У чому різниця між американською, британською та австралійською англійською

Багато хто, можливо, ще зі шкільних часів пам'ятають про те, що деякі слова в американській та британській англійській різняться, проте, це лише частина відмінностей. Насправді існують й інші мовні особливості — починаючи з літери «z» і закінчуючи словами, які пишуться однаково, але звучать зовсім інакше, до того ж «олії у вогонь підливають» й австралійці, які також додали в англійську пару власних локальних доповнень. Розбираємось, чим саме розрізняються варіанти англійської мови і чому так сталося.

1. Американська англійська насправді старша

Звучить дивно, але це правда. Справа в тому, що перші поселенці з Англії привезли з собою в Америку спільну для того часу мову, засновану на так званій ротічній промові (коли ви вимовляєте звук «r»). Тим часом за океаном люди з нових вищих класів Великобританії хотіли знайти спосіб відрізнитись від усіх інших, тому почали змінювати свою мову, додаючи до неї м'який «r» — вимовляючи, наприклад, «win-tuh» замість «win-terr». У результаті в британській англійській закріпилася саме ця, більш нова і молода вимова, яка й становить сучасний чарівний «британський акцент».

2. Британська англійська більше схожа на французьку

Французька мова досить серйозно вплинула на англійську, і вперше це сталося, коли               Вільгельм Завойовник вторгся до Британії в XI столітті, принісши з собою нормандську французьку і зробивши її високою мовою, якою користувались в школах, судах, університетах та вищих класах. Згодом ця мова перетворилася на середньоанглійську, яка була сумішшю всіх мовних впливів того часу. Вдруге французька мова виявила свій вплив у 1700-х роках, коли у Великобританії стало модно використовувати слова та орфографію у французькому стилі. На той час американці вже давно жили своїм життям за океаном і, звичайно, зовсім не брали участь у цій тенденції. Саме тому британська англійська має більшу лінгвістичну схожість із французькою, ніж американська англійська.

3. Американський правопис був винайдений як форма протесту

Американські та британські словники дуже різні, тому що були складені різними авторами з двома дуже відмінними поглядами на мову: словник Великобританії був розроблений вченими з Лондона, які просто хотіли зібрати всі відомі англійські слова, а американський словник склав лексикограф Ной Вебстер. Вебстер хотів, щоб американський правопис був не тільки простішим, але й відрізнявся від британського, що було б способом демонстрації незалежності Америки від колишнього британського правління. Наприклад, він виключив літеру «u» в словах на кшталт «colour» і «honour», які виникли в результаті французького впливу в Англії, перетворивши їх на американські «color» і «honor». Те саме сталося зі словами, що закінчуються на «-ise»: в американській англійській використовується «-ize», тому що Вебстер вважав, що орфографія американської англійської повинна відображати вимову. Деякі інші ідеї Вебстера зазнали невдачі, наприклад, пропозиція вимовляти «women» як «wimmen».

Читайте також: Подкаст Англійський Експрес. Безкоштовний онлайн курс англійської мови для початківців.

4. Американській англійській притаманно пропускати слова

Для американців цілком нормально «вилучати» з речень слова, навіть цілі дієслова. Коли американець хоче повідомити, що напише комусь листа, він каже: «I'll write them», - і, коли ви запитуєте американця, чи хоче він піти до магазину, він може відповісти: «I could». Для англійця ці відповіді звучали б дуже дивно, адже в аналогічних ситуаціях він сказав би: «I'll write to you» або «I could go». Відмова від слів може бути викликана бажанням американців говорити швидше. Або ж англійці просто полюбляють докладно описувати те, що кажуть. Правильної відповіді, як і переможця, тут немає.

5. А як же австралійці?

Найбільш очевидна різниця між британською, австралійською та американською англійською мовами полягає у вимові, особливо у вимові голосних. До того ж, як і британці, австралійці не вимовляють наприкінці слів чіткого звуку «r». Ще одна важлива відмінність — це інтонація під час запитання. В американській англійській наприкінці питання «так?» чи ні?» голос підвищується, а у австралійській та британській — знижується.

Основні відмінності варіантів англійської мови

Словниковий запас

Найбільш помітна різниця між варіантами англійської мови – у словниковому запасі.

Типові розмовні фрази та вирази

Американська англійська

«How's it going?» або «What's up?» — коли треба запитати, як у співрозмовника справи.

«Awesome!» або «Cool!» — щоб висловити, що вас щось сильно вразило в хорошому сенсі.

«Oh my God», «Oh my gosh» або «OMG» - щось вразило вас ще сильніше, навіть шокувало (як у хорошому, так і в поганому сенсі).

«Hang out» — проводити з кимось годину в тому чи іншому місці.

«Chill out» - розслабитись.

«Have a blast» - спосіб сказати, що хтось чи щось було дуже веселим, крутим.

Британська:

«Bloody» - означає «дуже», це слово використовується для того, щоб підкреслити щось у мові.

«Rubbish» - ідеальне слово для того, щоб сказати, що вам щось не подобається.

«Lovely» - поширене слово для вираження прихильності або схвалення до когось або чогось.

«Pissed» — у британській мові позначає дуже сп'янілу людину (в американській — розлютовану, виведену з себе).

«Cheeky» - грайливий або бешкетний.

«You alright?» або «Alright?» - Поширений спосіб сказати «Привіт!» у Британії. На це можна просто відповісти «Hi!».

Австралійська англійська:

«Aussie» - австралієць.

«G'day» (вимовляється як «geh-day») - означає «Привіт!» або «Як ти?», відповідною відповіддю на таке привітання буде «Not bad» або «Great».

«Crikey!» або «Streuth!» (вимовляється як «krai-kee» і «strooth») - вигуки здивування, шоку або подиву.

«Fair dinkum» або «dinky die» - спосіб висловити, що сказане - правда.

Збірні іменники

Збірні іменники використовуються для позначення невизначеної множини предметів або осіб як одного неподільного цілого. В українській мові це слова, на кшталт -  молодь чи листя.

В англійській це, наприклад, «staff» — означає групу співробітників, «band» — групу музикантів, чи «team» — спортсменів. Відмінність у тому, що в американській англійській збірні іменники мають однину, тобто якщо американець хоче похвалити улюблених виконавців, він скаже «The band is good». Однак у британській англійській збірні іменники можуть бути як однини, так і множини. Англієць може сказати: «The team are playing tonight» або «The team is playing tonight», - і буде граматично правий в обох випадках.

Допоміжні дієслова

Ще одна граматична різниця між американською та британською англійською відноситься до допоміжних дієсловів (to be, to have, to do, shall (should), will (would)), які допомагають формувати граматичну функцію, додаючи інформацію про час, модальність та тон.

Наприклад, іноді британці використовують допоміжне дієслово «shall», щоб висловити свій майбутній намір. Наприклад: "I shall go home now". Американці знають, що означає «shall», але рідко використовують його у розмові, тому що сприймають як дуже формальне дієслово. Американець, мабуть, сказав би: «I will go home now».

Дієслова минулого часу

Час дієслова "learn" в американській англійській – «learned», а в британській – «learned» або «learnt», як і у випадках з «dreamed» і «dreamt», «burned» і «burnt», «leaned» та «leant» та іншими. Загалом, американці схильні використовувати закінчення «-ed», тоді як британці зазвичай використовують закінчення «-t».

Переклала Алла Дубровська