Вкрай впевнені: чи залежать політичні погляди від когнітивної гнучкості

Психологи Томас Костелло та Шона Боуз доводять стійкий зв'язок між абсолютною впевненістю у своїй правоті та радикальними поглядами.

Політичні погляди - це, по суті, думка про найкращий устрій суспільства. Якщо широко узагальнити, то прихильники ліберального прогресу — це оптимісти, які прагнуть посадити дерева, під покровом яких вони, можливо, ніколи не будуть сидіти. Консерватори, навпаки, вважають, що надто поспішні дії можуть призвести до поломки крихкого механізму суспільства, можливо, безповоротно. Обидві ці філософські позиції логічно послідовні і, залежно від основних цінностей людини, цілком виправдані. Зрештою більшість прихильників прогресу розуміють, що певний ризик супроводжує будь-яке нове, амбітне громадське починання, а більшість консерваторів бачать, що за надмірною обережністю маячить стагнація.

На жаль, сьогодні розумні, інтелектуальні, доброзичливі дискусії між опонентами досить рідкісні, що залишає мало простору для компромісу чи успіху в законодавчій галузі. Багато людей ненавидять тих, хто не згоден з ними, мабуть, не бачачи іншого шляху до політичних висновків у іншої сторони, крім моральних відхилень чи безсердечної користі. Схоже, що ця ненависть і огида супроводжуються повсюдною відсутністю скептицизму щодо власних політичних переконань. Деякі люди не просто впевнені, а повністю переконані, що їхні уявлення про правильний устрій суспільства оптимальні. Для таких людей екстремізм та ворожість можуть здатися єдиним логічним шляхом. Філософ науки Карл Поппер зайшов так далеко, що стверджував, що абсолютна впевненість є основним компонентом тоталітаризму: якщо людина впевнена, що її політична філософія приведе до найкращого можливого майбутнього для людства, всілякі жахливі дії стають виправданими в ім'я найвищого блага.

Ми надихнулися цим напрямком у нещодавньому дослідженні, в якому взяли участь майже 3 000 людей. Як політичним психологам нам було цікаво скласти «карту політичних поглядів»: зрозуміти те, що люди відчувають і думають про політику, їхні очікування, і як ці когнітивні, афективні та мотиваційні процеси формують їхню поведінку. Щоб встановити зв'язок між впевненістю у правильності переконань та політикою, ми ставили людям просте запитання: «За шкалою від 0 до 100 відсотків, наскільки ви впевнені у правильності своїх політичних переконань?»

Ми виявили, що 12% учасників нашої вибірки повідомили про абсолютну (100%) впевненість у політичних переконаннях за шкалою від нуля до 100. Хто ж ці люди, які кажуть, що вони є абсолютно впевненими? Між лібералами і консерваторами загалом не було істотних відмінностей у ступені впевненості, але була помітна різниця для людей на периферії політичного спектру та решти. Абсолютну впевненість підтримали 91 із 290 (або 31,4%) осіб, які ідентифікували себе як «вкрай ліві», та 54 із 133 (40,6%) осіб, які ідентифікували себе як «вкрай праві». На відміну від цього, лише 6,8 відсотка решти учасників повідомили, що вони абсолютно впевнені у своїх переконаннях, що включає учасників з трохи менш поляризованими поглядами (тобто ідентифікують себе як «дуже лівих» або «дуже правих»).

Люди, які дотримувалися екстремістських політичних поглядів у дослідженні, не обов'язково є членами радикальних груп, які регулярно беруть участь у політичному насильстві. Проте ці респонденти приблизно вп'ятеро частіше за інших стверджували, що абсолютно впевнені у своїх політичних поглядах. Екстремізм та абсолютна впевненість, схоже, перегукуються.

Технічно кажучи, не можна (раціонально) бути абсолютно впевненим у тому, що сонце зійде завтра лише більш ніж на 99,9%. Справді, з математичної точки зору, абсолютна впевненість має на увазі, що людина не змінить свої переконання, навіть якщо їй буде пред'явлено докази, які ставлять ці переконання під сумнів. Ми не можемо бути впевненими, що наші учасники продумали раціональні наслідки своєї абсолютної впевненості. Але можливість того, що ці люди не відмовляться змінити свої переконання за жодних обставин, зазвичай узгоджується з набором доказів, що пов'язують ідеологічний екстремізм зі ступенем, в якому люди вважають свої політичні погляди вищими за погляди інших. Ця перевага переконань може призвести до того, що люди з крайніми політичними поглядами (як праворуч, так і ліворуч) стануть більш нетерпимими, упередженими та негнучкими по відношенню до тих, хто з ними не погоджується.

Одна популярна теорія припускає, що екстремістські ідеології — чи то на лівому, чи то на правому кінцях політичного спектру — звертаються до мислителів, які схильні концептуалізувати світ у недвозначних, чорно-білих термінах. Справді, дедалі більше даних свідчать про те, що ідеологічний екстремізм пов'язаний з низькою когнітивною гнучкістю, тобто нашою здатністю адаптуватися до нових, змінюваних чи несподіваних подій і перспектив. Це говорить про те, що політичний екстремізм пов'язаний із когнітивною архітектурою нашого мозку.

У той же час, інша популярна теорія, відома як «гіпотеза жорсткості правих», стверджує, що люди, які вважають світ неконтрольованим та складним для розуміння, відчувають мотиваційну потребу у прийнятті політичних ідеологій, які сприяють відчуттю порядку та передбачуваності. Оскільки консерватизм пропонує почуття впевненості за рахунок підтримки поточних соціальних норм та ієрархій, як передбачає теорія, праві непропорційно більш схильні до когнітивної, ідеологічної та мотиваційної жорсткості.

