​Київські палісади — розкоші бідноти...

Київські палісади — розкоші бідноти.
Айстри і виногради, сальвії і коти.
Теплі балкони в квітах — затишок простолюддя.
В тихому сонці літа спить на балконі пудель.

Завтра — звичайний будень. Зваримо борщик
гарний.
Ми небагаті люди, тож і спимо безхмарно.
Вітер хитне фіранку — зорі в кімнату
бризнуть.

Радісним буде ранок.
Затишним буде присмерк

Будем сидіть допізна, тихі і независні.
І не біда, що в кріслі вдвох із пуделем тісно.
Айстри, герані, канни дихають все п’янкіше.
Жити б отак віками.
Боже, люби нас, грішних!