Цікаві та маловідомі факти з історії життя Івана Франка

Іван Якович Франко, народжений 27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі (нині Дрогобицького району Львівської області), створив мармуровий візерунок свого імені на сторінках історії світової літератури. Його багатогранна особистість досягла найвищих вершин у літературі, філософії, політиці, громадській діяльності. Ми багато знаємо про його життєвий і творчий шлях, вагомий внесок у розвиток української літератури, критики, культури тощо. Крім загальновідомих фактів із життя Івана Франка, існує багато маловідомих цікавих моментів його біографії.

По той бік легенди: маловідомі подробиці життя Івана Франка

Відзначався колосальною працездатністю. За 40 років активного творчого життя кожні два дні виходив новий твір письменника (вірш, новела, повість, роман, монографія тощо), щороку видавав 5-6 книжок. Став першим професійним українським письменником, який не мав державної роботи, а заробляв написаним.
Навчаючись у гімназії, проявив феноменальні здібності: міг майже дослівно переказати розповідь вчителів на заняттях. Тоді ж зібрав величезну бібліотеку з понад 500 томів. Був скромним і неговірким, сидів на останній парті, мало спілкувався з однолітками. У п’ятому класі гімназії під час уроків, які вважав нецікавими, читав Шекспіра в німецькому перекладі. Брався перекладати Гомера, Софокла, Горація, «Слово о полку Ігоревім».
Пережив три арешти. Після другого (1880 р.) ледь не помер від голоду. За тиждень написав у готелі повість «На дні», на останні гроші відіслав її до Львова, а сам три дні жив на три центи, знайдені на березі річки. Знесиленого і непритомного, його знайшов та прихистив старий служитель готелю.
У 1893 р. захистив у Відні докторську дисертацію. Знав 14 мов. Писав твори не лише українською, а й польською, німецькою та іншими мовами. Перекладав на українську із 48 мов, зокрема й східних. Сучасники називали його «академія в одній особі».
Іван Франко – перший український політик. Співзасновник першої української політичної партії – Русько-Української радикальної партії (1890) і її перший голова (до 1898-го).
Попри широко рекламований радянською критикою ярлик атеїста Іван Франко залишався глибоко віруючою людиною. Хоча до церковних догм ставився критично. Виріс у побожній родині, досліджував Святе Письмо, співав при службі божій, товаришував із галицькими священиками, мав приязні стосунки з митрополитом Андрієм Шептицьким. Його переклад біблійної «Книги Буття» досі залишається найбільш точним перекладом цієї частини Біблії українською мовою.
Останні 7 років мав паралізовану праву руку, через що довелося писати лівою або диктувати твори помічникам.
Помер 28 травня 1916 р. на чужих руках – сини були в армії, дочка в Києві, дружина в лікарні. Через бідність і нестачу грошей на окрему могилу ховали його в чужій вишиванці в «позиченій» ямі на шість домовин. Лише через 10 років Франка перепоховали в окремій могилі.
Номінувався на здобуття Нобелівської премії з літератури. У 1916 р. референт Королівської академії наук мав зробити доповідь Нобелівському комітету про вагомість вкладу українця в літературу. Однак премію вручають восени і прижиттєво. Франко помер за кілька місяців до можливого тріумфу.
Син Івана Франка Петро став одним із засновників «Пласту», а згодом – сотником Легіону УСС.

Поза видимим: розкриваючи невідомі деталі життя Івана Франка

Іван Якович Франко. Цікаві факти фото

Життя Івана Франка, що розцвіло відданою працею на користь українському слову та розбудові національної свідомості, залишається невичерпним джерелом натхнення для поколінь. Його талант і плідна праця збагатили українську літературу, його соціальна активність була покладена в основу боротьби за права та гідність людини. Маловідомі аспекти життя Франка підкреслюють його геніальність та високу духовну цінність, яка докорінно вплинула на розвиток українського суспільства. Іван Франко – не тільки символ української культури, а й взірець непохитної віри, наполегливості та відданості ідеалам, які досі живуть у серцях багатьох.