Ода Сафо. Іван Котляревський.

Ода Сафо в перекаді I. Котляревського.

 Вперше надруковано в збірнику «Молодик на 1844 год». Харків, 1843, стор. 279–280. Сафо, або Сапфо (кінець VІІ — початок VІ ст. до н.е.) — відома давньогрецька поетеса. Жила на острові Лесбос, організувала «дім муз», в якому навчала співів і музиці дівчат із заможних родин. Поезія Сапфо — це переважно любовна лірика. Їй належать також епіталами, гімни на честь богів і героїв. З усього творчого доробку поетеси до нашого часу дійшло близько 170 фрагментів. Вірші Сапфо справили значний вплив на грецьких і римських поетів, пізніше — на європейську поезію. Сапфічною строфою — особливою метрикою її вірша — в Росії користувалися С. Полоцький, Сумароков та інші письменники. Поезії Сапфо неоднаразово перекладали російські поети Державін, Жуковський, Пушкін та ін. В українській літературі відомі переклади Сапфо, зроблені І. Франком, А. Кримським та ін. 

Счастлив, кто близ тебя и о тебе вздыхает!
Кто сладостью твоих пленяется речей;
Кого приветствуешь улыбкою своей!
Бессмертных тот богов в блаженстве превышает.

Увижу тебя, жар в теле ощущаю,
Палящий льется огнь по жилам всем моим;
Душа смущается, предавшись чувствам сим,
Язык немеет мой и слова дар теряю.

Темнеет свет в глазах; слух ничему не внемлет;
Пот хладный на челе; бледнею - чуть дышу,
В смятении страшусь - в беспамятстве дрожу,
И представляется, что смерть меня обьмлет.

Полтава.
Апреля 8 дня 1817 года.