Біографія Івана Котляревського

Іван Петрович Котляревський народився 9 вересня 1769 р. у Полтаві в родині канцеляриста міського магістрату, яку 1793 р. було внесено до списку дворян.

Початкову освіту дістав у місцевого дяка, а в 1779 році вступив до Катеринославської (за назвою єпархії) семінарії в Полтаві. Там вивчав російську й латинську мови та літератури (згодом і французьку), поетику, риторику, філософію та богослов’я. Вивчення поетики й риторики передбачало практикування в перекладах і наслідування класичної (античної) літератури – Вергілія, Овідія, Горація та ін. Майбутній письменник показав у цьому неабиякі здібності.

1789 р. – Котляревський, не довчившись, залишає семінарію і вступає на службу до Новоросійської канцелярії (м. Полтава).

1793 р. – працює вчителем у поміщицьких сім’ях Полтавщини. Вивчав звичаї українців, наріччя української мови.

1796-1808 рр. – перебував на військовій службі.

1798 р. – надруковано перші три частини поеми «Енеїда».

1806-1807 рр. – брав участь у російсько-турецькій війні.

На початку 1808 р. Котляревський у чині капітана виходить у відставку та оселяється у Полтаві.

1810 р. – отримав посаду наглядача Будинку виховання дітей бідних дворян.

1812 р. – Котляревський за завданням генерал-губернатора Я. Лобанова-Ростовського сформував український козацький полк для боротьби з Наполеоном.

1813-1814 рр. – виконував окремі доручення губернатора в Дрездені й Петербурзі.

1818 р. – став членом масонської ложі «Любов до істини»; був обраний членом харківського Товариства любителів красного письменства.

1821 р. – став почесним членом петербурзького Товариства любителів російської словесності.

1818-1821 рр. – Котляревський був одним із двох директорів недавно відкритого стараннями М.Г. Рєпніна Полтавського театру. Він доклав чимало зусиль для формування репертуару, постійно бував на репетиціях, нерідко сам переробляв тексти п’єс, здійснював велику організаторську роботу.

1818-1819 рр. – написав п’єси «Наталка Полтавка» й «Москаль-чарівник».

1827-1835 рр. – обіймав посаду попечителя Полтавського благодійно-лікувального закладу, допомагав бідним і соціально приниженим.

У пам'яті сучасників письменник залишився привітною, доброю людиною, яка користувалася симпатією і любовю всіх тих, кому доводилося з ним спілкуватися. Був душею товариства, чудовим оповідачем і цікавим співрозмовником. Про серйозні речі вмів говорити весело. Його мова була пересипана народним гумором, прислівями, приказками. Чудово знав українську історію, народний побут.

1835 р. – Котляревський залишив службу.

29 жовтня 1838 року І.П. Котляревський помер. Похований у Полтаві.