Український переклад твору Джона Твелфа Гоукса «The Traveller» («Мандрівник»)
Н. П. Миронюк
У творі «Мандрівник» переплітається художній стиль з публіцистичним і науковим. Перекладачка Тетяна Шевченко досить детального відтворює ті уривки, що стосуються тлумачення суті двох ворожих сил. Так, Арлекіни захищають Мандрівників та їхніх учителів Керманичів, але це вирішують вони добровільно. Мандрівники - це «групи людей, здатні контролювати своє світло й відсилати його із свого тіла». Керманич - це «духовний учитель, який міг показати потенціальному Мандрівникові, як перейти до іншого світу». Табула (Брати) борються з хаосом у світі, вони - нібито за стабільність, на їх боці гроші й технології, Арлекіни ж виживають завдяки своїй мужності.
Такі описи мають довідковий характер, хоч відчувається, що автор твору на боці мужніх Арлекінів, Мандрівників, Керманичів, які не хочуть бути контрольованими в цьому світі та змушені знищувати своїх супротивників.
Протягом ознайомлення зі змістом «Мандрівника» читач мимоволі входить у своєрідну мовну ауру твору. Досить часто у творі вживаються назви головних і незвичайних його героїв: Арлекіни, Мандрівники, Керманичі; Табула, Брати, Пастух.
Певний інтерес викликає відтворення перекладачем прізвиськ Арлекінів. Традиційно вважається, що прізвиська осіб відтворюються в мові-реципієнті буквально, зберігається таким чином колорит оригіналу й характеристика осіб, до яких вони відносяться. У творі діють Арлекіни з таким прізвиськами: Верба (жінка), Вагівниця (чоловік), Липа (чоловік), Благословенна Мати (жінка), Гава (чоловік), Шип (чоловік), Горобець (чоловік). Зважаючи на те, що в англійській мові категорія роду дещо умовна, в англійській мові такі прізвиська є звичайними. В українській мові категорія роду має дуже розвинуту систему, тому прізвиська Верба, Благословенна Мати, Шип, Горобець не викликають заперечень. Разом з тим, Арлекіни з прізвиськами Вагівниця, Липа, Гава стосуються чоловіків. Отже, ці еквіваленти, використані перекладачем, не є вдалими. Очевидно, більш вмотивованими були б аналоги: Вагівниця - Важіль, Липа - Ясен (Явір, Клен), Ґава - Ворон. Тим більше, що одним зі способів регулювання категорії роду саме і є заміна еквівалента мови оригіналу на аналог потрібного роду в мові-реципієнті.
Цілком природно, що, захопливо розповідаючи про долю Арлекіна Майї, автор і перекладачка ввели в обіг чимало слів, які через певні обставини не були відомі читачам. У тексті цілком виправданими є назви атрибутів, які оточували Арлекінів. Це назви зброї: двогострий ніж для кидання, стилет для колючих ударів, клинок меча, руків’я меча, меч Арлекіна в металевому тубусі, бамбуковий меч - шинай, бритва, кастет тощо.
Звичайно, Арлекіни добре володіли й сучасною зброєю: пістолет, кулемет дванадцятого калібру.
У романі детально описано також надсучасні комп’ютерні засоби, якими користувалися ворожі сторони: квантовий комп'ютер, мініатюрний DVD-плеєр, комп’ютерна програма сканування, модульні програми, інтерактивна програма тощо.
Оскільки в романі відтворено боротьбу двох утаємничених сил, то в ньому є слова-символи та назви, незрозумілі для звичайних людей: Четверте царство, книга «знання» - про завдання і філософію Братів, Світло, Велика машина, Мережа, Фундація Мандрівників, дошка Арлекінів, лютня Арлекіна, Зелений кущ Пастуха, кімната Правди, акт абсолютної волі, «Verdammt durch das Fleisch - Gerettet durch das Blut» (Прокляті плоттю, врятовані кров’ю) - девіз Арлекінів, маска або предмет одягу з характерним діамантовим візерунком - знак Арлекінів.
У творі детально описано засоби, що допомагали Арлекінам вижити і знищувати ворогів. Якщо в Арлекінів переважала холодна зброя, то в Табула - сучасна техніка й біологічна зброя: кульки стеження, глобальна супутникова система місця визначення - двох типів: керовані через радіо та особливі, з інфрачервоними сигналами, захисна ланка, дверний давач, зрощені тварини (генетично змінені тварини), магнітний резонанс, кімната контролю, давачі до мозку, високочастотні ідентифікаційні картки, ЗЛ-засоби, прилад нічного бачення, ГВЧ-34 - генератор випадкових чисел, камера стеження, автоматичний пістолет керований лазером, пластикові фіксувальні паски тощо.
