29.08.2018 Євген Гребінка eye 232 Верша та болото Поделиться Рибалонька, митець усе в воді ловити,Бажаючи поймать в'юнів,В Болото Вершу засторчив.Довгенько щось вона там мусила сидіти,Язик жіночий є, да нічого робити(А зроду, мабуть-то, що не плоха була),Так лаяти Болото почала:«Оце поганая багнюка!Глянь, пузириться як, знечев'я клекотить.Тут певнеє ніщо ні ходить, ні сидить,Одна черва,— мовляв,— кишитьДа деколи повзе по куширу гадюка,Уже коли б тут воленька мені!..Таке ж бридке, таке мерзенне,Поржавіло, від жабуру зелене,Не хочеться паскудиться в багні,А то б...»Що ж їй Болото одвічало?«Де ти сама, добродійко?» — спитало.А Верша гомонить на дні.СТОРІНКА АВТОРА
08.09.2018 eye 970 Євген Гребінка і Гімназія вищих наук кн. Безбородька у Ніжині: до проблеми становлення творчості письменника