Богдан-Ігор Антонич. Мій давній голос
Палкий, нічим незаспокійний,
ловлю слова, мов барвні скельця.
Як же ж я терня туги рвійне
з корінням вирву з штольні серця?
Терпке похмілля свіжих ранків
п'янить, як і давніш п'янило.
Дивлюсь в блакитну призму склянки,
де заламалось небо в хвилі.
Рожевий чай, мов піна з сонця,
зелений морок сном колише.
Заслуханий у дружній вітер,
свій давній голос чую в тиші:
«Аж юне серце затремтить,
незаспокоєне й несите.
Устами спраглими в цю мить
всю хмільність світу хочу спити».
Твори
- Вишні
- Дороги
- Три перстені
- Вірш про вірші
- Різдво
- Трикутник
- Ars Critica
- Апокаліпсис
- Дно тиші
- Веретено
- Весілля
- Весна
- Гімн перед світанням
- Гірке вино
- Давній мотив
- До весни
- До істот з зеленої зорі
- До моєї пісні
- Дума про плакати
- Елегія про перстень молодості
- Елегія про перстень ночі
- Запрошення
- Зелена віра
- Зелена євангелія
- Ідеал
- Кінець світу
- Клени
- Кличу
- Князь
- Коляда
- Лист
- Ліс
- Лунатизм
- Любов
- Мій давній голос
- Міста й музи
- Молитва (Навчіть мене, рослини, зросту)
- На вітер
- На шляху
- Назустріч
- Ніч
- Ніч (Розкрита книжка...)
- Ніч на площі Юра
- Пейзаж з вікна
- Півень
- Поетова весна
- Праліто
- Ранній вітер
- Романтизм
- Світанок
- Село
- Слово про полк піхоти
- Смерть Ґете
- Спротив
- Стратосфера
- Стріла
- Суворий вірш
- Тернина
- Щастя
Критика
- Поезія Богдана-Ігоря Антонича: від українських джерел до світової культури
- Словесні маски «дитини буття» в художньому мовомисленні Б.-І. Антонича
- Французькі паралелі Богдана-Ігоря Антонича
- Особливості стилю як елементу авторської свідомості у поезії Богдана-Ігоря Антонича
- Концепти поетичної майстерності в доробку Богдана-Ігоря Антонича
- У проекції двох дзеркал: Інґарден і Антонич у феноменологічному дискурсі
- Антонич: антиномії польського модернізму чи цілісність національного космосу?
- Експериментаторство Богдана-Ігоря Антонича в жанрі сонета
- Богдан-Ігор Антонич і польські поети-модерністи: літературний діалог у контексті епохи