Роман перенасичений назвами найновіших приладів та документів, якими оснащені Табула й Арлекіни: форс-мажорні паспорти, стероїди, транквілізатори, сканери райдужної оболонки, сканери відбитків пальців, контактні лінзи, SIM-картки, чип-картки.
У США, за інформацією в романі, існують фальшиві фонди й центри, які мають метою знищити супротивників, тому природними є назви фондів (Вічнозелений фонд, Центр дослідження з генетики, Центр комп’ютерних досліджень, Центр дослідження з неврологічної кібернетики).
Слід визнати, що місцями подібних термінів і номенклатурних назв забагато, хоч подібна інформація потрібна для достовірного відображення дійсності. І все-таки такі місця твору більше нагадують довідник з певної галузі знань.
Зважаючи на те, що події, відтворені в романі, розгортаються в різних частинах світу, у різних країнах, цілком виправданим є використання автором багатьох власних назв. Це назви континентів (Північна Америка, Австралія, Арктика, Антарктида, Африка), країн (Америка, Німеччина, Мексика, Британія, Гонконг, Японія, Пакистан), частин регіонів певних держав (Філадельфія, штат Невада, Східне Узбережжя, Техас, Флорида, Каліфорнія), міст (Лондон, Мюнхен, Париж, Лас-Вегас, Чикаго, Прага, Лос-Анджелес, Мадрид, Барселона, Токіо, Дублін).
Цілком умотивованим є вживання назв передмість, вулиць, бульварів, округів, пагорбів, районів, де перебувають персонажі твору. Упізнаваними стають Венеційський бульвар на заході Лос-Анджелеса, автострада Вантуза біля Лос-Анджелеса, метро Талльєні» в Парижі, станція метро «Гайдбері-енд - Іслінгтон» у Лондоні, ресторан «Гаррі Каррі» в Лондоні, Гітроу - аеропорт і комп’ютерний центр Лондона, Бетламська площа в старому місці Праги, Карловий міст у Празі тощо.
Є у творі при описі захоплень Габріелла Коррігона слова, які знайомі всім байкерам: мотоцикл «Ямах RD 400», Мото Гуччі-VII, «Хонда-600», карданова передача, домкрат, заднє колесо, ланцюг, машинне мастило, гвинт, тягловий ланцюг, викрутка, розсувний гайковий ключ тощо.
Цілком виправданим є використання спортивних термінів, оскільки герої твору займаються спортом і вболівають за певні спортивні ігри: кікбоксинг, кендо, теніс, костюм для польоту, теплові рукавички, шолом, гнучкі захисні окуляри, головний і запасний парашути, стропи, кисневі шланги, авіаційна консоль, киснева маска, рятувальна пляшечка з киснем, важіль регулятора, альтиметр.
Відтворюючи сучасний світ у всіх його проявах, автор і перекладач користується на сьогодні вже загальномовними неологізмами: мобільний телефон, Інтернет, мережа, диджей. Проте деякі з них залишаються незрозумілими для читача, оскільки вони не є реаліями нашого буття: кондонімум, госпіс, ендшпіль, лендровер, парка, кирпан сикха, шолом для кемпо, кирпани, стетоскоп. Частина значень таких слів стає зрозумілою з контексту (напр., госпіс), решту з них варто було б пояснювати.
Під час читання українського перекладу стає зрозуміло, що переклад зроблено поспіхом, без особливого зацікавлення текстом. Схоже, що перекладач не дуже переймався його українським звучанням, українським слововживанням, українською лексикою, морфологією, синтаксисом і стилістикою. Не враховано специфіки як англійської, так і української мов. Тому багато словосполучень не суто українські, а кальки з англійської.
Так, надто буквально звучить словосполучення «на відстані» в реченні «... десь на відстані ревіли сирени». Логічно по-українськи звучало б це речення так: «... десь далеко ревіли сирени».
Дещо кострубато звучить речення: «Уболівальники «Челсі» виходили з західної брами стадіону та простували вниз вузькою вулицею, облямованою одноквартирними будинками зі спільними бічними стінами».
