19.07.2022

Жанрові особливості роману Х. Муракамі «Норвезький ліс»

С. І. Покровкова, M. О. Кравець

Література будь-якої країни сама собою становить культурний феномен, виступаючи поєднанням національної самобутності та культурних запозичень з інших країн. Література Японії в цьому плані представляє собою особливе явище. Знаходячись багато віків в ізоляції і зазнавши активних змін тільки починаючи з кінця 19-го століття, література Японії на даний момент є дивовижним синтезом культур Сходу і Заходу. Серед митців, які в найповнішій мірі втілюють цей феномен у своїй творчості, безперечно, слід відзначити Харукі Муракамі, одного з найпопулярніших письменників кінця XX – початку XXI століть.

Роман «Норвезький ліс» був написаний у 1987 році в Європі. Оригінальна назва роману звучить як «Noruwei nо Моrі», це – усталений переклад на японську однієї з пісень «Бітлз» «Norwegian Wood (This Bird Has Flown)», написаної Джоном Ленноном і Полом Маккартні. Ця пісня часто згадується в романі як улюблена композиція Наоко - однієї з головних героїв роману.

У післямові до «Норвезького лісу» Муракамі визнає, що спочатку хотів написати «стовідсотково любовний роман». Твір розповідає про складні людські долі в Японії другої половини XX століття. Цей роман насамперед піднімає питання втрат і сексуального життя людини. Головний герой і оповідач - Тоору Ватанабе, котрий згадує свої минулі дні в ролі студента токійського університету. За допомогою його спогадів читач знайомиться з розвитком його стосунків з двома абсолютно різними дівчатами - прекрасною, але психологічно травмованою Наоко та емоційною, живою Мідорі. Події відбуваються в Токіо 1960-х років, в той час, коли японські студенти разом зі студентами всього світу протестували проти встановленого порядку.

Творчість Муракамі широко досліджується по всьому світу, і багато вчених, таких, як Д. Рубін, Є. Жаринов, а також М. Стречер стверджують, що творчість Муракамі носить здебільшого відтінок «магічного реалізму», в той самий час Дмитро Коваленін, перекладач більшості його романів, у своїй роботі «Занимательное Муракамиедение» каже про приналежність даного роману до напрямку «сентиментального реалізму». Виходячи з цього, постає проблема визначення жанрових особливостей роману «Норвезький ліс».

Термін «реалізм» став уживатися з середини минулого століття. Але реалізм у мистецтві й літературі має свою довгу історію розвитку, який триває і понині. До сих пір цей метод розвивається, змінюється, збагачується. Таким чином, у літературознавство ввійшло таке поняття, як «магічний реалізм».

С. Шаршун у своїй роботі «Магічний реалізм» подає таке визначення цього терміна: «Магічний реалізм - це художній метод, в якому магічні елементи включені в реалістичну картину світу».

Характерні риси магічного реалізму – змішання і зіставлення реалістичного і фантастичного або химерного, вправні тимчасові зрушення, заплутані, подібні лабіринтам, розповіді і сюжети, різноманітне використання снів, міфів і казок, експресіоністічна і навіть сюрреалістична описовість, звернення до несподіваного, раптово шокуючого, страшного і непоясненого. Теми і предмети часто уявні, інколи безглузді і фантастичні, які іноді нагадують сни.

Серед рис, які вказують на приналежність до «магічного реалізму», ми можемо виділити:

1) Переплетіння двох реальностей, загадковість, непоясненність подій, можливість подвійної трактовки.

Це насамперед виражається у непоясненості певних подій, таких, як самогубство Кідзукі та Наоко, загадковості стосовно психічних порушень Наоко, а також таємничості фіналу.

2) Буденне сприймається, як чудесне та незвичайне.

Дуже яскраво це відображається в уривку, коли Ватанабе сидить на даху та відпускає світлячка:

«Я наблюдал за светлячком, прислонившись к перилам. И я, и светлячок долго сидели на месте, не шевелясь. Ветер обдувал нас. В темноте шуршали друг о друга бесчисленные листья вяза. Я долго-долго ждал. Взлетел светлячок спустя много времени. Он раскрыл крылья, точно внезапно вспомнив что-то, и в следующий момент уже перелетел через перила и поплыл во мраке ночи. И после того, как светлячок скрылся из вида, след его огонька долго-долго оставался во мне. Этот слабенький неяркий огонек метался и метался во мраке под закрытыми веками моих глаз, точно чья-то потерянная душа. Я несколько раз протягивал руку вглубь этого мрака. Мои пальцы ни на что не натыкались. Этот крошечный огонек постоянно был на расстоянии протянутой руки от меня».

Стосовно «сентиментального реалізму», про який писав Д. Коваленін, та його рис, слід зазничити, що цей термін є досить новим і поки що як літературне явище досліджений лише невеликою кількістю західних вчених-літературознавців. Американська дослідниця Харісон у своїй роботі «Sentimental Realism: Poverty and the Ethics of Empathy» виділяє такі домінуючі риси «сентиментального реалізму»:

1) Почуття – основна рушійна сила, раціональність – другорядна, культ почуття.

Аналізуючи мотиви поведінки головних героїв, ми можемо говорити про те, що основною рушійною силою для них рідко є раціональність, вони живуть своїми переживаннями, спогадами та суб'єктивним, як правило, хворобливим світосприйняттям. Багато що відбувається як імпульс, наприклад, інтимні стосунки Ватанабе з жінками, його рішення залишити університет, подорож, та ін.

2) Суб'єктивне переважає над об’єктивним.

Герої наділяють своїм особливим сприйняттям буденні речі, які, як правило, не є екстраординарними, і навпаки – ігнорують важливі соціально-історичні події (студентські бунти 60-х), що свідчить про високий ступінь їх суб'єктивізму.

3) Багатий внутрішній світ пересічних людей.

Головні герої твору, такі як: Наоко, Мідорі, Ватанабе, Кідзукі, Рейко, є глибокими та чуттєвими людьми й одночасно пересічними японцями.

Отже, аналізуючи наявність рис як «магічного», так і «сентиментального реалізму в романі «Норвезький ліс», ми дійшли висновку про те, що обидва напрямки присутні в даному романі. Саме вміння майстерно та гармонійно поєднувати декілька літературних напрямів в одному творі, при цьому зберігаючи його цілісність є доказом таланту та високої майстерності Харукі Муракамі.

Л-ра: Філологічні науки. – Дніпропетровськ, 2016. – Ч. 3. – С. 435-438.

Біографія

Твори

Критика