Біографія Річарда Натанієля Райта
Річард Натанієль Райт – американський письменник; один із найзначніших афроамериканських письменників; його також називали «Black Boy», особливо після виходу автобіографічного роману з такою назвою – народився 4 вересня 1908 року на плантації під Натчезом біля річки Міссісіпі, де і провів перші роки життя.
Предки Райта були рабами на плантаціях. Його дід, заслужений ветеран громадянської війни, через бюрократичну помилку втратив пенсію і упродовж багатьох років жив у злиднях. Мати письменника була вчителькою початкової школи у містечку Натчез, у штаті Міссісіпі, який на той час вважався гніздом південного расизму. Батько Річарда був збирачем бавовни.
Через те, що сім'я постійно переїздила з одного міста до іншого, Річард у жодній зі шкіл не вчився більше року. Незважаючи на постійні переїзди і поневіряння, життя у родичів та у притулках, нездоланне відчуття голоду і страх, Річардові вдавалося відмінно навчатися, вражаючи ровесників та вчителів своєю пам'яттю і швидкістю сприйняття. Він надзвичайно багато читав, дуже рано виявилися і літературні здібності Райта. Закінчивши дев’ять класів, Райт залишив школу, щоб утримувати матір і молодшого брата. Публікація в місцевій газеті першого оповідання шістнадцятирічного автора утвердила його в намірі стати письменником.
У 1927 Райт переїхав до Чикаго, де працював мийником посуду, розсильним, носильником, клерком, займався самоосвітою. У 1932 вступив у Клуб Джона Ріда, зблизився з комуністами. У 1937 Райт переїхав із Чикаго у Нью-Йорк, де став редактором ґарлемського видання комуністичної газети «Дейлі воркер». Через рік, у 1938, побачила світ збірка новел Райта під афористичною назвою «Діти дядька Тома» (Uncle's Tom Children), яка набула широкого розголосу. Новели у збірці розташовані таким чином, що у кожній з них відтворюється новий етап в ідейному становленні героїв Райта. Збірка була відзначена премією журналу «Сторі мегезін».
У 1939 Райт отримав стипендію Гуггенгайма. У березні 1940 вийшов друком роман Райта «Син Америки» («Native Son»), який здобув сенсаційний успіх. Книга стала подією не лише літературного, а й суспільного значення. За силою резонансу роман Райта порівнювали з такими творами, як «Хатина дядька Тома» Г. Бічер-Стоу, «Джунглі» Е. Сінклера, «Американська трагедія» Т. Драйзера, «Грона гніву» Дж. Стейнбека. Роман, який охоплює короткий проміжок часу, складається з трьох частин: у першій – «Страх» – йдеться про вбивство Мері Дальтон, друга – «Втеча» – розповідає про розшук злочинця, третя – «Доля» – про суд над Біґґером Томасом. Райт показує, як суспільство, яке зробило з героя нелюда, розправилося з ним.
Міжнародну славу Райта зміцнила його автобіографічна повість «Чорний хлопчик» (Black Boy, 1945). Ця книга значною мірою пояснювала «феномен Райта», його таку типову і водночас унікальну долю. На сторінках повісті постав образ чутливого, вразливого юнака, котрий пізнає світ у всій його складності та трагізмі, намагаючись пробитися до іншого, гідного життя. Потяг до знань, любов до книг, природна обдарованість стали для героя порятунком від расистських знущань і «свинцевої мерзотності» середовища.
У середині 1940-х Райт вийшов з лав американської компартії, а в 1947 переїхав у Францію, повторивши долю багатьох своїх співвітчизників, які стали експатріантами. Оселившись у Парижі, він заприязнився з С. де Бовуар, Ж. П. Сартром, що стимулювало його інтерес до філософії екзистенціалізму. Проте це не було засвоєнням запозичених теорій. Відчуття страху, самотності – все це він добре знав ще з раннього дитинства; це були для нього не філософські категорії, вичитані з книжок, а органічні особливості світовідчуття.
Ці настрої наснажують і знамениту повість Райта «Людина, котра жила під землею» (1944). За змістом цей твір нагадує алегорію, притчу. Головний герой повісті – Фред Даніелс, заарештований за несправедливим звинуваченням і побитий у поліційному відділку, втікає від своїх катів і рятується, стрибнувши у люк міської каналізації. Підземна «робінзонада» героя серед бруду і нечистот, немовби поза часом і простором (там, де панують інші критерії і деформовані вартості «земного» буття), сповнена символічної значущості.
У 1953 побачив світ його «Аутсайдер» (The Outsider), який вважається першим екзистенціалістським романом у літературі США. У центрі цього твору – Кросс Дамон, ніцшеанець, який дотримується принципу «вседозволеності», скоює численні злочини, що призводить його до цілковитого морального банкрутства. У фіналі роману Кросс Дамон, помираючи, оголошує вирок власній філософії та нігілістичному індивідуалізму. «Людина одна – ніщо», – скрушно констатує він. Він, урешті, починає розуміти необхідність «будувати мости між людьми»; тут лунає голос самого Райта, сформульоване його гуманістичне кредо.
На початку 1950-х перед Райтом відкрилися нові обрії. Він багато подорожував, відвідував Африку, цікавився проблемами країн «третього світу». Райт активно займався публіцистикою, видав низку книг: «Чорна сила» (1954) – про поїздку до Гани, «Кольорова завіса» (1955) – про участь у роботі Бандунзької конференції, «Поганська Іспанія» (1957) – про мандрівку батьківщиною М. де Сервантеса.
Новий роман Райта «Довгий сон» (The Long Dream, 1957) став свідченням його подальшого художнього зростання, поглиблення його психологічної майстерності. Дія відбувається у південному містечку Клінтонвілі, розділеному на «чорну» та «білу» частини. Це був своєрідний «роман виховання». Письменник гостро порушив проблему батьків і дітей. «Дітей» уособлює головний герой Рекс Текер, пустотливий підліток, який стає дорослим, пізнаючи гіркі істини сегрегації та расизму. Батько Рекса, Тайрі Текер, – власник похоронного бюро, «труполов», який, крім того, має зиск від утримання нелегального кубла. Це нова для Райта постать чорного пристосуванця, який спритно співіснує з білими расистами і здобуває прихильність поліції за допомогою хабарів. Реке, після смерті батька успадкувавши його бізнес, вирішує піти іншим шляхом, розуміючи, що навіть гроші не можуть врятувати від приниження. Згодом він залишає Америку і вирушає у Францію. Роман мав стати першою частиною трилогії, дописати яку Райту завадила несподівана смерть.
Посмертно вийшли збірка оповідань Райта «Вісім чоловіків» (Eight Men, 1961) і написаний ще у 1930-х роман «Сьогодні, Господи» (Lawd Today, 1963) про афроамериканського клерка із Чикаго. Б. Гіленсон.
Річард Натанієль Райт помер 28 листопада 1960 року в Парижі (Франція).
Твори
Критика
