Цикл Волта Вітмена «Діти Адама» у світлі квір-теорії

О. В. Дуброва

У статті проаналізований цикл Волта Вітмена «Діти Адама» крізь призму квір-теорії й доведено, що його твори мають чітко виражене гомоеротичне підґрунтя, позаяк сам автор мав нетрадиційну сексуальну орієнтацію, і не приховуючи цього, відтворював це у своїх «піснях». Доведено також, що «квір»-поезію Вітмена неможливо сприймати у «чистому» вигляді, тому що для адекватного її розуміння важливим є відповідний історичний контекст та обставини, в яких жив та творив американський поет.

Ключові слова: квір-теорія, нетрадиційний, сексуальні стосунки, гомоеротична поезія, рівність чоловіків і жінок, орієнтація, сучасний дискурс.

After analyzing the current critical literature and scientific research on the subject, it is concluded that in modern discourse the term «queer» represents a new type of uncertain semantics category, which is being studied nowadays. It is proved that queer theory as a new and modern direction is the result of scientific search ofphilosophers, culture experts and philologists due to the peculiarities of rapid socio-cultural development of Western countries and America.

Walt Whitman’s cycle «Children of Adam» in the light of queer theory is also analyzed and it is proved that his works are characterized with explicit homoerotic basis, since the author had a non-traditional sexual orientation and never hid it, reproducing it in their «songs». Thus, the range ofproblems of the cycle «Children of Adam» is very broad. In this cycle cultural, aesthetic and social problems such as the equality of men and women, the beauty of the human body, physical and spiritual harmony, non-traditional sexual relationship between men are showed. It is proved that Whitman’s homoerotic poetry can not be perceived in its «pure» form, because to understand it adequately it’s important to know the relevant historical context and circumstances in which a great American poet lived and worked.

Keywords: queer-theory, non-traditional, sexual relationship, homoerotic poetry, equality of men and women, orientation, modern discourse.

Досягення Заходу не лише у політичному, економічному, а й в культурному плані накладають свій відбиток на розвиток української спільноти. Велика кількість теорій, що вивчають альтернативні аспекти людської сексуальності, культурні права тендерних і сексуальних меншин в європейських країнах набувають все більшого розголосу і в Україні.

Поява гей-лесбійських студій стала доказом того, що на початку 90-х років ХХ століття гей-лесбійська теорія стала доволі популярною, а згодом, виокремившись в самостійну галузь, почала інтенсивно розвиватися та вивчатися. Проте, як стверджує Пітер Баррі, «гей-лесбійська критика не є однорідною й уніфікованою інтелектуальною течією. Існує низка відмінностей між лесбійською теорією та гей-студіями» [1, с. 166]. Завдяки такій демаркації в 1990-х рр. виникає галузь, що наразі відома як «теорія нетрадиційної сексуальності» (queer theory).

Варто зазначити, що західні країни пішли шляхом сексуальної та гендерної лібералізації набагато раніше, але в останні десятиліття дослідження у контексті квір-теорії стають актуальною темою академічних і публічних дискурсів й серед української аудиторії.

Наше дослідження орієнтоване саме на дослідження творчості одного з найвідоміших та неоднозначних поетів Америки Волта Вітмена саме крізь призму квір-досліджень. Адже загальновідомим фактом є його нетрадиційна сексуальність, публічне визнання власної гомосексуальної орієнтації, що була відображена у його збірці «Leaves of Grass», а найбільше - у циклі «Children of Adam».

Актуальною робота є перш за все тому, що творчість американського письменника у світлі квір-теорій ще не вивчалася, хоча поетичний доробок Волта Вітмена неодноразово ставав об’єктом літературознавчих розвідок як вітчизняних (С. Бреславська, Т. Венедиктова, Т. Михед, С. Пригодій), так і зарубіжних науковців (Р. Асселіні, П. Баррі, Дж. Бівер, К. Біч, Г. Блум, Р. Екіс).

Отже, центральним поняттям нашої роботи є квір-досліджень є «квір», що виникло у контексті американського громадянського руху за права людини та феміністичного руху.

Квір-студії концентруються на суспільні симовлізуючі практики у сфері культури, сексуальної ідентичності. Цей напрямок досліджень є дуже продуктивним на Заході. Розвиток квір-досліджень має важливе значення для обґрунтування ставлення до ЛГБТ політиків та суспільства. Саме там з’явилися перші спеціалізовані кафедри та дослідницькі центри з квір-тематики.

В Україні поки що не існує спеціалізованих кафедр квір-досліджень або гейських та лезбійських студій, хоча деякі аспекти цієї проблематики викликають зацікавлення й українських науковців, зокрема в Національному університеті імені Тараса Шевченка.

