Лексика кольору й освітленості в романі Хіба ревуть воли, як ясла повні?

Лексика кольору й освітленості в романі Хіба ревуть воли, як ясла повні?

Оголевець А. 

 Лексика кольору й освітленості відіграє важливу роль у тексті роману Панаса Мирного та Івана Білика "Хіба ревуть воли, як ясла повні?".


 Автори втілюють свій задум у кольорових образах і картинах, і відтворювана дійсність набуває специфічного забарвлення (воно зумовлене їхнім баченням світу) завдяки цілеспрямованому добору й використанню цієї лексики, її склад, системні зв'язки й деякі закономірності функціонування і будуть предметом розгляду в нашій статті.

 Одержаний за допомогою суцільної вибірки матеріал засвідчує досить велику кількість позначень кольору й освітленості: ми зафіксували 155 лексем, які дають 683 вживання. З них позначення кольору становлять 67,35% (104 лексеми, 460 уживань), позначення освітленості (далі - світлопозначення) - 32,65% (51 лексема, 223 вживання).

 104 колірні лексеми об'єднуються у 8 мікрополів (у їх визначенні ми йдемо за І. Чумак-Жунь. Це мікрополя білого кольору (17 лексем, 77 уживань), жовтого (відповідно 6 і 28), зеленого (7 і 51), коричневого (4 і 8), синього (6 і 22), сірого (10 і 44), червоного (35 і 97), чорного (13 і 133). Мікрополя жовтогарячого і фіолетового кольорів у романі відсутні.

 Крім згаданих лексичних одиниць, знаходимо в романі три кольоропозначення, які не можуть бути віднесені до певного системного угруповання, оскільки позначають поєднання кольорів. Два з них - підласий (віл), тобто "сам чорний, а живіт або груди білі", і біло-рум'яний (личко) - перебувають на межі двох мікрополів, третє ж - рябенький (курочка) - відповідно до своєї семантики ("який має неоднорідне плямисте забарвлення -про тварин") тільки вказує на поєднання кольорів, але не називає їх.

 Усього ж у романі функціонують позначення 47 кольорів, або колорем (під терміном колорема, уведеним І. Чумак-Жунь, розуміємо одиницю лексико-семантичного поля кольору; вона об'єднує всі спільнокореневі позначення чистого кольору або відтінків кольору, до якої б частини мови вони не належали).

 За кількістю колорем виділяється мікрополе червоного кольору - їх у ньому зареєстровано 17: "червоний", "горіти", "жевріти", "зардітись", "заіпарітись", "красний", "кривавий", "кров'яно-красний", "огняний", "палко-рожевий", "рижий", "рижуватий", "рожевий", "рудий", "рум'яний", "червоногарячий", "як макова квітка". Мікрополе сірого кольору охоплює 8 колорем, білого - 6, коричневого - 4, усі інші мікрополя містять по три колореми.

 Аналіз співвідношення кольоропозначень показує, що в лексико-семантичному полі кольору, представленому в романі, найбільшу питому вагу мають мікрополя чорного кольору (133 вживання, що становлять 28,91% усієї кількості кольоропозначень), червоного кольору (97 уживань -21,08%) і білого кольору (77 уживань - 16,74%). На ці три мікрополя припадає 307 кольоропозначень - 66,73% усієї їх кількості, тоді як п'ять інших мікрополів дають тільки 153 вживання, тобто 33,27%. Як бачимо, колірна гама в романі досить багата й різноманітна, однак у ній вирізняються як основні три кольори - чорний, червоний і білий.

 З колірною гамою взаємодіє світлова гама, у формуванні якої беруть участь лексеми, що належать до мікрополя світла (33 лексеми, 139 уживань) і до мікрополя темряви (відповідно 18 і 84) - обох мікрополів мовного лексико-семантичного поля освітленості. Структурні одиниці, які вичленовуються в його складі, будемо називати ілюмінемами ("освітлювати, осявати"). Отже, ілюмінема — це одиниця лексико-семантичного поля освітленості, яка об'єднує всі спільнокореневі позначення освітленості певного рівня безвідносно до їх частиномовної належності.

 Текст роману містить 12 ілюмінем з мікрополя світла й 7 ілюмінем із мікрополя темряви. Частина ілюмінем має здатність реалізувати колірну семантику, що є виявом перехресних зв'язків між мікрополями світла й білого кольору та між мікрополями темряви й чорного кольору. Унаслідок цього акцентується значущість чорної й білої барв у романі (нагадаємо, що на його колірній палітрі домінують барви чорна, червона й біла).

 Колореми та ілюмінеми реалізуються переважно прикметниками і дієсловами. Серед прикметників тільки чотири - золотий, кривавий, кров'яний (у складі слова кров'яно-красний), огняний - належать до слів, у яких колірне значення є вторинним. Дуже рідко трапляються кольоро- і світлопозначення-предикативи: по одному разу вжито жовто, чорно (в очах), червона (у роті іграшкового лева) і кілька разів - темно (надворі, у хаті). Що ж до колірних і світлових прислівників, то ми зареєстрували лише два їх уживання: "Як синя горошина, темно світить накипілий ґніт" і "Сонце закотилось за гору червоно-червоно".