Аналіз мови перекладу дає змогу зробити висновки про те, що перекладачка Т. Шевченко не відтворює ситуацій й описів, а перекладає буквально. Бо що являє собою вулиця, «облямована одноквартирними будинками зі спільними бічними стінами». Це ніщо інше, як «вузька вуличка, що нагадувала коридор, стінами якої були суцільні одноквартирні будиночки». Далі перекладено, що уболівальники «простували» зі стадіону. Гадаємо, що цей синонім використано невдало, бо в наступному абзаці на цій самій сторінці йдеться про те, що уболівальники не просто йшли («простували») у певному напрямку, а йшли швидко, рухались разом - натовпом, то в цій мовній ситуації краще було б вжити фразеологізм «валом валити». Неточним є словосполучення «громадяни... перекидали смітники». «Смітники» перекинути неможливо, перекинути можна «сміттєві баки (контейнери)». Дещо двозначно й алогічно перекладено такі речення: «Від штовханини поміж дерев тремтів та облітав рожевий цвіт глоду, що саме квітував у цей час уздовж тротуарів». Виходить, що дерева штовхались. «Тремтів та облітав рожевий цвіт глоду» - одночасно «тремтів й облітав цвіт» (так не буває), що саме «квітувало» у цей час уздовж тротуарів» - «цвіт квітував» чи глід квітував?». Одним словом, абсолютна недолугість, алогічність цього речення очевидна. Речення могло б звучати так: «У натовпі зчинилась штовханина, від чого навіть кущі розквітлого глоду розпачливо губили рожеві пелюстки на тротуар і розтривожену юрбу, яка просувалась до станції метро». У цьому уривку кілька разів і невдало використано синонім до слова йти - «простувати» і «прямувати». Відчувається безпорадність перекладача у виборі синоніма: Група людей у червоних сорочках «не може продертися клином крізь шеренги поліцейських», вона «прорвалася», і Майя сказала: «Вони прямують на нас», а треба: «Вони йдуть просто на нас: Нам треба тікати...». Бійка відбувалась на вулиці, і тому ніхто не міг збити окуляри старого на підлогу», а, можливо, на бруківку, шосе чи тротуар.
Отже, неточностей у відтворенні деталей у перекладі забагато. Читач має додумуватись, про що йдеться.
Не віднаходить перекладачка синонімів до дієслова «мчати» - («швидко рухатись», «швидко бігти»). Невдало використано слова в такому реченні «Майя добігла до сходів і помчала ними через сходинку». Краще б звучала ця думка так: «Майя добігла до ескалатора і помчала далі, пропускаючи сходинки». Доводиться дивуватися, як можна «високо підстрибнути і ударити нападника ногою по обличчю», як можна підняти когось «догори», як можна схопити людину «правицею», а «лівицею» прокладати шлях до вагона, як можуть двері рухатися «туди-сюди», як поїзд може піти «по дузі» і як Майя може «заритися обличчям у вовняне пальто батька». Усі ці випадки демонструють, що перекладачка не знайома з особливостями українського слововживання.
Логічна тавтологія наявна в такому реченні: «І вона так міцно закусила нижню губу, що прокусивши шкірку, відчула смак власної крові». Зайвим у цьому контексті є дієприслівниковий зворот.
Українською мовою не «крили небезпеку», а «таїли небезпеку», «вільне таксі» не може «шукати пасажирів», не «двогострий ніж», а «двосічний», він не «виглядав», а «мав вигляд», дихання не може бути «хрипливим», а «хрипким» чи «хриплуватим», «вуличний ліхтар» не може «пускати» темно-жовте світло. Досить часто, замість українських слів, вживаються суржикові: «він упустить телефон на бруківку», «Майя відпустила тіло, і воно звалилось на землю»; «вони знаходились на висоті Евересту»; «Антоніо був правий в одному»; «забувшись уві сні...»; «висючі рослини»; вікно заслоняли штори»; «він відслонив фіранки»; «читалося на її обличчі»; «усе одно»; «висний замок».
Досить часто відчувається невміння знайти український відповідник до російського, який перекладачка пише українськими буквами, тобто вона користується «фальшивими друзями перекладача». Пор.: Між ними не було тісних взаємин (треба - близьких); граната виявилась щільним пластиковим пакетом (треба - цупким); займаються сексом нашвидкуруч (треба - поспіхом), потріпаний знімок (треба - пошарпаний чи порваний).
Англо-російсько-український суржик час від часу знаходимо в тексті: стусани ззаду з повертанням.
Незнання значень слів призводить до словесних парадоксів. Так, у тексті «граната виявилася щільним пластиковим пакетом» точніше було б означення «цупким». У висловленні «Учні услизнули голими ногами у свої гумові шльопанці і вийшли з залу» допущено чотири помилки: услизнули - це суржик, краще було б сказати «швиденько вступили у свої гумові капці» «вийшли не з залу», а «вийшли із зали».
Як боротися «твердо», зробити випад убік агресора - незрозуміло. Ще більше здивування викликають такі речення: «Повзучи на своїх зношених шинах, фургон попрямував по каньйону». «Його рука з плоті й крові заклякла й гепнулась назад на стіл, а примарна рука залишилась».
