Перенесення поховань Вознесенського некрополя

Перенесення поховань Вознесенського некрополя
Свято-Флорівський жіночий монастир у Києві та Національний культурно-мистецький та музейний комплекс «Мистецький Арсенал» вшанували пам’ять похованих у Печерському Вознесенському монастирі


У суботу, 8 грудня 2012 року, за участі Митрополита Київського та всієї України Володимира та ігумені Києво-Флорівського монастиря Антонії у Флорівському монастирі відбулося перенесення поховань Вознесенського некрополя, виявленого під час археологічних досліджень на території нинішнього Мистецького Арсеналу.

Світлій пам’яті похованих відбулася заупокійна служба та встановлено хрест і пам’ятну стелу, створену для цієї нагоди відомим українським скульптором Миколою Теліженком. 
 
Вознесенський некрополь було виявлено на території Мистецького Арсеналу архітектурно-археологічною експедицією Інституту археології НАН України у 2005 – 2008 роках. З огляду на християнський обов’язок перед упокоєними Вознесенського некороля, було прийнято рішення вшанувати їх пам’ять, здійснивши перенесення поховань на територію Флорівського монастиря.
 
Так, через 300 років возз’єдналася і упокоїлася разом Вознесенська монастирська громада, яка втратила свою обитель і була переведена з Печерська на Поділ та початку 18 століття. Адже у 1711–1712 рр., у зв’язку з будівництвом Печерської фортеці, царським указом Вознесенський монастир припинив своє існування на своїй історичній території, а черниць об’єднали з общиною Флорівської жіночої обителі.
 
ІСТОРИЧНА ДОВІДКА 

Печерський Вознесенський дівочий монастир:
З XVI в. збереглися письмові свідчення про існування жіночої чернечої громади при Києво-Печерській Лаврі на території нинішнього культурно-мистецького та музейного комплексу "Мистецький Арсенал". Достовірно відомо, що монастир знаходився під духовною опікою Печерського архімандрита. Черниці обителі були кровно пов’язані з найвпливовішими родинами свого часу. Близько 1683 року ігуменею монастиря стала мати майбутнього гетьмана Івана Мазепи Марія Магдалина Мазепина (в дівоцтві – Мокієвська) (†1707). Монастир славився мистецтвом гаптування, при ньому існував сирітський притулок для дівчат.
 
У 1706 р., згідно з указом Петра I, було закладено Києво-Печерську цитадель, куди увійшла територія монастиря, а в 1711–1712 рр. Вознесенський монастир переведено на Поділ та об’єднано з громадою Флорівської жіночої обителі. Печерські черниці перенесли у Флорівський монастир свою головну святиню – чудотворну ікону Божої Матері Рудненську, місцеперебування якої невідоме з 1920-х рр., побудували діючу донині Вознесенську церкву (1722–1732 рр.) та кам'яну дзвіницю (близько 1740 р.), реконструйовану в ХIX ст. архітектором А. Меленським.
 
Вознесенський храм Печерського монастиря, збудований Марією Магдалиною Мазепою у 1705–1707 рр., став парафіяльною церквою військового гарнізону, а інші монастирські будівлі були пристосовані для потреб військового відомства. До 1727 року на території монастиря було розміщено артилерійські склади і ремонтні майстерні.  Наприкінці XVIII – початку ХІХ століття було зведено головний корпус Арсеналу, і з архітектурного ландшафту Печерська зникли останні споруди колишнього Вознесенського монастиря. До кінця ХХ століття Арсенал зберігав своє первинне призначення, залишаючись об’єктом, що використовувався для військових потреб, а його територія була закритою для населення.
 
Вознесенський некрополь XVII-XVIII ст. – унікальне археологічне відкриття, яке має величезне значення для історії Києва та України. Це перший поховальний антропологічний комплекс середньовічного Києва, який в такому значному масштабі досліджується на сучасному європейському рівні. Завдяки йому з’явилася можливість відтворити образ тогочасних жителів Києва, перш за все – черниць монастиря, дізнатися про їхні особливості та побут.
 
Некрополь розміщувався поряд з монастирськими будівлями. Зазначена поховальна пам’ятка формувалася в два етапи, перший з яких припав на період існування Печерського Вознесенського дівочого монастиря, а другий – на період використання монастирського цвинтаря у якості одного з парафіяльних кладовищ Печерська.
 
Загальна кількість знайдених поховань Вознесенського некрополя – 262. Серед похованих знайдено останки 90 жінок (імовірно, ігумень і черниць) та 60 діток. Єдиним достовірно ідентифікованим є поховання генерал-майора Семена Івановича Сукіна († 1740), який близько 5-ти років займав посаду губернатора Києва та жертвував значні кошти на відновлення Вознесенського храму на Печерську.
 
Гіпотеза про поховання на території Возенесенського некрополя ігумені Марії Магдалини Мазепи – матері гетьмана Івана Мазепи, яка очолювала Печерський Вознесенський монастир впродовж майже 25 років, до сьогодні не підтверджена і не спростована.


Ключевые слова: Перенесення поховань,Вознесенського некрополя,київ

Читайте также