Цим пояснюється той факт, що у ґендерному аспекті й у світлі ґей-лесбійських студій дослідження творчості Вітмена почалося порівняно нещодавно, а саме з праць зарубіжних науковців, яскравим прикладом яких є, наприклад, критик Пітер Баррі, який спробував розглянути лірику американського митця крізь призму саме ґей-лесбійських студій. Англійський дослідник наголошує на гомоеротичному підґрунті поезій Волта Вітмена, зокрема періоду Громадянської війни, акцентуючи, що у поезії Першої світової війни рани, поранені, лікарні набувають «еротичних конотацій, оскільки уможливлюють чуттєвий еротичний контакт між чоловіками» [1, с. 182].

Теорію нетрадиційної орієнтації у творчості американських письменників та поетів (у тому числі й Вітмена) також розвивали Джудіт Батлер та Ів Седжвік.

Гомоеротична поезія є одним з проявів квір-теорії, яка має за мету охопити та зобразити будь-який вид сексуальної активності чи тотожності, які підпадають під категорію «традиційність - нетрадиційність». Queer-теорія включає в себе як прочитання квір-творів, так і теоретичне обґрунтування «незвичності» як такої. Queer-теорія розглядаться як крізь призму феміністичних поглядів на гендер, так і у контексті гей-лесбійських студій, що велику увагу приділяють вивченню соціально-конструктивної природи сексуальних актів та тотожностей. У той час як гей-лесбійські дослідження фокусуються на природній та неприродній поведінці, при цьому поважаючи поведінку гомосексуальну.

Сам Вітмен за життя мав довгий список коханців. Поет віддавав перевагу молодим хлопцям (віком від сімнадцяти до двадцяти двох років), з якими згодом припиняв стосунки. Першим постійним коханцем американського поета став (незабаром після виходу першого видання «Листя трави») водій з Брукліна Фред Воан, з яким поет прожив кілька років та до кінця життя був писав йому листи й не припиняв спілкування.

Відтак твори американського поета неможливо сприймати як такі, що засуджують та не сприймають традиційних норм та форм кохання, прийнятих у звичайному суспільстві. Просто його поезії змальовують кохання у всіх її проявах, іноді навіть об’єктом його сексуального захоплення може бути мертва людина, зазвичай це - чоловік, і, як правило, воїн (в таких поезіях Вітмен, за словами Пітера Баррі, виявляє навіть елементи некрофілії): O my soldiers twain! O my veterans passing to burial! / What I have I also give you. / The moon gives you light, / And the bugles and the drums give you music, / And my heart? O my soldiers, my veterans. / My heart gives you love [11] або Till late in the night reliev’d to the place at last again I made / my way, / Found you in death so cold dear comrade, found your body son / of responding kisses, (never again on the earth responding) [11].

Поясненням цього була Громадянська війна між Північчю і Півднем (1861 рік). Через рік був поранений брат поета Джордж, який воював на боці північних штатів. Волт поспішив на фронт, щоб допомогти братові. Саме там він відчув усі страхіття війни. Саме у той час поет переживав найглибші емоції у своєму житті, які поселила в його душі війна, й саме тоді він передав їх у поемах «Drum Taps» циклу «Листя трави», а його скорбота щодо вбивства президента Авраама Лінкольна лягла в основу безсмертної елегії «When Lilacs Last in the Dooryard Bloom’d».

Проте більшість «військових» творів американського поета присвячені чоловікам, які отримали поранення в бою, тому багато з них є доволі кривавими й досить натуралістичними: By these, crowds, groups of forms vaguely I see on the floor, / some of the pews laid down, / At my feet more distinctly a soldier, a mere lad, in danger / of bleeding to death (he is shot in the abdomen), /1 stanch the blood temporarily (the youngster’s face is white as a lily) [11]. Це пояснюється тим, що під час Громадянської війни для Вітмена рана набувала «еротичних конотацій» (П. Баррі), оскільки робила можливим чуттєвий еротичний контакт між чоловіками і таким чином виправдовувала такі стосунки.

Ставши одним з найбільших відомих американських поетів, Вітмен своїм відкритим поетичним дослідженням гомоеротичних бажань мав великий вплив на письменників, які жили і творили з ним в один час - таких «піонерів» гей-літератури, як Едвард Карпентер і Дж. А. Саймондс (який видав дослідження про творчість Вітмена через рік після його смерті). Е. Карпентер в 1877 році зустрічався з Вітменом, а Дж. Саймондс листувався з ним, однак, коли Саймондс в одному зі своїх листів прямо запитав Вітмена про гомосексуальні фантазії в «Галамусі», той відповів йому, що такі питання «викликають у нього подив», і заперечував можливість присутності у своїх поемах того, що він називав «неадекватними тлумаченнями».

В американського поета є твір, який красномовно підтверджує факт того, що Вітмен під час Громадянської війни не сприймав себе як людину нетрадиційної сексуальної орієнтації, він називав себе «wound-dresser» (лікувальником ран), який просто намагався допомогти вижити фізично і морально мужчинам-воїнам: The hurt and wounded I pacify with soothing hand, /1 sit by the restless all the dark night, some are so young, / Some suffer so much, I recall the experience sweet and sad / (Many a soldier’s loving arms about this neck have cross’d / and rested, / Many a soldier’s kiss dwells on these bearded lips) [1].

