Анна Колесова. Вчитель, який змінив моє життя
Чашка з ромашками
Ніла стояла в проході магазину «Ікеа». Зліва від неї була змодельована спальня з великим дзеркалом, а праворуч – величезна кухня з готовими меблями та начинням. Вона повернула праворуч. Проходячи вздовж рядів розставлених стільців, жінка, хвилюючись, непомітно розглядала присутніх. Сьогодні тут відбуватиметься презентація книги «Бабусині рецепти», дебютний тираж якої було розпродано всього за тиждень.
* * *
– Як і коли до вас прийшла ідея написати кулінарну книгу? – спитав Нілу один із журналістів.
– Це сталося тут, – вона обвела рукою ікеївську кухню, - позаминулого року. Я стояла і дивилася на цю блакитну чашку з ромашками. У моєї бабусі була схожа. Моменти, коли вона наливала в неї молоко, були найщасливішими в моєму дитинстві. Але сама я тоді, два роки тому, здавалась дуже нещасною. Мій шлюб розпався, і троє дітей, зокрема моя особлива донька, вимагали турботи. – Вона подивилася в перший ряд: там сиділа схожа на неї жінка похилого віку, на колінах якої затишно влаштувалася дівчинка з монголоїдним розрізом очей. Дівчинка посміхалася, дивлячись на Нілу.
* * *
Ніла місить тісто на кухні у мами та розмовляє по телефону з колишнім чоловіком. Дочка за обіднім столом грає крихтами від хліба. Їй уже сім та її словниковий запас складає двадцять слів. У Ніли це викликає гордість, а у колишнього – страх. Хоча вони вже рік живуть у різних квартирах, телефоном триває битва за перспективи доньки:
– Це не зайва хромосома, це жива дитина! – кричить вона і кидає слухавку. Сильно б'є тісто – як вчила бабуся – знову і знову... Потім дає йому час піднятися. Коли мама заходить, вона вже налаштовує камеру на штативі.
– Що ти робиш?
– Буду фуд-блогером.
Мама із сумнівом сміється. Але Ніла розлючено ріже цибулю. Для рибного пирога потрібно багато цибулі – так робила бабуся.
* * *
Сидячи на маминій кухні, Ніла згадує ще один рецепт із дитинства – сухарник. Бабуся робила його у пічі й обов'язково в чавунному посуді із решток хліба. Пічки в Ніли немає, а ось потрібний посуд можна купити в улюбленій «Ікеї».
Коли вона перебирає каструльки на полицях, очі у неї сльозяться. Такі гарні й задорогі для неї. Мама права – нічого не вийде! Троє дітей. Нема професії. А їй уже тридцять три. А ще на ютуб-каналі з'явилися перші хейтери.
Вона бере з полиці блакитну чашку з ромашками. Їй здається, що стало тепліше. Оглядає ікеївську кухню. Колись у неї буде така ж багатофункціональна плита на кухні. Поки що вона готує на старій «Електрі». Обіцяє собі, що придбає нову каструлю з перших заробітків на ютубі. А поки що, з чашкою в руці, прямує до каси.
Дорогою зупиняється біля відділення-квартири. Світло там не горить, оскільки магазин незабаром закриється. Звідти на неї дивиться якась похмура сутність. Хто це? Чому вона так згорблена? Що за порожнеча в її очах? Може їй потрібна допомога? Нілі стає страшно, але вона рухається до неї.
* * *
– Ви сказали, що були дуже нещасні, - подала голос жінка у другому ряду. – Зараз ви справляєте враження щасливої людини. Хто вам допоміг у цій чарівній зміні?
Вона замислилась.
– Моя мама повторювала як мантру, що я ніколи не вийду заміж із трьома дітьми. – Жінка з дівчинкою в першому ряду засовалася на стільці. – Мені було прикро, але для того, щоб крила у метелика стали міцними, кокон навколо нього має бути твердим. Мамо, я дуже вдячна тобі за ці чарівні стусани.
Її погляд ковзнув до краю ряду. Там сидів молодий чоловік обійнявшись із близнюками-дошкільнятами. Їй знову ставили особисті питання, але Нілі вже подобалося згадувати вечір їхньої зустрічі.
– Ми познайомились у кафе неподалік звідси. Я йому розповідала про свій ютуб-канал, про бабусині рецепти, і про те, що колись напишу книгу. Він потім сказав, що було в мені щось привабливе, загадкове ніби я вся світилася зсередини… Але коли ми одружилися, найкраща подруга сказала, що недобре, коли чоловік молодший за жінку більше ніж на п'ять років – нічого з цього не вийде. Сили не рівні і навряд чи йому потрібна така відповідальність.
– Беру свої слова назад – крикнула жінка із синім волоссям із середини зали. – Ніла засміялася. – За це я також вдячна, як і за запевнення випадкових людей, що стартувати в новій професії вже пізно, тим більше без спеціальної освіти та потрібних навичок.
– Як же ви все-таки написали книгу з таким продажем? – крикнув хтось із останнього ряду.
– Це складний та цікавий шлях. Я не впоралася б без допомоги моєї групи підтримки. – Вона посміхнулася жінці з дівчинкою, чоловікові з близнюками і помахала до зали жінці з синім волоссям. Крутячи в руках чашку, Ніла подивилася нагору. – А ще без моєї бабусі. І ще… є найважливіша людина, яка в мене повірила!
Тиша в залі нагадувала кошеня, що завмерло в очікуванні ласощів. Вона подивилася через прохід, де стояло велике дзеркало. У ньому було видно усміхнену жінку з прямою спиною і сяючими очима. Ніла підняла блакитну чашку з ромашками та привітала своє відображення.
П.С.: Герої оповідання є вигаданими. Проте у художньому стилі автор досліджує питання, яке часто ставить й собі: хто ж є головним вчителем у житті людини?
Умови участі у конкурсі коротких оповідань «Вчитель, який змінив моє життя»
