щоб на ринку мене узбеки безкоштовно хурмой пригощали. Тепер розумієш?
ДРУГИЙ: Розумію.
Деякий час сидять мовчки.
ПЕРШИЙ (наспівує): БАЙРАКТАР!
Знов сидять мовчки.
ДРУГИЙ (обережно): Воно, в принципі, по-різному для всіх. Комусь смішне несмішне, а комусь несмішне смішне...
ПЕРШИЙ: Це в точку. Мені вже все смішне несмішне. Ти за стакани точно провідниці казав?
ДРУГИЙ: Казав.
ПЕРШИЙ: Раз казав - значить принесе. В лучшем случає да... Ну а ти сам з чого крайній раз сміявся? Але не так як у вас в ютубі сміються а типу реально шоб смішно було. З життя.
ПЕРШИЙ: З життя прям?
ДРУГИЙ: Прям шоб зовсім з життя смішно. Якийсь кумедний випадок із життя.
ПЕРШИЙ: Якось я в потязі їхав, а там зі мною в купе мужик з пивом...
ДРУГИЙ: Це ти про мене зараз?
ПЕРШИЙ: Ні. Просто хотів смішне шось.
ПЕРШИЙ: Не смішно. Так шо там по стаканам? Будуть, ні?
ДРУГИЙ підводиться з полиці, виходить із купе.
СЦЕНА 3
ДРУГИЙ входить в купе, ставить на стіл два стакани чаю. ПЕРШИЙ дивиться на стакани, потім на ДРУГОГО.
ПЕРШИЙ: А чай нашо?
ДРУГИЙ: Просто так стакани не дають - треба з чаєм купувати.
ПЕРШИЙ: Раз з чаєм купив стакани - пий тоді.
ДРУГИЙ бере стакан, п'є чай.
ПЕРШИЙ: Шо так слабо чай п'єш?
ДРУГИЙ: Гарячий.
ПЕРШИЙ: Подуй - швидше піде.
ДРУГИЙ дує на чай, намагається пити швидше.
ПЕРШИЙ: Ну а те що ти в інтернет викладаєш. Як воно там?
ДРУГИЙ: Скетчі, рілси...
ПЕРШИЙ: Звідки ти знаєш що ті скетчі-рілси смішні?
ДРУГИЙ: По лайкам орієнтуюсь. Чим більше лайків тим смішніше.
ПЕРШИЙ: Тисяча лайків то нормально? Смішно людям?
ДРУГИЙ: Мабуть.
ПЕРШИЙ: А якщо чотирнадцять то виходить не смішно?
ДРУГИЙ: Виходить так.
ПЕРШИЙ: Ну ти ж не знаєш насправді сміються люди коли тобі лайки ставлять чи ні?
ДРУГИЙ: Не знаю. Та і воно все одно. Лайки ті це більше не сміх а одобрєніє сміху. Типу я твій анекдот одобряю - ось тобі лайк за це. Воно не обов'язково сміятись щоб лайк поставити.
ПЕРШИЙ: Виходить, коли в Інтернеті хтось на лікування збирає лайки ті можуть бути просто одобрєнієм того, що хтось на лікування збирає?
ДРУГИЙ: Може бути.
ПЕРШИЙ: Але ж вони не сміються з того, хто на лікування збирає?
ДРУГИЙ: Не сміються.
ПЕРШИЙ: Точно не сміються?
ДРУГИЙ: Точно.
ПЕРШИЙ: Чому?
ДРУГИЙ: Бо це не смішно. Тому вони і не сміються.
ПЕРШИЙ: Звідки ти знаєш? Воно ж не видно по іншу сторону Інтернету, сміються ті люди з нього чи не сміються?
ДРУГИЙ п’є чай, розмірковуючи про щось.
ДРУГИЙ: Не видно.
ПЕРШИЙ: Ось тому і люблю не з ютубу, а з життя анекдоти. В житті одразу видно смішно чи ні.
ДРУГИЙ допиває чай. ПЕРШИЙ забирає випитий ДРУГИМ пустий стакан, натомість простягає ДРУГОМУ інший (повний).
ПЕРШИЙ: Можеш тепер не швидить.
Поки ДРУГИЙ п'є другий за вечір чай, ПЕРШИЙ відкорковує пляшку й наливає собі у пустий стакан коньяк.
ПЕРШИЙ: Короче, з життя анекдот. Кум мій, ми з ним в Ташкенті хурму їли, зараз двухсотих возить. А там короче понімаєш - то просто м'ясо в кузові, то тупо жижа якась. Один раз приїхали, забрали шо лишилось, ну і далі погнали... В Полтаві дзвонять: ви, типу, руку чиюсь забули, повертайтесь. Кум їм так і так: нахєра соляру палити - поштою руку надішліть. Ті і поперли на пошту посилочку. На касі його дама питає: шо відправляєте, як записувать? А кум їй: пишіть "Ручний інструмент. Мінімальна оцінка".
