Людмила Кибалка. Вірші про кохання

ПРОМІННЯ КОХАННЯ 

Крізь призму свічада душі,
Де відбивається сонячне проміння,
Я бачу дні і ночі найсолодші,
Як МАКРОКОСМ усміхається мені…
Мить  зародження тремтливої зірниці  –
Пломенистого КОХАННЯ...    
                                   2015 р.

 ОБРУЧКИ 

Схрестилися стежини,
Ніби розлогі віти
Дуба при дорозі.
Пломеніють польові квіти
На небеснім видноколі.
Злетіли з неба Янголи,
Благословивши обручки
З рясної роси.
Сплелися наші долі,
Мов зелені лози й верболози.
                                   2019 р.
 
 НАМАЛЬОВАНЕ КОХАННЯ 

Намалюю кохання,
Щоб струною бриніло,
Зорями небо зоріло,
Трояндою розквітло
В нашому саду...
І кожне слово
Під ноги стелило
Жовтогаряче листя 
Падолисту...
Що намалюємо, 
Те й матимемо...
                                    2018 р.

ПРО КОХАННЯ 

У саду троянд
Пісня птаха лунає
І про кохання сповіщає.
Солодкі пахощі олією 
Розлилися в повітрі,
Стікаючи на груди землі.
Таємничою  магією
Фантазії зародилася
Мелодія пристрасті.
                                    2019 р.

ВЕЧІР 

Намалювали вечір пензлями думок.
Зі слів палких 
Сплели вінок кохання, 
А над ним – туман серпанком.
Визорюється шатро із мерехтливих,
Тремтливих зірок.
Напуває вечір різнотрав’ям.
Нехай наш езотеричний світ  чарунок
Для інших  таємниця…
Для нас заграє різнобарв’ям…
Летить бажань зірниця!
                                      2015 р.