Наші дані допомогли перевірити обидві ці теорії. Той факт, що і «вкрай ліві», і «вкрай праві» з однаковою частотою висловлювали абсолютну впевненість у своїх політичних поглядах, підтверджує зв'язок між крайньою ідеологією загалом та чорно-білим поглядом на світ. Але дещо з того, що ми виявили, узгоджувалося з гіпотезою жорсткості правих. По-перше, коли ми оцінювали характеристику, відому як догматизм, за допомогою виміру невиправданої впевненості щодо «великих» або «важливих» питань, що складається з 20 пунктів (наприклад, «Я так упевнений, що прав щодо важливих речей у житті, що немає жодних доказів, які могли б переконати мене у зворотному»), ми виявили, що люди, які ідентифікують себе як «вкрай праві», були безумовно найдогматичнішою групою в дослідженні.

Одна з правдоподібних інтерпретацій наших результатів полягає в тому, що вкрай ліві та вкрай праві люди однаково догматичні щодо своїх політичних переконань, зокрема, але крайні консерватори унікально догматичні щодо деяких «важливих» тем, таких як релігія. Це означає, що обидві гіпотези – гіпотеза жорсткості правих та гіпотеза ідеологічного екстремізму – частково вірні.

Але був і додатковий рівень складності, що виник у результаті опису людьми своєї політичної ідентичності. Враховуючи, що багато людей вважають себе «соціально ліберальними та економічно консервативними» (або навпаки), ми також провели різницю між учасниками на основі того, наскільки лівими чи правими вони вважають себе з соціальних питань та, окремо, з економічних питань. Соціальний консерватизм, наприклад, зазвичай відноситься до групи переконань, заснованих на перевагах традиційних цінностей, соціального порядку та суворого дотримання норм, а в сучасних західних демократіях він передбачає ставлення до одностатевих шлюбів, релігії, закону та порядку, а також питань національної безпеки. У тих же країнах економічний консерватизм, заснований на перевазі конкуренції та економічних інтересів, передбачає позицію з питань податків, системи соціального захисту, регулювання бізнесу, профспілок та списання боргів.

Зростаюча кількість свідчень показує, що психологічні причини та взаємозв'язок соціальної та економічної ідеології різняться, і іноді дуже суттєво. Наприклад, багато досліджень показують стійку кореляцію між соціальним консерватизмом і когнітивною ригідністю, проте зв'язок між індикаторами економічного консерватизму і ригідності, як правило, нульовий або негативний. Насправді, як показала відповідна робота, у різних країнах світу ліві економічні переваги дещо частіше корелюють із соціальним консерватизмом, ніж із соціальним лібералізмом, чого ми не очікували б, якби «консерватизм» та «лібералізм» були повністю психологічно узгодженими категоріями. Для розкриття сутності політичної свідомості може бути корисно вийти за межі різниці між «консерваторами» і «лібералами».

Відповідно до цієї лінії мислення, у нашій роботі з абсолютної впевненості та догматизму, люди, які були вкрай лівими лише у своїх економічних поглядах, були вищими за показником догматизму, ніж люди з вкрай лівими соціальними (але не економічними) поглядами, на той час як люди з вкрай правими економічними поглядами були нижчими за показником догматизму, ніж люди з вкрай правими соціальними поглядами (ця картина була віддзеркалена, хоча й у менш вираженій формі, для показників абсолютної впевненості у своїх поглядах). Динаміка, закладена в моделі ідеологічного екстремізму (тобто екстремісти загалом впевненіші і догматичніші), була наближена до економічної галузі. Так, люди з вкрай лівими економічними поглядами були не догматичнішими, ніж люди з вкрай правими економічними поглядами. Проте у соціальній сфері правий екстремізм був явно догматичнішим, ніж лівий, таким чином, підтверджуючи модель жорсткості правих. Дійсно, соціальний консерватизм був особливо пов'язаний з догматизмом, що дозволяє припустити, що саме соціальний консерватизм може бути сприятливим підґрунтям для необґрунтованої впевненості та нетерпимості.

Ці результати наголошують на можливості того, що соціальний консерватизм та економічно «ліві» погляди мають загальні структурні та психологічні риси. Зрештою, і останні соціальні консерватори, і останні економічні ліві прагнуть накласти низхідні обмеження на особисті свободи для захисту колективного соціального благополуччя. Так само соціал-ліберали та економічні консерватори можуть мати спільне психологічне коріння і, можливо, навіть загальний політичний ґрунт.

Важливо пам'ятати, що ми описуємо загальні тенденції лише на рівні групи; на індивідуальному рівні відносини між ідеологією та впевненістю значно відрізнятимуться. Проте вивчення когнітивних взаємозв'язків та потенційних причин політичної ідеології дозволяє зробити важливий висновок: те, як ми дотримуємось своїх переконань, має відношення до того, у що ми віримо. Чи може вміння допускати можливість того, що хтось не має рації, бути простим захистом від сліпого екстремізму? Хоча ця ідея умоглядна, дослідження показують, що здорова доза інтелектуальної смиренності допомагає захиститися від поляризації та упередженості.

Звичайно, ми не засуджуємо людей, які піддали свої переконання скептичному аналізу і в результаті дійшли висновку, що крайні заходи є кращим варіантом для суспільства. Ці люди мають цінну точку зору. Від чого ми застерігаємо, то це від людей, упевнених у тому, що їхні переконання — це єдине вирішення суспільних проблем. Тут ми погоджуємося з Поппером: абсолютна впевненість — це те, чого слід уникати.