01-11-2015 Іван Франко 5175

Іван Франко. Чого являєшся менi у сні

Іван Франко. Чого являєшся менi у сні

Чого являєшся менi
У снi?
Чого звертаєш ти до мене
Чудовi очi тi яснi,
Сумнi,
Немов криницi дно студене?
Чому уста твоï нiмi?
Який докiр, яке страждання,
Яке несповнене бажання
На них, мов зарево червоне,
Займається i знову тоне
У тьмi?

Чого являєшся менi
Уснi?
В життi ти мною згордувала,
Моє ти серце надiрвала,
Iз нього визвала однi
Отi ридання голоснi —
Пiснi.
В життi мене ти й знать не знаєш,
Iдеш по вулицi — минаєш,
Вклонюся — навiть не зирнеш
I головою не кивнеш,
Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш,
Як я люблю тебе без тями,
Як мучусь довгими ночами
I як лiта вже за лiтами
Свiй бiль, свiй жаль, своï пiснi
У серцi здавлюю на днi.

О, нi!
Являйся, зiронько, менi
Хоч в снi!
В життi менi весь вiк тужити —
Не жити.
Так най те серце, що в турботi,
Неначе перла у болотi,
Марнiє, в'яне, засиха,—
Хоч в снi на вид твiй оживає,
Хоч в жалощах живiше грає.
По-людськи вiльно вiддиха,
I того дива золотого
Зазнає, щастя молодого,
Бажаного, страшного того
Грiха!


Читати також