Війна, таким чином, «перетворюється на «безпечну» територію, де зазвичай притлумлені почуття можна виявити відкрито, хоча винятковість обставин означає водночас і те, що пробуджені почуття відрізняються від таких у звичайному житті» [1, с. 182]: I am faithful, I do not give out, / The fractur’d thigh, the knee, the wound in the abdomen, / These and more I dress with the impassive hand, (yet deep in my / breast afire, a burning flame) [11].

Проте, незважаючи на те, що сам Вітмен думав про свій «Галамус», а потім і про цикл «Діти Адама», його поеми так чи інакше в кінці XIX - на початку XX століття однозначно сприймалися як пристрасні гімни міцніючої самосвідомості геїв.

Це підтверджується тим автобіографічним фактом, що, достойно проявивши себе, працюючи в госпіталях, Вітмен в 1865 році отримав посаду в Департаменті у справах індіанців, але вже через півроку був звідти звільнений «за двадцять чотири години» за наказом міністра внутрішніх справ Джеймса Херлана, який, прочитавши поеми Вітмена, вважав їх непристойними.

Тож єдиною «безпечною» територією для Вітмена стають саме лікарні, лазарети та військові шпиталі, де розвивалася його пристрасть, його бажання допомагати пораненим та бажання віддавати їм усю свою любов. Опис шпиталів займає чільне місце у циклів його творів «Барабанний бій» («Drum-Taps»), що присвячений військовій тематиці: We come to an open space in the woods, and half by / the dim-lighted building, / This a large old church at the crossing roads, now an impromptu hospital [11]; On, on I go, (open doors of time! open hospital doors!) [11].

Американський поет перераховує усе, що він бачить та спостерігає у цих закладах, вдаючись до одного зі своїх улюблених прийомів - «каталогу»: ...I see a sight beyond all the pictures / and poems ever made, Shadows ofdeepest black, just lit by moving candles and lamps./ crowds, groups of forms vaguely I see n the floor, /...Surgeons operating, attandants holding lights, the smell of ether, / the odor of blood, / The crowd, O the crowd of the bloody forms, the yard outside / also fill’d [11].

Віддана, навіть саможертовна праця у лікарнях, емоції, переживання позначилися на здоров’ї Волта Вітмена, він пережив декілька ударів, результатом яких став параліч митця, тому останні роки життя поет провів, прикутий до інвалідного крісла. Проте він не нудьгував, друзі та коханці не залишали Волта без уваги. З 1888 року майже щодня бував у нього новий улюбленець - юний банківський службовець, родич Альберта Ейнштейна, Хорес Траубел. Як виявилося згодом, юнак робив детальні записи про життя великого поета. Після смерті Вітмена Траубел опублікував їх, заробивши на цьому чимало грошей.

Отже, гомоеротичну поезію Вітмена неможливо сприймати у «чистому» вигляді, тому що для адекватного її розуміння важливим є відповідний історичний контекст та обставини, в яких жив та творив «новітній Христос американської релігії». Вітмен став помітною і впливовою фігурою на початку руху гомосексуалів за свої права. Його поеми пробудили у багатьох гомосексуальну чуттєвість, що приховувалася до певного часу.

Література:

Баррі Пітер. Вступ до теорії : літературознавство та культурологія / Пітер Баррі. - [пер. з англ. Погинайко; наук. ред. Р. Семків]. - К. : Смолоскип, 2008. - 360 с.
Дуброва О. В. Творчі паралелі : Волт Вітмен та Богдан-Ігор Антонич : монографія / О. В. Дуброва. - Донецьк : ЛАНДОН- ХХІ, 2012. - 167 с.
Квір-ідентичність у популярній культурі Заходу. - [Електронний ресурс] - Режим доступу : http: //www bo0k.net>index.php
A Companion to Lesbian, Gay, Bisexual, Transgender and Queer Studies. / Edited by George E. Haggerty and M. McGarry. Blackwell Publishing, 2007. - 478 p. (Blackwell Companions in Cultural Studies)
Asselineau, Roger. The Evolution of Walt Whitman. - New-York : Norton, 1971. - Р. 225-272.
Jagose A. Queer Theory. An Introduction. - New York University Press, Washington Square, New York, 1996. - 150 p.
Turner W.B. A Genealogy of Queer Theory / W. Turner. - Temple University Press, Philadelphia, 2006. - 248 р.
Whitman, Walt. Leaves of Grass / Walt Whitman. - [Електронний ресурс] - Режим доступу : http: //www readfwd.com>walt- whitman-leaves-of-grass...download...

Л-ра: Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія : Філологічна. – 2016. – Вип. 61. – С. 244-246.

Біографія

Твори

Критика