Богдан-Ігор Антонич. Молитва (Навчіть мене, рослини, зросту)

Навчіть мене, рослини, зросту,
буяння і кипіння, й хмелю.
Прасловом, наче зерном простим,
хай вцілю в суть, мов птаха трелем.

Навчіть мене, рослини, тиші,
щоб став сильний, мов дужі ріки,
коли до сну їх приколише
луна неземної музики.

Навчіть мене, рослини, щастя,
навчіть без скарги умирати!
Сприймаю сонце, мов причастя,
хмільним молінням і стрільчатим.

Хай сонце – прабог всіх релігій –
золотопере й життєсійне,
благословить мій дім крилатий.

Накреслю взір його неземний,
святий, арійський знак таємний,
накреслю свастику на хаті,
і буду спати вже спокійний.

14 березня 1936

Подано за першодруком.

У «Пісні про незнищенність матерії, 1967» передостанній рядок «накреслю свастику на хаті» виправлено на «накреслю я його на хаті». З цією правкою передруковано у «Поезіях, 1989» та «Великій гармонії, 2003». У «Перстенях молодості, 1966», «Зібраних творах, 1967», «Творах, 1998» подано оригінальний Антоничів текст.

Біографія

Твори