Культурний скарб Чернігівщини: Георгіївська церква у Седневі
Згадка про Седнів невід’ємно вплітається у розповіді про туристичні й історичні перлини Чернігівської області. Це селище пишатися своєю більш ніж тисячолітньою історією. Тут протягом двох з половиною століть жили та процвітали представники однієї з найвідоміших козацької династії Чернігівщини – Лизогуби. У Седніві поєднується чарівна природа, багата історія та архітектура. Сьогодні наша увага буде приділена найвизначнішому пам'ятку Седнева – Георгіївській церкві.
Георгіївська церква у Седневі – свідок віків та сучасності
Незважаючи на популярність церкви, в її історії залишається чимало невідомих аспектів. Цей храм, що височить на вершині величезного пагорба, відомого як Королівський замок, оточений глибокими ярами, приховує в собі численні "білі плями". За місцевими переказами, церкву колись перенесли на її нинішнє місце, проте залишається загадкою, звідки, яким способом і з якою метою це було зроблено.
Георгіївська дерев’яна церква була побудована у першій половині 18 століття у стилі українського бароко. Точна дата її будівництва залишається невідомою, але загалом вважається, що вона була споруджена у проміжку 1715–1747 років. Багато джерел вказують на рік 1715, інші відносять цей храм до XVII століття. У попередні часи стіни ції святині були прикрашені розписами.
Вважається, що святий Георгій Побідоносець є захисником християнського воїнства. Саме у цьому місці козаки Чернігівського полку освячували свої шаблі перед важливими воєнними баталіями та просили Божого благословення.
Георгіївська церква була центром громадського життя у Седневі, при ній працювала парафіяльна школа та шпиталь.
У 1850-х роках, під час реставраційних робіт, до храму внесли різноманітні доповнення та встановили цегляний фундамент, щоб уникнути прямого контакту дерев'яної споруди з ґрунтом і продовжити тривалість служби.
У 1930-х роках Георгіївська церква перебувала у відмінному стані, допоки радянська влада не припинила її функціонування: релігійну громаду ліквідували, а церкву закрили. Відтоді будівля залишилася без належного догляду і почала поступово занепадати. Незважаючи на визнану цінність цього архітектурного шедевра, який вважався пам'яткою традиційної дерев’яної архітектури Чернігівщини, це було свідоме рішення радянської влади. Воно полягало у постійній боротьбі з релігією та перетворенні храмів на склади, гаражі та конюшні в рамках стратегії десакралізації храмів.
У період з 1975 по 1978 роки під керівництвом української архітекторки Маріоніли Говденко відбувалися реставраційні роботи, проте через брак фінансування вони не були завершені.
Храм дочекався ремонту в період незалежності, на початку 2000-х років. У рамках реставрації будівлю повністю розібрали, замінили старі трухляві бруси та встановили цегляний підмурок. З 2008 року він функціонує як діючий православний храм. Однак реконструкція не вирішила всі проблеми, і вже за кілька років стало очевидно, що храм вимагає нового ремонту: у його стінах утворилися щілини, через які задуває сніг і дощ, а дах почав протікати.
Особливості архітектури Георгіївської церкви
Георгіївська дерев'яна церква – тризрубна, одноверха, її середній об'єм – восьмикутний у плані, зі стінами, що влаштовані зі значним нахилом до середини. Поруч з великим восьмигранним зрубом у центрі розміщені набагато менші – гранчастий презбітерій та квадратний бабинець. Храм увінчується банею із двома заломами. Висота сакральної будівлі майже втричі перевищує її ширину. До презбітерію прибудовано ризницю та паламарню, а до бабинця – маленькі зрубики сходів на хори.
Головний вхід до храму розташований із західної сторони через дзвіницю та прохід, за допомогою якого сполучається нова дзвіниця зі старим бабинцем. Для сакральної споруди характерний просторий та світлий інтер'єр, що розкривається вгору, який витриманий у витягнутих пропорціях. Центральна частина церкви – просторе й енергійно витягнуте вверх приміщення, яке домінує у загальній архітектурі храму.
Більш відома як церква, де знімався фільм жахів "Вій"
Найвизначнішим епізодом в "радянській" історії Георгіївської церкви стали зйомки тут у 1967 році першого радянського фільму жахів "Вій" за участю відомих акторів Наталії Варлей та Леоніда Куравльова. Тому Георгіївську церкву часто називають "церквою Вія".
Цікаво, що в основу повісті "Вій" лягла легенда про молоду померлу дівчину, котру священник відспівував у Хрестовоздвиженській церкві. Саме цю історію Гоголь почув навчаючись у Ніжині. На момент зйомок церква вже перебувала в аварійному стані, що добре видно на старих архівних фотографіях.
Седнівська святиня сьогодні
Сучасність Георгіївської церкви знаменується відродженням та активною участю у культурному житті. Вона є не лише історичною пам'яткою, але й центром, який об'єднує місцевих жителів і приваблює туристів. Чернігівська обласна рада включила Георгіївську церкву до цільової програми реконструкції пам'яток історії.
Хоча війна стала тимчасовою перешкодою у реконструкції, ми віримо, що здатність вирішувати виклики та зберігати культурні скарби є гідним спадком для наступних поколінь. З кожним новим днем Георгіївська церква у Седневі продовжує свою історію, додаючи нові сторінки до величного та багатогранного епосу Чернігівщини.
