Ритмічна організація тексту оповідань Дж. Лондона
Л.А. Гаєвий
Ритм прози досліджувався у ряді наукових праць, та все ж доводиться констатувати відсутність єдиного погляду на цю проблему. Дискусійним залишається питання про одиниці прозового ритму. Ними у свій час вважали так звані фонетичні речення, склад, колони, ритмосинтаксичні групи і підгрупи. Одиницями ритмомелодики вважають також словосполучення, період, надфразну єдність і висловлення. У науковій прозі одиницею ритму називають синтагму, у художній — синтагму, ритмо-синтаксичну групу, колон-синтагму, речення, а також фразу, абзац, главу. У цій статті за ритмічну одиницю художньої прози береться колон-синтагма. Стійкість складової величини, структура зачинів і закінчень є визначальними рисами колонів-синтагм, які, спричиняючи ритмічне членування, виступають своєрідними одиницями ритму в художньому прозовому творі, зокрема в авторській мові й монологах персонажів.
Ритмічне членування характерне для творів багатьох письменників, у тому числі й для оповідань Дж. Лондона. Завдання цієї статті — встановити наявність своєрідної ритмічної організації у творах письменника. З цією метою досліджувалися 3322 колони-синтагми оригіналу і перекладу восьми оповідань: «Біла Тиша», «Мудрість подорожна», «З рубцем на щоці», «Північна Одіссея», «Тисяча дванадцяток», «Золотий яр», «Маукі» і «Атю їх, атю!». Аналіз прозових творів письменника засвідчує наявність у них певних ритмосинтаксичних груп (колонів-синтагм), які в основному можна згрупувати за синтаксичним принципом віднесеності їх до певного (переважно поширеного) члена речення чи до простого або частини складного речення. У наведених прикладах оригіналу й перекладу колони-синтагми вживаються у функції поширених членів речення (або їх груп): наприклад the leader of the foremost sled (8) — ватажок у передніх санках (9), група підмета; seemed to weave together (6) — зливалися разом (6), група присудка; had refused ...to have anything further to do with it (11) — відмовився... хоч як брати участь у цій виправі (11), група додатка.
Слід зазначити, що майже половина або й більше колонів-синтагм у тому чи іншому оповіданні мають функцію поширених членів речення. Так, в оповіданні «Тисяча дванадцятою із 213 колонів-синтагм 110 в оригіналі і 109 у перекладі виступають у ролі різних членів речення. В оповіданнях «Мудрість подорожна», «Золотий яр» і «Біла Тиша», з яких узято в середньому по 200 колонів-синтагм, ці дані відповідно дорівнюють 95-90, 118-112 і 83-90. Друга половина колонів-синтагм у кожному з восьми оповідань — це предикативна група: and they had come far (5) — вони їхали здалеку (8), просте речення: So wore the day away (6) — Отож уже вечоріло (8), складне речення чи його частина: Не felt then that this was a new breed of woman (12) — Він відчув тоді, що це нової породи жінка (15).
Твори Дж. Лондона в оригіналі й перекладі членуються на колони-синтагми, які виділяються на синтаксичному рівні. Нерідко синтаксичні функції колонів-синтагм у зіставлюваних текстах оригіналу й перекладу збігаються. Часто проте синтаксична природа колонів-синтагм і синтагматичне членування усього речення в англійському й українському варіантах не є аналогічними, а відмінними: the initial cost of his thousand dozen (11) // would be one hundred and fifty dollars (10) — на яйця він витратить сто п’ятдесят доларів (14). В оригіналі два колони-синтагми, з яких перший — група підмета, другий — група присудка. У перекладі один колон-синтагма — предикативна група. Такі зміни, викликані граматичною відмінністю природи зіставлюваних мов, неминучі. Проте в даному випадку не обов’язково, щоб збігалися синтаксичні параметри колонів-синтагм оригіналу й перекладу. Головне те, що оригінал і переклад членуються на подібні за складовою структурою колони-синтагми і що загальна кількість їх в оригіналі й перекладі збігається поабзацно. Зупинимося на цьому докладніше.