Почувши "панч-лайн" ДРУГИЙ здригається, випльовує чай, роняє стакан. ПЕРШИЙ випиває та закусює сиром-косичкою.
ПЕРШИЙ: Допив чайок? Тоді давай теж тобі капну... А так мені давно несмішне смішне.
ДРУГИЙ: Розумію.
ПЕРШИЙ: Що розумієш?
ДРУГИЙ: Все розумію. І смішне. І несмішне.
ДРУГИЙ піднімає обронений стакан з підлоги, ставить на стіл та витирає калюжу вафельним рушничком. ПЕРШИЙ наливає коньяк в обидва стакани.
ПЕРШИЙ: Тоді чому не сміявся? Про життя ж анекдот.
ДРУГИЙ: Він більше не про життя, а про смерть.
ПЕРШИЙ: А тебе смерть не веселить?
ДРУГИЙ: Ні.
ПЕРШИЙ: Пиздиш.
ДРУГИЙ: Чесно.
ПЕРШИЙ: Чесно скажи.
ДРУГИЙ: Чесно сказав.
ПЕРШИЙ: Чесно спиздів. Як там та історія твоя з інтернету? Анекдот той? Нагадай.
ДРУГИЙ: Де Альона Альона Усика відпиздила?
ПЕРШИЙ: Інший. Де жіночка на себе ковдру накидує, а сама непомітно в іншу кімнату тікає? Що в тому ютубі смішного?
ДРУГИЙ: Бо собака в потяряшках бігає.
ПЕРШИЙ: Чому собака в потяряшках бігає? Чому тобі смішно?
ДРУГИЙ: Бо смішно бігає.
ПЕРШИЙ: Хурма! Це ти як людина думаєш зараз, а ти як собака подумай.
ДРУГИЙ: Як хто?
ПЕРШИЙ: Як собака! Уяви що ти собака!
ДРУГИЙ: Я людина якби.
ПЕРШИЙ: А ти уяви що ти якби собака! Чи не можеш уявити?
ДРУГИЙ: Чому? Можу. Ось зараз як раз уявляю. Я собака. Собака.
ПЕРШИЙ: Хорошо уявляєш себе собакою?
ДРУГИЙ: Посередньо, але уявляю.
ПЕРШИЙ: Хорошо значить уяви.
ДРУГИЙ: Хорошо уявив. Я собака. Нормальний такий якби собака.
ПЕРШИЙ: А тепер уяви що жіночка твоя на себе ковдру накинула і хоп - нема її. Ну? Шо тепер думаєш?
ДРУГИЙ: Думаю, де моя хазяйка поділась?
ПЕРШИЙ: Це ти так думаєш, а собака що думає?
ДРУГИЙ: Собака що думає?
ПЕРШИЙ: Це ти мені скажи що собака думає?
ДРУГИЙ: Та не думає вона ні про що. Просто так смішно бігає.
ПЕРШИЙ: Собака думає що хазяйка її назавжди зникла, а тобі здається що вона просто так бігає, щоб тебе розвеселити.
ДРУГИЙ: Ніколи про це не думав.
ПЕРШИЙ: Бо треба як собака думати. Подумай про це.
ДРУГИЙ: Це з якогось боку теж смішно.
ПЕРШИЙ: Це тобі смішно, а собаці не смішно. Ніхуя тій собаці вже не смішно... її хазяйка померла.
Деякий час сидять мовчки.
ПЕРШИЙ (наспівує): БАЙРАКТАР!
Знову мовчать.
ДРУГИЙ: Вона ж не по справжньому померла. Якби по-справжньому тоді б не смішно було.
ПЕРШИЙ: По справжньому теж іноді смішно. Рука в посилці справжня була? Справжня. І нічого ж - смішно.
ДРУГИЙ: Мені, якщо чесно, не смішно було.
ПЕРШИЙ: Чому? Ти чай виплюнув - виходить смішно.
СЦЕНА 4
Коньяку в пляшці значно поменшало.
ДРУГИЙ: Смерть в принципі смішною не буває.
ПЕРШИЙ: Не завжди. Бачив як хом'яки вмирають?
ДРУГИЙ: Ні.
ПЕРШИЙ: Ти ж для ютубу пишеш? В інтернеті багато роликів з мертвими хом'яками.
ДРУГИЙ: Не цікавлюсь якось.
ПЕРШИЙ: Навіть той ютуб не бачив, там де мордатий такий хом'як в клітці застряг?
ДРУГИЙ: Ні.
ПЕРШИЙ: Зря. Того хом’яка дуже смішно скрутило.
