Акіта Удзяку. Весна не може не настати!

Акіта Удзяку. Весна не може не настати!

Добродію Єрошенко, щойно я закінчив читати Вашу п’єсу-казку «Рожеві хмарки». Це підписана Вами чернетка, написана чиєюсь рукою. її передано мені для редагування. Почерк дуже розбірливий, виправити довелося всього декілька місць, написаних старою японською мовою. Усе інше вилилося з Ваших уст, як невичерпне творче джерело.

Читаючи цю красиву казку, я так виразно уявив собі вираз Вашого обличчя, почув Ваш голос, навіть особливості Вашої вимови, і відчув таку щиру симпатію до Вас, що її мені важко навіть висловити. Я поклав Ваш рукопис на коліна, сів на тому самому моріжку, де Ви колись так любили гуляти, і почав дивитися у безкрає небо ранньої осені. Довго вдивлявся я вдалину і поступово відчув, що проймаюся настроєм Вашої п’єси, відчув, що душевні хвилювання її молодих героїв близькі мені.

У своїх «Рожевих хмарках» Ви не поринаєте у світ мрії, не відриваєтесь од земних турбот. Але полум’я Вашої думки, полум’я Вашої мрії палає і в цій казці.

Зараз дуже багато молодих японських письменників, як Ви це свого часу вірно зрозуміли, бачать безтурботні сни. Точнісінько так само, як і герой Вашої п’єси.

Юнак, про якого Ви розповідаєте, спершу був сповнений життєвих сил і готовий був вийти на герць із цілим світом. Але в якусь мить він втратив мрії, позбувся мужності, заховався од життя за старі сірі мури і став схожий своєю долею на багатьох наших японських юнаків.

Японська культура тепер приблизно щодесятиліття переживає переворот. І після кожного такого перевороту «тіні ідолів», яким ми поклоняємося, стають усе похмуріші й похмуріші. Але це відбувається не тільки в нашій країні...

У цьому творі, який на перший погляд здається всього лиш утопією, Ви немовби звертаєтесь до нашої молоді із закликом: «Треба мати волю!» Ви кажете: «Не треба вдаватися в розпач, — весна неодмінно настане».

Так, це правда,— весна не може не настати!

21 листопада 1921 року

Л-ра: Єрошенко Василь. Квітка справедливості. Легенди, казки, нариси, вірші, статті. – Київ, 1969. – С. 242-243.

Біографія

Твори

Критика

Спогади про Василя Єрошенка


Читати також