 Автори роману тяжіють до відтворення чистих кольорів, відтінки ж передають у поодиноких випадках, використовуючи для цього складні прикметники. Таких прикметників 8, кожен ужитий по одному разу: кров'яно-красний (зоря), палко-рожевий (світ), сіро-чорний (цвіт), темно-зелений (вишнина), темно-синій (небо), червоно-димчатий (пилюга), чорно-жовтий (стерня), чорнувато-зелений (вікна). Згадані прикметники позначають або різновид кольору, названого другою їх частиною, який відрізняється від інших його різновидів густотою, насиченістю тону (напр., темно-зелений, палко-рожевий), або додатковий колір, який домішується до основного і виділяється на його тлі (напр., червоно-димчатий, чорнувато-зелений). Заслуговують на увагу словосполучення, у яких два кольоропозначення зіставляються за допомогою частки аж, напр.: "Генеральша... суха, мура, аж, зелена", "Чіпка сидить насуплений, жовтий, аж. зелений", "Вікна темні, аж чорнувато-зелені". Цими словосполученнями позначено такий ступінь насиченості кольору, який зумовлює враження про його перехід в інший колір.

 Узагалі письменники полюбляють насичені барви, тому прикметники, які виражають неповну міру колірної ознаки, у романі трапляються дуже рідко - ми зафіксували три: чорнуватий (ужито тричі, зокрема у складі прикметника чорнувато-зелений), білуватий (ужито двічі) і рижуватий (одне вживання).

 У передачі насиченості кольору простежується органічний зв'язок із фольклорною традицією: автори роману не тільки називають певний колір, а й удаються до інтенсифікації колірної ознаки, використовуючи прийоми, характерні для народної творчості.

 Насиченість кольору часто виявляють і підсилюють порівняльні конструкції. Найуживанішими є порівняльні звороти, які, приєднуючись до колірних лексем, утворюють із ними стійкі сполуки типу білий, як сніг (смислове навантаження таких зворотів, їх обставинне значення підкреслено в романі наявністю коми перед порівняльним сполучником). Це стосується головним чином кольоропозначень із мікрополів чорного, білого й червоного кольорів, напр.: чорний, як земля (сухарі), як галка (волос), як сажа (стіни); білий, як сніг (сукня), блідий, як смерть (сторож); червоний, як калина (вид), рум'яний, як рожа (личко).

 Порівняльні конструкції виступають у ролі інтенсифікаторів колірної ознаки й тоді, коли насиченість кольору передано іншим способом, зокрема за допомогою редуплікації. У романі таких редуплікованих форм шість - п'ять прикметникових і одна прислівникова, і в п'яти випадках міру насиченості кольору конкретизує і підкреслює залежна від колірної лексеми порівняльна конструкція, напр.: «До Пасхи вже стояла хата... біла-біла, як сніг»; "Сонце закотилось за гору червоно-червоно, немов обпилось тієї крові, що була пролита за день".

 Ефективними з погляду інтенсифікації семантики кольоро- і світлопозначень є також повтори різних видів і тавтологічні та плеонастичні звороти (тавтологічними ми вважаємо прості і складні словосполучення, членами яких є спільнокореневі слова; під плеоназмом розуміємо мовленнєвий зворот, у якому поєднуються різнокореневі слова, настільки близькі за значенням, що частина їх з погляду логіки є зайвою).

 Ці прийоми акцентують міру колірної чи світлової ознаки в лексемах із мікрополів чорного кольору, темряви, світла і червоного кольору. Напр.: "Дві чорні брови, мов дві чорні п'явки, повпивалися над очима" - лексичний повтор; "Як кров, червонів захід сонця і заглядав своїми червоними очима крізь побиті шибки в Чіпчину хату" - кореневий повтор (ми дотримуємося класифікації повторів, поданої в «Короткій літературній енциклопедії»); "Викрик... замер... наче поглинула його тьма темна"; "Рано-вранці схопилось сонце, виграючи та висвічуючи червоним світом" - тавтологія; "Галя рожевіла своїм рум'яним личком" - плеоназм.

 Найбільше плеонастичних зворотів з лексемою ясний (її значення —«світлий, яскравий, сяючий, блискучий»): ясний світ, ясне сонце, ясне сонечко, ясний місяць, ясні зорі. Такі словосполучення О. Веселовський розглядає як лексемну тотожність (в оригіналі вжито термін "тождесловие"), оскільки в них «і прикметник, і іменник передають одну й ту саму ідею світла». До них відносимо і фразеологізм білий світ, ужитий на позначення світанку: "До самого білого світу пили, гуляли".

 Існують певні закономірності вживання колірної і світлової лексики у змалюванні персонажів, пейзажу та інтер'єру. У їх забарвленні спостерігається і монохромія, і біхромія, і поліхромія.

 Л-ра: Дивослово. – 2005. - № 11. – С. 25-28.

 

   



Ключевые слова: панас мирный,панас мирний,критика на твори мирного,критичні статті,хіба ревуть воли, як ясла повні,повія,панас мирний реферат,скачать бесплатно,українські письменники,украинские писатели 19 века,критика

Читайте также