Війна, кохання, перемога. Тарасова Ярослава

Кохання не буває не на часі

Де моя четверта ранку,
Із тобою на світанку?
З несміливою пташиною треллю,
Огорнута в'язкою серпневою темрявою, мов карамеллю.

Де та ніч, що передмовою була -
Від таких буденних слів тоді мені душа тремтіла.
Де мій вітер у волоссі?
Де твій шепіт у колоссі?

Де те відчуття ніби зробив відкриття Колумба -
Шелестом очерету зіграна румба,
Поки підкоряєш незвідані метри,
Там ніхто не ходив і росли лиш терни.

Де ті хвилі як твій сміх дзвенів -
Десь аж на Кримській вершині.
Де та зі смаком дитинства,
Солом'яний капелюх аличі - пригода?

У мить ту, як промінння доріжкою 
Вилискувало шаллю кинутою над річкою,
Подумати і не могла,
Що за рік спіткає нас війна.

Де мої ті опівночі, 
Коли фото надсилала з сонцем у долоні.
Часом і не йметься віри, що було то з нами, 

Так сумую за тобою і мирними небесами. 

Звуками твого літнього дощу,
Пробралась в нутро і вплелась у вени гілками плющу -
Навік любов моя до тебе.
І навіть, як мене не буде -

Кохання житиме на цій планеті.
Немає місця: "не на часі"
Коли як не зараз і хто як не ми -
Переможемо і внесемо ще кращі зміни,

Історії свої неповторні творитимемо, 
А головне так нестямно любитимемо,
Як ще ніколи й ніхто -
Яскравіше сонця нести будем світло...