Війна, кохання, перемога. Тарасова Ярослава
Кохання не буває не на часі
Де моя четверта ранку,
Із тобою на світанку?
З несміливою пташиною треллю,
Огорнута в'язкою серпневою темрявою, мов карамеллю.
Де та ніч, що передмовою була -
Від таких буденних слів тоді мені душа тремтіла.
Де мій вітер у волоссі?
Де твій шепіт у колоссі?
Де те відчуття ніби зробив відкриття Колумба -
Шелестом очерету зіграна румба,
Поки підкоряєш незвідані метри,
Там ніхто не ходив і росли лиш терни.
Де ті хвилі як твій сміх дзвенів -
Десь аж на Кримській вершині.
Де та зі смаком дитинства,
Солом'яний капелюх аличі - пригода?
У мить ту, як промінння доріжкою
Вилискувало шаллю кинутою над річкою,
Подумати і не могла,
Що за рік спіткає нас війна.
Де мої ті опівночі,
Коли фото надсилала з сонцем у долоні.
Часом і не йметься віри, що було то з нами,
Так сумую за тобою і мирними небесами.
Звуками твого літнього дощу,
Пробралась в нутро і вплелась у вени гілками плющу -
Навік любов моя до тебе.
І навіть, як мене не буде -
Кохання житиме на цій планеті.
Немає місця: "не на часі"
Коли як не зараз і хто як не ми -
Переможемо і внесемо ще кращі зміни,
Історії свої неповторні творитимемо,
А головне так нестямно любитимемо,
Як ще ніколи й ніхто -
Яскравіше сонця нести будем світло...
Читайте також:
Сучасні вірші про війну в Україні
Вірші про Україну, які проймають до сліз
