04-10-2023 Історія 1652

Григоріанський календар: реформа 1582 року

Григоріанський календар: реформа 1582 року

4 жовтня 1582 року — день, коли світ зазнав важливої зміни в обчисленні часу. Цього дня набула чинності реформа календаря, запроваджена папою Григорієм XIII. Мета реформи полягала в ліквідації десятиденної різниці між календарем та астрономічною датою, що склалася протягом понад 1600 років із запровадженням юліанського календаря.

Суть реформи

Однією з основних проблем, яку реформа мала вирішити, була різниця в даті весняного рівнодення. Від початку введення юліанського календаря до XVI століття накопичилася різниця у 10 днів порівняно з реальним настанням рівнодення. Це створювало труднощі, особливо визначення дати Великодня, що було важливим для християн.

Римський папа Григорій XIII

Згідно з нововведенням Папи Римського, одразу ж після 4 жовтня 1582 року настало 15 жовтня. Цього дня в Італії, Королівстві Франція, Іспанії, Королівстві Португалія та Речі Посполитій (зокрема, й на території України) запроваджено григоріанський календар — десять днів вилучили з календаря. За григоріанським календарем, визнаним невдовзі практично в усіх католицьких країнах, помилка в один день "набігає" за 33 тисячі років.

Реформа календаря була підписана і проголошена 24 лютого 1582 року папською буллою «Inter gravissimas» («Серед найважливішого») в урочистій обстановці. У ній наказувалося не вважати високосним рік, кратний 100, але не кратний 400 (наприклад 1600-й — високосний, а 1700-й — ні), як це й пропонував Алоізій Лілій. Проте друга його ідея була відхилена за наполяганням члена папської комісії з реформи Христофора Клавія, і десятиденна різниця між календарною та астрономічною датою ліквідовувалася за один день.

Реакція держав та курйози впровадження

Оскільки влада Григорія XIII не поширювалася далі Папської області, крім пунктів, які стосувалися безпосередньо реформи календаря, папська булла містила звернення до правителів країн щодо необхідності прийняття нового календаря в їхніх володіннях. 

Починаючи з появи григоріанського календаря, ідею його впровадження відхилили північноєвропейські та східноєвропейські держави, які в основному були протестантськими та православними. Проте після Берестейської унії впровадження нового календаря поширилося у Правобережній Україні та продовжило свій шлях до Полоцького собору 1839 року. На той час  григоріанський календар зберігався на західноукраїнських теренах, що входили до держав, де обов'язковим було використання цього календаря (як-от Польща та Австрія). У більшій частині України, яка тоді перебувала під владою російської імперії, і там, де сформувалася Українська Народна Республіка, перехід до григоріанського календаря став реальністю у 1918 році, а дати у перехідний період називали "за новим стилем".

Введення нового календаря не обійшлося без казусів. Наприклад у Бельгії 1 січня 1583 настало відразу після 21 грудня 1582, і в тому році все населення залишилося без Різдва. Шведи у XVIII столітті намагалися плавно перейти на нове літочислення, але через 11 років знову повернулися до юліанського календаря і запровадили григоріанський лише через 40 років, перестрибнувши з 17 лютого 1753-го на 11 днів уперед. На Алясці через перенесення лінії зміни дати після п'ятниці 5 жовтня 1867 року за старим стилем настала ще одна п'ятниця 18 жовтня за новим стилем.

Григоріанський календар в українському контексті

Починаючи з вересня 2023 року, українські християнські конфесії розпочали перехід на григоріанський та новоюліанський календарі. Цей вирішальний крок став результатом реакції на російське вторгнення 2022 року, яке порушило не тільки політичну, а й соціальну та культурну стійкість країни. 

Цей перехід відбувається не тільки на рівні календарної системи, але є важливим виявом духовної єдності та спільності в умовах нестабільності. Християнські конфесії, що вирішили використовувати григоріанський календар, подають важливий сигнал єдності серед релігійних спільнот у часи важких випробувань.

Спроба українських християнських конфесій визначити свої святкові та духовні події за новим літочисленням стала важливим елементом їхнього внутрішнього життя та релігійного вираження в умовах геополітичних коливань. Це не лише релігійна адаптація, але й активна участь у визначенні сучасної ідентичності та спроба підкреслити солідарність у часи кризи. 

Григоріанський календар — символ часової гармонії 

Таким чином, 4 жовтня 1582 року відкрило новий розділ в історії вимірювання часу — еру григоріанського календаря, вносячи порядок у хаос календарної неузгодженості. Запровадження григоріанського календаря є спробою вирішення давніх проблем та визнання нових реальностей в усвідомленні хронології.

 

Читати також