Мельніченко Юлія. Вчитель, який змінив моє життя

Все починається в житті з малого: з зернинки – хліб, з промінчика – зоря… І я святу свою дорогу в житті почала також з Букваря.

Пам’ятаю перші невпевнені кроки у Країні Знань, перші невдачі, перші сльози, розчарування, перші перемоги, хоч і малі, але пе-ре-мо-ги! Як мені хотілося пошвидше набратися сил і фізичних, і розумових… Звичайно, поряд були матуся, батько, бабуся, сестрички. Я їм дуже вдячна за підтримку…

І ось я уже в старших класах! Багато вчителів, дітей – гуде, працює ліцей, ніби вулик. І знову відчула принишклу невпевненість, тривогу, смуток: «А раптом  не справлюсь, а раптом не вистачить сил, знань?»…

         Думки, які заполонили мою голівку, вмить розсіялись від теплого дотику вчительської руки і таємничого голосу: «Ти все зможеш, у тебе все буде гаразд, в душі світитиме ясне сонечко та гордість за свої успіхи».

«Невже вона (вчителька) змогла прочитати мої думки?...»

«Завжди, Юлечко, видихай те, що мучить, вдихай те, що тішить. Вдих-видих – твори, живи, перемагай далі!»

Я тепер добре розумію, що саме оті глибокі, мудрі слова змінили дуже-дуже щось у моїй душі. Як та спрагла земля прагне дощу, так і моя душа жадала саме того Слова, того поштовху, тієї вчительської впевненості у моїх силах, тієї Довіри, Любові, Поваги.

І так легко-легко стало, ніби якась Фея наповнила мене всім тим, що змінило моє життя.. Я слухала й слухаю, затамувавши подих, кожен рядочок власної поезії педагога, кожну пісню, проспівану солов’їним голосом учительки, ловила, запам’ятовувала мудрі слова, прислів’я, приказки, влучно й доречно використані і на її уроках, і в позаурочний час. Саме вона, моя порадниця, допомогла мені нахилитися до бездонного джерела народної мудрості, черпати з нього ту цілющу, живу воду, освячуючи нею свої перші проби пера.

Море, Океани осягала й осягаю Словом… Глибоко засіяні в душу почуття, емоції, слова Світлани Дмитрівни змінили моє ставлення до вивчення мови, літератури, історії, взагалі – до знань. Допомогли усвідомити одне: «Найбагатша цінність у житті – це розум, знання». Я також зрозуміла й те, що Слово – є кодексом честі. Саме мова, істина, гідність – гуртують наш 9-Б. Заслуговує на увагу така істина, донесена нашим педагогом: «Якщо ти за день почуєш одне добре слово, побачиш одну добру справу і зробиш один добрий вчинок,- ти прожив цей день недаремно».

Світлана Дмитрівна – джерело спокою, радості, впевненості, натхнення. Завдяки їй, я неодноразово виборювала  призові місця на мовно-літературних конкурсах, олімпіадах, змаганнях. Дуже люблю прозу, поезію, читаю, пишу, корегую перші свої поетичні рядки, які присвячую своїм близьким, рідним. Звичайно, до Ліни Костенко мені далеко, але хто зна?... А для душі пробую нанизувати разки поетичного намиста, пам’ятаючи: «…і кожен фініш – це, по суті, старт» (Л.Костенко).

Звичайно, не все ще вдається, але основне: я хочу творити, я не боюся труднощів, я впевнена у своїх силах (І, скажу по секрету, зі мною Вчитель, який змінив моє життя).

Сьогодні вихованці Світлани Дмитрівни героїчно захищають Волю, Незалежність, Мову рідної України – НЕЗДОЛАННОЇ, НЕЗНИЩЕННОЇ, ГОРДОЇ – на фронтах війни. Низький їм уклін!

Слава Україні!

Я впевнена, що протягом всього життя яскравим багаттям горітиме в моєму серці та любов і теплота, той безсмертний дотик до моєї душі, та мудрість і золоті зерна істини, так рясно засіяні Вчителькою, яка змінила моє життя!

Умови участі у конкурсі коротких оповідань «Вчитель, який змінив моє життя»