ДРУГИЙ: Це теж не смішно.
ПЕРШИЙ: Чому? Тому що в пересказі?
ДРУГИЙ: Просто не смішно.
ПЕРШИЙ: Може погано уявив?
ДРУГИЙ: Нормально уявив.
ПЕРШИЙ: Я просто неправильно, мабуть, розказав. Хом'як той жерти хотів, а з іншого боку клітки сир валявся. Той поліз... Ну і застряг в клітці. Смішно так скрутився. Як тобі такий ютуб?
ДРУГИЙ: Не дуже.
ПЕРШИЙ: Ти зараз як хом'як думаєш, а треба як людина. Уяви що ти людина.
ДРУГИЙ: Я і є людина.
ПЕРШИЙ: Чому тоді зараз як хом'як думаєш?
ДРУГИЙ: Я як людина як раз і думаю. Якщо ти людина тебе будь-яка смерть не має веселити. Хоч хом'яка, хоч людини.
ПЕРШИЙ: Це тому що ти смерті боїшся, тому тебе і не веселить смерть.
ДРУГИЙ: Я смерті не боюсь.
ПЕРШИЙ: Всі смерті бояться. Люди навіть більше за хом'яків. Хом'як тому і хом'як бо за сиром будь-куди полізе, а людина подумає десять разів.
ДРУГИЙ: Я десять разів не думаю, і нічого - людина.
ПЕРШИЙ: А як на мене – хом’як.
ДРУГИЙ: А як на мене людина! Нормальна така людина. Ще мені капніть.
ПЕРШИЙ підливає ДРУГОМУ. ДРУГИЙ дивиться на сир.
ДРУГИЙ: А косічку можна?
ПЕРШИЙ простягає ДРУГОМУ сир-косичку. ПЕРШИЙ закусює.
ДРУГИЙ: Я до ковіду сьорфінгом займався. А екстремальні види спорту вони як раз для тих і придумані хто смерті не боїться.
ПЕРШИЙ: Скільки людей саме в цю секунду від сьорфінгу помирає?
ДРУГИЙ: У нас чи взагалі?
ПЕРШИЙ: Хоч у нас, хоч взагалі.
ДРУГИЙ: В нас океану немає, а у світі... Не знаю. Може одна, може дві... Та і яка різниця? Все одно це ризик. Пошук тонкої межі між буттям та небуттям.
ПЕРШИЙ: А нашо її шукати, ту тонку межу?
ДРУГИЙ: Бо це в природі людини.
ПЕРШИЙ: В природі такого не буває. Взяти того ж хом'яка... Він же не за власним бажанням в клітці застряг, а за сиром поліз. В нього чітка ідеологічна ціль була.
ДРУГИЙ: Сир це не ідеологія.
ПЕРШИЙ: Знов як людина думаєш. А з точки зору хом’яка сир це ідеологія. Ось він і скрутився. А в тебе яка ціль? Чим ти там кажеш займався?
ДРУГИЙ: Сьорфінгом.
ПЕРШИЙ: А тепер поясни мені, будь ласка - нахуя хом'яку сьорфінг?
ДРУГИЙ деякий час гризе косичку, розмірковуючи над цим питанням.
ДРУГИЙ: Хом'яку може сьорфінг і не потрібен, а людині дуже й дуже. Це ж перевірка. Коли сама хвиля проти тебе! А ти сам проти хвилі! Лише тоді стає ясно, хто ти насправді, хом’як чи людина! Ось ви в Пеніше були?
ПЕРШИЙ: Не був.
ДРУГИЙ: Може на Фігейра да Фош?
ПЕРШИЙ: В Ташкенті був. Але давно. До ковіду.
ПЕРШИЙ: Ташкент то не Пеніше і даже не Фігейра да фош. А ось океан… Воно ж реально... Океан! Особливо в Пеніше. Навіть в липні гідрокостюм треба. Хом’яку там одразу срака прийде. Течія арктична, хвилі триметрові – стихія! А в Назаре, взагалі, і під двадцять метрів бувають!
ПЕРШИЙ: Це все гівна вартує. Якщо вже життям ризикувати, то лише заради чогось нормального – сім’я там, сир чи інша якась ідеологія. А ти заради чого? Заради стихії?
ДРУГИЙ: Заради інсайту. Мені в Пеніше хвиля інсайт розповіла.
ПЕРШИЙ: Інсайт це шось типу анекдоту?
ДРУГИЙ: Інсайт це шось типу божого одкровення. Коли ти чогось важливого до того не розумів, а потім хоп - і все ясно стало. Про смерть, про життя, про людей, собак, хом’яків, про все, короче...
ПЕРШИЙ: Таке щось було.
