Біографія Миколи Трублаїні
Микола Трублаїні (Микола Петрович Трублаєвський) – український письменник і журналіст – народився 12 (25) квітня 1907 року в селі Вільшанка (нині Крижопільского району Вінницької області) у сім'ї Петра Гнатовича та Євгенії Яківни Трублаєвських.
Родина жила небагато, тож батько змушений був облишити сім'ю та відправитися до Сибіру на заробітки. Хлопця виховували мати і бабуся. Мати майбутнього письменника учителювала і часто брала хлопця із собою в школу. У п'ять років навчився читати.
У 1915 Микола Трублаїні пішов до Немирівської гімназії. Навчання він не закінчив — у п'ятому класі втік на фронт, бажаючи допомогти червоноармійцям. До фронту Микола не потрапив — впав із вагону поїзда і покалічив ноги. Після одужання повернувся до рідного села, де став комсомольським активістом — організовує хату-читальню, керує сільською самодіяльністю, в шістнадцять років завідує сільбудом.
У 1920-1922 навчається у Проскурівському реальному училищі, тоді ж починає займатися літературною творчістю. У вінницьких газетах (зокрема «Вісті ВУЦВК») почали з'являтися його дописи і кореспонденції про життя в селі. Стає сількором вінницької газети «Червоний край». Тут у 1924 й була опублікована перша стаття майбутнього письменника під назвою «День Леніна».
Влітку 1924 сім'я Трублаєвських переїжджає в тодішній районний центр М'ястківку (нині с. Городківка Крижопільського району), де Микола працює секретарем в клубі, вступає у комсомол і організовує сількорівський гурток. За дорученням райкому комсомолу він засновує у с. Черепівка комсомольський осередок, організовує хату-читальню, бібліотеку, гурток по ліквідації неписьменності, проводить просвітницьку роботу серед селян.
У 1925 редакція газети «Червоний шлях» посилає Миколу Трублаїні на навчання на «Всеукраїнські курси журналістики» у Харкові. По закінченні курсів він працює в редакції харківської газети «Вісті» та навчається на фізико-математичному факультеті Харківського інституту народної освіти. Узимку 1927 Трублаїні як кореспондент «Вістей» вирушає у двомісячну подорож на Далекий Схід. Його кореспонденції «Листи з далекої подорожі», «Великим Сибірським шляхом» публікуються в газеті під псевдонімом Гнат Завірюха. Микола Трублаїні, разом з іншими українськими молодими письменниками, входив до літературної організації «Молодняк» (Харків) у 1927-1932 роках.
Псевдонім Трублаїні з'явився після приїзду в 1927 до Харкова робітників з Італії, яких супроводжував Микола Трублаїні. Вони замінили прізвище Трублаєвський на зручне для них «Трублаїні».
У 1930 Трублаїні вирушає в експедицію на острів Врангеля в Арктиці, на криголамі «Ф. Літке». Оскільки місце журналіста в експедиції було вже зайняте, письменник опановує професії кочегара, механіка, вантажника і влаштовується на судно котельним днювальним. За участь у цьому рейсі М. Трублаїні нагороджено медаллю. Враження від подорожі лягли в основу книг «До Арктики через тропіки», «Людина поспішає на північ», «„Ф. Літке“ — переможець криги». Згодом, у 1932, письменник знову відвідав Арктику як учасник експедиції на криголамах «Сибіряков» і «Русанов». Недивно, що люди Півночі, їхнє життя є темою багатьох книг Трублаїні, зокрема першого його великого твору — повісті «Лахтак».
З 1934 Микола Трублаїні Член спілки письменників.
У 1934-1936 Микола Трублаїні при Харківському палаці піонерів організував та очолив «Клуб юних дослідників Арктики», де працювали гуртки штурманів, льотчиків, зв'язківців, географів, топографів і геологів. 1936 року, при Харківському палаці піонерів, Микола Трублаїні організовує ще один клуб — «Клуб юних дослідників підводних глибин».
29 травня 1940 Миколу Трублаїні приймають в члени ВКП (б) і незабаром призначають директором харківського філіалу видавництва «Радянський письменник».
З перших днів німецько-радянської війни Микола Трублаїні — військовий кореспондент фронтової газети «Знамя Родины». Смертельно поранений у бою під с. Козолугівкою Токмацького району восени 1941.
Микола Трублаїні помер 4 жовтня 1941 року в санітарному потязі. Похований у братській могилі недалеко від станції Ровеньки Луганської області.
Твори:
«Вовки женуться за оленями», збірка
«Оповідання боцмана», збірка
«Берег невідомого острова», збірка
«Хатина на кризі», збірка
«З півночі мчав ураган», збірка
«Лахтак», повість (1935)
«Мандрівники», повість (1938)
«Шхуна „Колумб“», повість (1940)
«Орлині гнізда», повість (незаверш., 1941)
«Глибинний шлях», науково-фантастичний роман
«Твори у 4-х томах», зібрання (1955-1956)
«Мандри Закомарика», збірка (1957)
«Оповідання про далеку Північ», збірка (1959)
«Про дівчинку Наталочку та сріблясту рибку», казка (1962)
«Волохан», збірка (1965)
«Крила рожевої чайки», збірка (1972)
«Пустуни на пароплаві», збірка (1979)
Твори
Критика