Щодо використання синонімів, то перекладачка майже не користується ними. Так, на одній сторінці використано такі слова: побігла, добігла, бігли, побігла. Він побіг коридором, знайшов пожежний вихід і побіг униз сходами, перестрибуючи через кілька сходинок. Мабуть, краще було б сказати не «скрутив руку», а «заломив руку». Залишається не з’ясованим для читача, як можна, схопивши озброєного чоловіка за зап’ясток, штовхнути назовні. Оскільки бійка відбувалась у ліфті, то Гелліс одного з нападників не штовхнув назовні, а «виштовхнув назовні» (з ліфта).
Дослівний переклад англійського тексту робить неоковирним, штучним український варіант. Порівняймо:
Перекладено
Майя відчинила вікно фургона, і пустельне повітря висушило піт на її шкірі.
Через зброю та довге волосся дівчинка була схожа на рицарського зброєносця.
Можливий варіант
Майя відчинила вікно фургона, і подих пустелі висушив її спітніле лице (обличчя і тіло).
Зброя і довге волосся дівчинки робили її схожою на зброєносця.
Незнання української спортивної термінології призвело до невдалого, несучасного перекладу: Вони почали завдавати удари один одному від плеча, змішуючи перекидання колесом, удари кулаком і стусани з повертанням.
Або: Якщо хтось падав на підлогу, він знав, як буцнути ногами вгору, спираючись руками у підлогу.
Чимало в українському варіанті кальок з російської мови: переводити гроші, дзеркало заднього виду, рука Пастуха впустила меч, шипляче полум’я, пили каву з пластянок.
Час від часу трапляються речення, які за стилем не мають права на існування. Наприклад: «Здавалось, вона пам’ятала місцеположення кожного предмета». Чи не природнішим в художньому творі було б речення «Здавалось, вона пам’ятала, де що стояло...»
Намагання перекладачки використовувати фонетичні варіанти загальнолітературних слів, не завжди є вдалими і доречними: щомога – літер. якомога; шерега – літер. шеренга; понадвечір — літер. надвечір.
Слово «добромисні» є у словнику (ВТССУМ), але з позначками розм. рідко., тобто в авторській мові воно небажане.
В українському варіанті подекуди порушені морфологічні норми: з волоссям до пліч, паралоновим матрацем, усим тілом, в аеропорті, не полегшить білю.
Чимало є помилок, які з’явились, очевидно, через невміння розрізняти вживання сполучників і - та. Перекладачка надає перевагу сполучнику та, хоч у більшості випадків мав би за правилами вживатись сполучник і (й)\ Він скерував фургон на середину дороги та зайшов зліва від мотоцикла. Хтось обрав йому одяг та поклав на ліжко. Габріел зняв мотоциклетний шолом та кинув його у фургон.
Безпідставно перекладачка надає перевагу прийменнику до замість у: «Габріел вийшов до коридору»; «Віккі забрала брудні тарілки й поставила їх до раковини»; «Майя повернулась до спальні»; «... поміщали їх до кліток»; «Вода потрапляла йому до носа»; «Дівчинка стрибнула до розбитого вікна».
Порядок слів у реченнях не завжди є виправданим. Перекладачка зберігає порядок слів англійської мови. У такому разі український текст виходить заплутаним і незрозумілим.
Перекладено
Молода офіціантка з вибіленим волоссям у фартусі переливала кетчуп з однієї пляшки до іншої.
Можливий варіант
Молода білява офіціантка переливала кетчуп з однієї пляшки в іншу.
Нагнітання деталей в описі офіціантки зайве, і те, що вона була у фартусі, нічого не додає до характеристики офіціантки. Якщо ж залишити те, що було в українському варіанті, то можна було подумати, що в офіціантки у фартусі було вибілене волосся.
Художній текст відрізняється від інших тим, що там має бути конкретика. У перекладі чимало прикладів - речень не художніх.
Перекладено
Біля стіни росло кілька сосен, решта подвір’я була не засаджена рослинністю.
Можливий варіант
Біля стіни росли сосни, подвір'я було велике і просторе.
У цілому дуже помітно, що переклад не відредагований. Перекладач, очевидно, молода людина, яка не володіє українською мовою, не користується словниками. Випускати з друку так недбало перекладений текст - це значить шкодити українській мові й культурі. Більшість перекладів з англійської мови, які виходили минулого століття, редагувались. Редакторами були або відомі досвічені перекладачі, або літературні редактори. На сьогодні видавництва не користуються їх послугами. Зважаючи на те, що в кінці книги є прізвища головного редактора (С.С. Скляр) і редактора (М. М. Тівкало), саме на їх совісті зіпсований у мовному плані досить цікавий і таємничий твір.
Л-ра: Держава та регіони. Сер. : Гуманітарні науки. – 2008. – № 1. – С. 67-71.
Твори
Критика