ДРУГИЙ: А в мене не щось таке... В мене справжнє таке. Прямо від Бога інсайт. Чи від Всесвіту. Короче десь звідти, з океану. З життя.
ПЕРШИЙ: Як з життя інсайт то розказуй.
ДРУГИЙ: Ви на океані не були - складно уявити буде.
ПЕРШИЙ: В Бердянську був і в Затоці тричі - якось уявлю.
ДРУГИЙ: Не уявите.
ПЕРШИЙ: Уявлю, уявлю - розказуй.
ДРУГИЙ: Значить. Океан. Пеніше. Білеаль – біч.
ПЕРШИЙ: Я в Пеніше сам чи з дружиною?
ДРУГИЙ: Непринципово. Значить, Пеніше. Білеаль-біч.
ПЕРШИЙ: Почекай. На шо Пеніше схоже більше? На Бердянськ чи Затоку?
ДРУГИЙ: А це нашо?
ПЕРШИЙ: Щоб краще уявити. В Бердянськ я сам їздив, а в Затоці з дружиною був.
ДРУГИЙ: Пеніше ні на те ні на те не схоже.
ПЕРШИЙ: Залізний порт значить. Я там ніяк не був. Ні сам, ні з дружиною.
ДРУГИЙ: Хай буде Залізний Порт. Але ви з океаном тільки Залізний Порт уявіть.
ПЕРШИЙ: Залізний порт з океаном - уявив.
ДРУГИЙ: Значить, Океан, Залізний Порт, Білеаль біч. Хвилі триметрові одна за одною шурують – стихія в усій красі! На лайн-ап випливаю, дивлюсь - всі інші сьорфери на дошки встають, їдуть, а я ні - падаю... Знову на лайн-ап вигріб, знов по людям орієнтуюсь - та сама історія. Всі хвилю ловлять, а я падаю. Всі ловлять - я падаю... Другу годину так валандаюсь, третю… А потім немов сам Бог мені на вухо прошепотів. Треба, каже, тобі не на людей дивитись, а на хвилі. Як тільки інсайт той зрозумів - одразу пішло. На хвилю подивився, встав на дошку та поїхав...
ПЕРШИЙ деякий час розмірковує про щось.
ПЕРШИЙ: І в чому тут інсайт?
ДРУГИЙ: В тому, що смерті боятись не варто. Рано чи пізно і твоя хвиля прийде...
ПЕРШИЙ: Хурма це а не інсайт.
ДРУГИЙ: Чому?
ПЕРШИЙ: Заради чого ти там три години в океані воландався, на шо чекав?
ДРУГИЙ: На хвилю.
ПЕРШИЙ: Якщо вже і чекати, то на шось важливе – сім’я там чи інша ідеологія... А ти мені про якусь хвилю триметрову.
ДРУГИЙ: В Назаре і більші хвилі бувають. Під двадцять метрів.
ПЕРШИЙ: Двадцять - тридцять. Все одно - по коліно. Хурму тобі бог розповів.
ДРУГИЙ: Свій тоді інсайт розкажіть. Вам же бог не хурму мабуть розповів?
ПЕРШИЙ: В мене якраз не хурма. А в тебе хурма.
ДРУГИЙ: З чого це в мене хурма а у вас не хурма?
ПЕРШИЙ: Бо мені мою хурму не Бог розповів.
ДРУГИЙ: А хто тоді як не Бог?
ПЕРШИЙ: Кум.
ПЕРШИЙ розливає останнє.
ПЕРШИЙ: Я коли кума анекдот про руку почув все для себе зрозумів... Ручний інструмент, мінімальна оцінка. Виходить життя мінімально оцінюється?
ДРУГИЙ: Це смерть мінімально оцінюється. Життя безцінне. Але це ти лише на межі між буттям та небуттям розумієш.
ПЕРШИЙ: Та хєр його зна як тому життю ціну скласти. Хоч тут, хоч на межі. Іноді на лікування десять тисяч треба, а тобі чотирнадцять лайків у відповідь. Ти де до речі виходиш, в Ужгороді чи далі?
ДРУГИЙ: Далі.
ПЕРШИЙ: Я теж далі.
ПЕРШИЙ та ДРУГИЙ допивають останнє. ДРУГОМУ погано йде – випльовує коньяк.
ДРУГИЙ: Ужгородський такий собі коньяк… Тиса краще…
СЦЕНА 5.
ПЕРШИЙ та ДРУГИЙ вдягнені у гідрокостюми ниряють в Тису. На небі загоряються дві зірочки. ПЕРША зірочка загоряється другою, ДРУГА першою.
ПОЗАКАДРОВИЙ ГОЛОС: Тієї ночі прикордонниками в бурхливих хвилях Тиси було виявлено два тіла в гідрокостюмах. Хом’яка та Собаки.