Аналізовані тексти творів Дж. Лондона в оригіналі й перекладі мають спільну властивість членуватися на синтаксичні структури — колони-синтагми, різні з погляду синтаксичного, зате подібні між собою кількісною величиною складової структури. Маються на увазі передусім регулярні (5-11-складові) колони-синтагми. Так, із загального числа колонів-синтагм (1675 в оригіналі і 1647 у перекладі) регулярних нараховується: в оригіналі — 1067, у перекладі — 938, що становить відповідно 64 і 57%. Якщо ж до регулярних колонів-синтагм додати ще 4- і 12-складові, близькі до регулярних, то отримаємо 1286 (77%) ритмічних одиниць в оригіналі і 1137 (70%) у перекладі. Чергування цих колонів-синтагм (4-12-складових) є основою плавності авторської розповіді і монологів персонажів. Не останню роль тут відіграє характер міжфразових і внутріфразових зачинів та закінчень.
У першотворі серед регулярних колонів-синтагм (в усіх 8-ми оповіданнях) визначальними є 5-8-складові: вони становлять 70% від усіх регулярних, переважаючи майже вдвічі (741:444) відповідні їм колони-синтагми перекладу. Тут, починаючи з 9-складових, кількість колонів-синтагм різко зростає. В цілому у перекладі (в усіх 8-ми оповіданнях) при зіставленні з оригіналом укорочених (1-4-складових) колонів-синтагм майже вдвічі менше (154:284), в той час як великих (13-22 складових) тут удвічі більше (555-224). Серед великих у перекладі найчастіше зустрічаються 12-15-складові колони-синтагми, яких втричі більше, ніж відповідних їм в оригіналі, а кількість 16-22-складових у перекладі більше в 4-6 разів. У перекладі помітне значне збільшення числа великих (13-22-складових) колон-синтагм. Так створюється своєрідна компенсація малих (5-8-складових) і вкорочених колонів-синтагм оригіналу великими (13-22-складовими), що переважають у перекладі. Отже, багатоскладовість української мови вносить певну поправку щодо регулярності колонів-синтагм у перекладі, яка тут, зміщуючись угору, досягає 13-16-складових колоній-синтагм. Проте така відмінність у складовій структурі колонів-синтагм оригіналу й перекладу не позначається на плавності авторської розповіді, оскільки ця плавність в обох випадках базується на регулярних колонах-синтагмах, які чергуються з укороченими і великими, позбавляючи художній текст монотонного звучання.
Колони-синтагми оригіналу загалом адекватно відтворюються у перекладених творах. Найяскравішим свідченням цього є майже точний кількісний збіг їх в абзацах оригіналу й перекладу. Так, з усіх 74 аналізованих абзаців у 67-ми (90,6%) відхилення від оригіналу цілком незначні (лише 3 ритмічні одиниці на абзац). При відтворенні авторської розповіді і монологів персонажів інтерпретатори в основному орієнтуються на колони-синтагми оригіналу, перетворюючи їх у своєрідну одиницю перекладу. Отже, крім перекладу на рівнях фонем, морфем, слів, словосполучень, речень і тексту, виділяються ще дві одиниці перекладу — колони-синтагми і абзац, ритмосинтаксичний рівень.
Таким чином, ритмічну організацію оповідань Дж. Лондона в оригіналі й перекладі створює специфічна обзацна структура їхніх колонів-синтагм, основою якої є регулярні колони-синтагми, що врівноважуються великими і вкороченими. Така ритмічна організація породжує плавну розповідну тональність описового характеру. Іноді плавність авторської розповіді змінюють перебої в ритмі (або темпі), які викликаються вкороченими або малими регулярними колонами-синтагмами, що з’являються в оточенні великих або більших регулярних. Ритм том ритмомелодики при створенні експресивності художнього твору. Проте нерідко він виконує свою функцію лише в сукупності з іншими компонентами ритмомелодики — паузами, наголосами, темпом, мелодикою тощо.
У цілому ритмічна організація першотворів письменника адекватно відтворена в перекладах, що підтверджується майже точним поабзацним збігом колонів-синтагм в оригіналі й перекладі. Ця ж обставина свідчить і про інше їхнє призначення — бути одиницями перекладу в творах Дж. Лондона, зокрема в авторській розповіді і монологах персонажів. Зміни в ритмічній структурі першотвору відтворюються аналогічними змінами в перекладі або (в порядку компенсації) за допомогою відповідного ритмомелодичного малюнка. Правда, не завжди успішно. Іноді характер ритму першотвору не передано лише з огляду на велику багатоскладовість українських слів, яка, проте, буває і наслідком неуваги з боку перекладача до структурно-стилістичних особливостей оригінального твору письменника.
Л-ра: Іноземна філологія. – Львів, 1978. – Вип. 52. – С. 8-12.
Твори
Критика
