Біографія Ептона Сінклера
Ептон Білл Сінклер – американський письменник, один зі стовпів викривальної журналістики і соціалістичний діяч – народився 20 вересня 1878 року в Балтиморі (США) в сім'ї аристократів, які зубожіли внаслідок громадянської війни Півночі та Півдня.
Батько торгував вином, відтак Сінклер змалечку зненавидів алкоголь і став ревним прибічником тверезого способу життя. Його батько страждав алкоголізмом і не мав постійної роботи. Хлопчик вже в п'ятирічному віці став цікавитися читанням. У 15 років, щоб оплатити своє навчання в коледжі, він пише різні замітки для бульварних журналів.
У 15 років він уже займався літературною поденщиною, писав бульварні оповідання та повісті, щоби заплатити за навчання у коледжі. Будучи студентом Колумбійського університету, він видав свої перші романи «Король Мідас» (King Midas, 1901) і «Принц Хаген» (Prince Hagen, 1903). Його ім'я стало відомим у США після того, як побачив світ роман «Джунглі» (The Jungle, 1906), який був подією не лише у літературному, айв громадському житті країни. У центрі роману – гірка доля родини литовських емігрантів, які прибули у США і стали об'єктом безжальної експлуатації.
«Джунглі» стали яскравим зразком соціологічного роману, а сам письменник виступив як представник «літератури протесту», що відігравала в Америці важливу роль. На початку 1900-х Сінклер належав до руху т. з. «розпорпувачів багна», великої групи журналістів і публіцистів (їхнім лідером був Л. Стеффенс), котрі виступали на шпальтах популярних масових видань із сенсаційними викривальними публікаціями про огидні явища американського способу життя і всієї суспільної системи, а саме: про корупцію виконавчої та законодавчої влади, продажність охоронців порядку, виготовлення фальсифікованих ліків, про спекуляцію та махінації у фінансових сферах, про торгівлю «живим товаром», використання дитячої праці, шахрайство політиканів і т. п. Виступи «розпорпувачів багна» стимулювали процеси реформування.
Міжнародний резонанс викликав знаменитий роман Сінклера «Джиммі Гіґґінс» (Jimmie Higgins, 1919). У цьому творі (щоправда, у притаманній Сінклеру дещо схематичній манері) відтворено процес становлення і розвитку особистості, показана життєва історія звичайного американського робітника, функціонера соціалістичної партії.
Сінклер очолював громадський рух під гаслом «Покінчимо з бідністю в Каліфорнії!», що намагався розв'язувати проблеми безробіття шляхом організацій кооперативних виробництв на занедбаних підприємствах. У 1923 він був заарештований на мітингу в підтримку синдикалістської профспілки «Індустріальні робітники світу», коли зачитував Білль про права.
Сінклер активно працював як публіцист, оприлюднивши серію викривальних памфлетів «Мертва рука». У них він завзято атакує соціальне зло. Демонструє залежність церкви від фінансових інтересів («Вигоди релігії»); продажність преси («Мідна марка»); деградацію письменників, які узалежнили свою творчість від долара («Мистецтво Мамони»); примітивізацію мистецтва і перетворення його на масову комерційну псевдокультуру («Гроші пишуть»). Критикував Сінклер і вади освіти як у школах («Гусенята»), так і в університетах («Гусячий крок»). У його романах об'єктом викривання стають корінні недоліки системи: він показує проникнення у робітниче середовище таємної агентури, донощиків і шпигунів («100»); махінації королів «чорного золота» («Нафта»); підпорядкування апарату судочинства інтересам владоможців («Бостон»). Особливо цікавим був роман «Бостон», у якому Сінклер подав широку соціальну панораму американського суспільства, втягненого у боротьбу проти процесу над Сакко і Ванцетті, котрі стали жертвами несправедливого суду.
На початку 1930-х Сінклер брав активну участь у політичному житті. Він опублікував свою програму, т. зв. ЕПІК («Покладемо край злидням у Каліфорнії», 1934), і висунув свою кандидатуру на посаду губернатора цього штату, проте зазнав поразки на виборах. З другої половини 1930-х брав участь в антифашистському русі письменників. Його повість «Вони не пройдуть» (1936), оперативний відгук на події в Іспанії, незважаючи на певну поверховість і «тенденційність», містила актуальний заклик до єдності всіх борців з коричневою загрозою.
Наприкінці 1930-х Сінклер почав працювати над багатотомною епопеєю про Ланні Бедда (Lunny Buddserie, 1940–1953), яку відкриває роман «Крах світу» (1940). Дія у цьому творі відбувається у період 1913–1919. У другому романі серії («Поміж двох світів», 1941) йдеться про епоху від Версальського миру до економічної кризи 1929 року.
У процесі написання нових романів серії письменник дедалі ближче підходив до сучасності, а в заключних томах Сінклер уже йшов у ногу з часом. В епопеї відтворюється історична панорама подій від початку Першої світової війни до кінця 40-х pp. Дійовими особами романів Сінклера були Рузвельт, Трумен, Сталін, Гопкінс, верховоди «третього рейху», міністри та генерали, дипломати і письменники. Сінклер аналізував такі важливі події, як конференції у Версалі та Генуї, фашистський переворот в Італії 1922 p., прихід Гітлера до влади у 1933, «зсередини» показував життя «третього рейху» у 1930-х та бойові дії союзників у період Другої світової війни.
Реальні історичні постаті, чимало з яких на час створення епопеї були живими сучасниками Сінклера, діють у його романах поряд з вигаданими героями. Увесь цей багатющий матеріал «цементувався» за допомогою центрального персонажа, сина мільйонера Ланні Бедда, котрий подорожує світом як експерт з купівлі творів живопису і виконує деякі важливі конфіденційні завдання антифашистського характеру. У заключних томах епопеї, особливо в останньому романі «Повернення Ланні Бедда» (1953), герой гостро виступає проти сталіністського експансіонізму і тоталітаризму, натомість пропагуючи американські демократичні ідеали.
До кінця життя Ептон Сінклер залишався прибічником принципів демократичного соціалізму. Разом із С. Льюїсом письменник зробив істотний внесок у становлення «соціологічного» напряму в реалізмі, у розвиток «літератури факту», документального та публіцистичного роману.
Ептон Білл Сінклер помер 25 листопада 1968 року у Баунд-Бруку (Сомерсет, штат Нью-Джерсі, США).
Твори
Критика
