Малороссийских губерний общий хор

Котляревський. Малороссийский губерний общий хор. Кантата

Гремит во всех концах вселенны.
Гремит хвала великих дел!
России царь благословенный
Тиранству положил предел;
Европу спас от люта бедства,
Попрал всеобщего врага,
Очистил троны от злодейства,
Гордыни сокрушил рога!

Да здравствует герой венчанный,
Царь Александр на много лет!
Монарх России богом данный,
Избавивший от ига свет!

Кто с богом, с кроткою душою,
Для блага общего дерзал,
И кто с сердечною слезою
Злодеев самых поражал;
Тот есть велик, велик стократы!
Он друг есть истинный людей!
И побежденны супостаты
Гласят ему:
Ты царь царей!

Сияет блеском чистой славы
И совершенный есть герой,
Кто не давать идет уставы,
А чтоб исторгнуть корень злой:
Народам счастие доставить,
Монархов язвы исцелить,
Россию 'вознести, прославить
И веру в бога утвердить.

Рукопис вірша «Малороссийских губерний общий хор» зберігався у відділі рукописів Ленінградської державної бібліотеки ім. Салтикова-Щедріна. Він був написаний на доброму тапері з клеймом 1812 р., прикрашеному віньєтками. Під текстом були ноти до вірша. Знизу стояв підпис — «С. И. Котляревский». Рукопис був оправлений в красиву обкладинку зеленого шовку. Зміст, заголовок вірша і час його написання свідчать, безперечно, що це — офіціальне привітання, щось на зразок кантати царю Олександру І з нагоди переможного закінчення війни з Наполеоном в Європі у 1814 р. Під час Великої Вітчизняної війни цей рукопис був загублений, залишилась лише його копія, зроблена в 1918 р. Історія його постання може бути пояснена так. Дворянство «малоросійських губерній», тобто Чернігівщини і Полтавщини, вітаючи царя з перемогою, запропонувало місцевому поетові передати вірнопіддані почуття у віршах. Так і з’явилась ця кантата. Підпис під віршем означає, певно, не що інше, як «Сочинил И. Котляревекий». Немає підстав заперечувати авторство Котляревського, бо всі дані говорять за це.

Жодного сумніву немає, що І. П. Котляревський, як і взагалі кращі люди того часу, з радістю вітав перемогу російського війська над французькими агресорами. Але при .написанні вірша він був обмежений тим, що мусив рахуватися із «замовцями», з тим, що вірш був адресований царю, тому-то патріотичні його почуття й набрали офіціальної форми. Отже, кантату слід розглядати як твір, написаний з нагоди, а не лише під впливом внутрішнього стимулу.