25 февраля 2017 в 13:40 Петро Дорошко 25

Нова книга поезій Петра Дорошка

Нова книга поезій Петра Дорошка

Борис Гур’єв

Творчість П. Дорошка післявоєнних років, зокрема його велика збірка «Пісні праці» (1949 р.) свідчить про вперті і, в основному, успішні шукання поета в напрямі максимальної актуалізації тематики, посилення художнього звучання твору, і, в певній мірі — про урізноманітнення поетичних форм і засобів, які були б найбільш співзвучні новим темам післявоєнних днів.

В останній, щойно опублікованій збірці «Єдність» особливо виразно проявились сильні і слабі сторони обдаровання П. Дорошка.

Значну частину віршів, які увійшли до збірки «Єдність», читач пам’ятає по попередній збірці «Пісні праці».

Ми з задоволенням знову перечитаємо ваговиті, прозорі рядки знайомих поезій «Садівник», «Залізний міст», «Бескид», «Новий дім», «Місто юності моєї»...

Ми впізнаємо в них наше покоління, бачимо «творчість наших рук», віддчуваємо «людських дерзань» і «розмаху красу».

Як глибокий символ читач сприймає поезію «Садівник» з її звертанням до юності:

Вам садити й кохати дерева нові.
Що цвітуть за тропічною даллю.
Вам скорити північні поля снігові,
Відкривати цілющі джерела живі.
Ріки стримать бетоном і сталлю.

Вдале порівняння залізного моста з прикутим до берега барсом, який

Над хвилями прогнувся непорушно,
В стрибкові дивному спинивши біг.
В ньому відчувається напруження, порив людей,
До праці жадних, впертих і веселих («Залізний міст»).

Подібних прикладів, де художні засоби нерозривно злиті з задумом, найбільш адекватні йому, можна навести чимало.

Але почуття задоволення залишає читача, коли він зустрічає знову ж таки вже знайомі з попередньої збірки поезії — «Завод», «Тракторист», «Молодий гірник», «Балада про наступ», «Вітчизна кликне клич». Видається дуже сумнівною необхідність передруку подібних речей в новій збірці, в якій наш читач хоче бачити нову якість, новий крок вперед в порівнянні з попередніми творами. Згадані поезії викликають прикре враження саме похапливим, поверховим, надумано-риторичним розв’язанням істотних життєвих проблем. Так, голою констатацією «йшов на танку в бій попереду і попереду в труді» поет обмежується в зображенні тракториста, представника нової сільської інтелігенції, духовно багатої людини, яка навчилась державно мислити, а не лише їздити «під вітрів веселий свист» («Тракторист»).

Подібне механічне нанизування рядків, не зігрітих поетичним натхненням, ми зустрічаємо і в поезії «Вітчизна кликне клич».

Прагнучи поетично відтворити «упертий творчий крок» нашої молоді, поет в цих випадках іде по лінії найменшого опору, за переліком понять, фактів, деталей гублячи живу людину.

Ця ж несерйозність у розв’язанні важливої теми породжує стилістично неохайні рядки вперше опублікованої поезії «Фронтом єдиним»:

...Поспішно людського життя комерсанти (!?)
Відточують ржаві фашистські ножі,
І поглядають брудні диверсанти
Зухвало на наших земель рубежі.
і т. д. і т. п.

В подібних випадках поезія втрачає своє виховне значення, бо втрачає художність.

Водночас ми знаходимо в збірці ряд чудових, художньо досконалих віршів, які красномовно говорять, що Дорошко як поет росте і що в 1949—1950 рр. він написав помітно сильніші, досконаліші, глибші, ніж в попередні роки.

Поетові пощастило відтворити патріотичне значення праці, її колосальну роль у формуванні людини.

Справжнім ліризмом, глибоким роздумом сповнено рядки поезії «Ніч на станції «Магнетіти», — чи не кращої в циклі. Думаючи про відважних і невтомних людей — землепрохідців, геологів, мисливців, поет бачить завтрашній день вікової пустелі, яку розбудять гудки ідустріальних велетнів, шум міст, залитих електричним сяйвом.

З теплою посмішкою звертається він до карликових полярних берізок, що, «мов біляві діти, примостились а валуні», загубивши лік прожитим суворим рокам — «може, сто, може, п’ятдесят...».

І твердження поета — «найвище — люди на землі» одягається в плоть і кров, хвилює читача, чого, на жаль, не можна сказати про риторичні твори Дорошка.

Це ж переконливе і любовно-поетичне бачення світу, багатої і прекрасної землі ми знаходимо в «Абхазьких акварелях», поезіях «Ліси Карелії», «Тост», «Весняна дума».

«Чуття єдиної родини» втілена в них з незмірно більшою силою, ніж, скажімо, в збірці Дорошка «Рідна сторона» (1946 р.), де в описах Криму, Середньої Азії, Гуцульщини читач не знаходив головного — людини-творця.

Не схожа Кола на Десну,
І гори ці з Карпатами,
І не звідціль я на війну йшов з друзями-солдатами...
(«На Кольському півострові»).

Переконливі рядки звучать не лише як клятва, як усвідомлення своєї сили, а і як логічний висновок з усього баченого і зробленого, пережитого в дні мирної праці і незабутніх бойових буднів 1941—1945 рр.

Нарешті, хотілося б зробити деякі зауваження з приводу художніх засобів збірки. У Дорошка немало хороших, цікавих поетичних знахідок. На деякі з них ми вже вказали.

Свіжо звучить порівняння «мов краплі сонця, спілі мандарини», вираз «і сонце на рогах олень над лісом підійма» і т. п. Поет вдало застосовує теплу іронічну посмішку, розповідаючи про своїх героїв («Траулер «Новатор» виходить в море»).

Проте П. Дорошко дуже часто збіднює свою поезію шаблонною римою, фальшивим претензійним епітетом, алогічним виразом.

Чи можна, справді, писати: «Сувої хмар... аж човгають (?!) як днища кораблів» по скелях, «зайчик бігає алебастром», «колоссям врожай хилита», «брови гнулись чорним водоспадом», «поїзд зник за далиною, схитнувши рейки і мости стрункі», «смерть брязкотить в поруділі кістки» і т. п.

Звідки у досвідченого і талановитого поета така сила зужитих епітетів типу «могутні трактори», «громи побідні», «зоря вогнелика», «зали сонячних споруд» і т. д. і т. н Ми впевнені, що творча вимогливість допоможе поетові подолати шкідливу інерцію у виборі художніх засобів, дасть йому змогу у кожному випадку знайти найбільш вдалу форму для здійснення свого задуму

Л-ра: Вітчизна. – 1950. – № 11. – С. 185-188.

Біографія

Твори

Критика



Ключевые слова: Петро Дорошко, критика на творчество Петра Дорошко, критика на творчість Петра Дорошка, скачать критику, скачать бесплатно, характеристика творчості Петра Дорошка, українська література 20 ст.